Спецможливості
Статті

Голозерний овес на українському полі

15.07.2008
240
Голозерний овес на українському полі фото, ілюстрація
“Пропозиція” у №1’2006 уперше звернулася до теми голозерного вівса. Цей матеріал мав величезний резонанс серед читачів, що свідчить про зацікавленість аграріїв у поширенні нової фуражної культури. Тепер ми пропонуємо нові дані щодо випробувань голозерного вівса в умовах Одещини.

Науковий винахід швидко втілюється в життя тоді, коли на його результат не треба довго чекати. В січні 2006 року в журналі “Пропозиція” ми вперше звернулися до характеристик незвичайного вівса, яке кардинально вирішує багато питань якісного фуражу для тварин (“Голозерний овес — перспективна фуражна культура”). Цього разу наведемо деякі попередні висновки щодо його вирощування в поточному році.
Голозерний овес сорту Вандровник було випробувано на двох ділянках. Перша — дослідне поле Одеського інституту АПВ; друга — у виробничих умовах СТОВ “Петродолинське” Овідіопольського р-ну Одеської області.
На виробничій площі 140 га овес висівали за традиційною технологією — 16 квітня, а 23 квітня — на ділянках випробувань. На випробувальних ділянках контролем для вирощування голозерного вівса сорту Вандровник був сорт звичайного вівса — Чернігівський, районований в Україні.
Дружні сходи одержали через 4–5 днів після висівання насіння. В умовах прохолодної весни з достатньою зволоженістю вегетація голозерного вівса не затримувалася (рис. 1), тому вважаємо, що він придатний для вирощування в таких умовах. Експериментальний овес швидко нарощував вегетативну масу і на початку червня перейшов у фазу викидання волоті.
Спостереження, зроблені на дослідному полі, свідчать: голозерний овес розвивається швидше, ніж сорт Чернігівський. Крім того (що не менш суттєво), волоть голозерного вівса істотно різниться з волоттю сорту Чернігівський (рис. 2). У кожної рослини контрольного зразка налічувалося 32–38 колосків, у дослідного ж варіанта цей показник збільшився до 54–72 колосків. Волоть голозерного вівса значно виповненіша і щільніша. Маса волоті вівса Чернігівський на час порівнянь становила 7,2 г, а вівса Вандровник — 11,9 г.
Готовим до збирання голозерний овес був 10–14 липня, а контрольний сорт спізнився на 6–8 діб. Тобто вегетаційний період експериментальної культури становив 85–88 діб, а вівса Чернігівський — 92–95. Це свідчить про відносну скоростиглість голозерного вівса. Збирання врожаю комбайнами “Нива” дало можливість зібрати на виробничому полі по 26,4 ц бункерної маси зерна з гектара. На дослідній ділянці врожайність становила 26,6 ц/га голозерного вівса та 16,4 ц/га — вівса сорту Чернігівський.
Експериментальний овес виявився стійким до вилягання, ураження шкідниками. Висота його рослин — 66 см, тоді як у вівса Чернігівський — 75 см. Це означає, що сортотип голозерного вівса відрізняється від традиційних сортів інтенсивнішим нагромадженням зернової маси за рахунок стримання росту стебла.




Схильності голозерного вівса до осипання не помічено. Вимогливість до родючості грунту — відносна. Під час вирощування жодних обробок проти шкідників і бур’янів голозерний овес цього року не потребував.
Перші спостереження, зроблені після збирання врожаю, засвідчили, що зерно голозерного вівса характеризується відносною рівномірністю розміру і кольору насіння (рис. 3), його вологість під час скошування становила 16,1%.
Зазначимо, що маса 1000 насінин у голозерного вівса дорівнює всього 16,4 г, тоді як у вівса Чернігівський цей показник наблизився до 31 г. Це означає, що норми висіву, які ми визначили в межах 110–120 кг схожого насіння на гектар, різняться зі стандартними на 20–40% у бік зменшення.
Вивчення хімічного складу зерна вівса порівнюваних сортів дало змогу визначити їхню кардинальну різницю (табл. 1).
Дані таблиці 1 свідчать, що показники сорту Вандровник за протеїном істотно перевищили середні, які наводять інші автори. Водночас був вищим і рівень клітковини: він збільшився з 2,2 до 3,1%. Можливо, що ці зміни є нормою реакції сорту на грунтово-кліматичні умови Півдня України. Але навіть за рівня клітковини 3,1% голозерний овес можна порівнювати з кукурудзою та пшеницею, і цей рівень є значно меншим, ніж у ячменю.
Отже, стабільні врожаї голозерного вівса, які ми збирали протягом останніх трьох років, дають усі підстави сказати, що ця культура займе гідне місце серед фуражних злаків у всіх регіонах України. Тим більше, що виведено цей овес на Півночі, а потужний урожай ми одержали в зоні Південного Степу.
Економічні розрахунки свідчать, що вирощування вівса голозерного, замість звичайного сорту, сприяє збільшенню виходу поживних речовин і протеїну з гектара площі як за рахунок кращої поживності, так і вищого врожаю (табл. 2.).
Усі технологічні операції з догляду і обслуговування посівів стандартного й голозерного вівса однакові. Отже, в умовах підвищення врожаю собівартість тонни отриманого зерна пропорційно знижується, що й формує додатковий прибуток. Зазначимо, що в розрахунках ще не враховано економію насіння, витраченого на сівбу.
Викладене означає, що існує  реальна можливість вивести культуру вівса на сучасний потужний рівень і розглядати її як дешеву альтернативу  фуражній кукурудзі та ячменю. Мабуть, слід звернути увагу на цю культуру й виробникам харчових продуктів. Характеристики голозерного вівса дають підставу стверджувати, що, завдяки його використанню, можна досягти збільшення виходу вівсяного борошна з підвищеним вмістом протеїну. 


Л. Подобєд,
доктор с.-г. наук, професор
В. Гіска,
кандидат с.-г. наук, заввідділом кормовиробництва,
Одеський інститут АПВ
Д. Матуляк,
голова СТОВ “Петродолинське” Овідіопольського р-ну
Одеської обл.

Інтерв'ю
AgroGeneration є одним із провідних агрохолдингів України не лише за обсягами виробничих площ, а й за операційною ефективністю. Головний напрямок діяльності компанії – виробництво зернових та олійних
Ігор Чечітко, директор компанії  HZPC Ukraine
Після того, як запрацювала Угода про вільну торгівлю з ЄС, низка українських сільгоспвиробників спробували вийти на європейський ринок. Стало зрозуміло, що продукцію, яка продається у свіжому вигляді,

1
0