Спецможливості
Статті

Енергозберігаюча технологія виробництва молока

05.06.2008
1043
Енергозберігаюча технологія виробництва молока фото, ілюстрація
У низці cільськогосподарських підприємств галузь молочного скотарства успішно розвивається. Керівники та спеціалісти, які дбають про розвиток цієї галузі, вболівають за майбутнє своїх колективів і забезпечення населення продуктами харчування, особливо тваринного походження, зуміли в ринкових умовах перетворити молочне скотарство на основне джерело стабільного надходження коштів.

Створення міцної і стабільної кормової бази (в середньому одержують 38–40 ц к.о.з 1 га висіяних кормових культур, крім 2003 р. — 29,6 ц через посуху) стало основним і вирішальним фактором досягнення господарством високих показників у розвитку молочного скотарства.


Високорентабельне виробництво молока пояснюється насамперед високою продуктивністю корів, дотриманням вимог технології, високою якістю молока, а також низькою собівартістю реалізованого молока. Низька собівартість молока пояснюється тим, що в господарстві, за мінімальних затрат, вирощуть досить стабільні врожаї більшості кормових культур. Так, у 2003 р. собівартість 1 ц силосу становила 5,79 грн, сінажу — 6,19, сіна багаторічних та однорічних трав — 8,44 і зеленої маси з них — 3,16 та зернофуражу власного виробництва — 18,80 грн; у 2004 р., — відповідно, 5,39; 6,35; 6,28; 1,76 та 17,30 гривні.


Система цілорічної годівлі молочної худоби консервованими кормами переважно із сховищ дала можливість зменшити витрати зелених кормів на корову з 31,3 до 6,7%, створити 1,5-річний запас грубих і соковитих кормів за рахунок заготівлі їх у фазі максимального накопичення поживних речовин і забезпечити по 55 і більше ц к. о. на корову за рік, або на 44,7% більше, ніж за традиційної системи кормовиробництва і годівлі худоби.


Сталися певні зміни системи утримання тварин. Чисельність технологічних груп корів зменшено із 100 до 60 голів, що призвело до зниження негативного впливу кормового антагонізму між тваринами за безприв’язного утримання і тривалість формування груп після отелення. Корів родильного відділення перевели з прив’язного утримання з отеленням і доїнням у стійлах на безприв’язне утримання на глибокій підстилці з отеленням в індивідуальних денниках і доїнням з першого дня після отелення у доїльному залі на установці “Ялинка”. Це дало змогу зберегти однотипність умов утримання: доїння корів протягом всіх технологічних циклів, зменшення впливу стресів при переведенні тварин з родильного відділення в загальне дійне стадо, що сприяло підвищенню продуктивності на 270–300 кг порівняно з традиційною технологією.


Система ручної видачі концкормів коровам на 4 доїльних установках “Ялинка” була замінена на розроблену в ДГ “Кутузівка” автоматизовану систему індивідуального дозування і видачу їх відповідно до фактичних надоїв корів, що дало змогу збільшити швидкість поїдання концкорму з 280 до 700 г/хв, знизити витрати комбікорму на 22–25% і його втрати за рахунок розпилювання на 120 г/гол. за доїння, звести до мінімуму витрати праці на його видачу з 8,14 до 0,19 сек. на голову і скоротити тривалість доїння на 11%.


Внаслідок модернізації і удосконалення окремих вузлів доїльного і молочного обладнання, на комплексі значно поліпшились параметри доїння корів і первинної обробки молока. Вищезгадане дало можливість зменшити витрати сукупної енергії на доїння в розрахунку на одну корову за рік на 30,5% і в розрахунку на 1 т виробленого молока — на 49,2, а по лінії первинної обробки молока — на 53,9%. За останні роки на комплексі проводять велику роботу із розробки і впровадження окремих елементів автоматизації технологічних процесів (облік надоїв молока від корів, видача концкормів за допомогою кормових станцій з урахуванням продуктивності, ведення зоотехнічного обліку з застосуванням комп’ютерної техніки тощо).


Дослідження енергетичних витрат на виробництво і використання різних видів кормів, яке проведи в дослідному господарстві, дало змогу виявити найменш енерговитратні — зелені корми злакових і бобових культур, силос і сінаж. Проміжне становище займають сіно і зернові, а найбільш енерговитратними є суха стружка цукрових буряків, трав’яні гранули і брикети. З урахуванням мінімальної вартості і витрат сукупної енергії для молочного комплексу були розроблені оптимізовані раціони і на їх основі — структура кормової бази в розрахунку на модуль — 1000 корів.


Для підвищення на 10–15% продуктивної дії зернових концентратів разом з науковцями Інституту тваринництва УААН у господарстві створені міні-завод “Харків’янка” з виробництва комбікормів, цех виробництва преміксів і білково-вітамінних мінеральних добавок, а для вітамінно-мікроелементної підгодівлі — цех із вирощування гідропонним методом зеленої маси (працює в зимово-стійловий період), що сприяє підвищенню молочної продуктивності і відтворної здатності корів і телиць на 10–20, енергії росту телят — на 10–15%, зменшує відхід телят у 2–3 рази.


Підвищення рівня інтенсивності ведення кормовиробництва і набір кормових культур забезпечують потребу в необхідній кількості всіх видів кормів, що дає змогу практично уніфікувати раціони великої рогатої худоби протягом усього року. За останні три (2002–2004) роки в структурі річних раціонів корів (за поживністю на частку комбікормів) в середньому припадає близько 32%, силосу — понад 26, сіна і сінажу — близько 13, зелених кормів — 12, коренеплодів — 1,3, соломи — 1,5, відходів харчової промисловості — близько 14 та інших — 0,2%.


Підвищенню ефективності ведення молочного скотарства значною мірою сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота.


Стадо ДГ “Кутузівка” почало створювати на початку 60-х років минулого століття на базі симентальської та червоно-рябої порід. Тоді молочна продуктивність тварин становила близько 2000 кг. На цьому масиві маточного поголів’я використовували бугаїв голштинської породи для підвищення надоїв та голландської чорно-рябої для підвищення жирності молока. При цьому проводили жорсткий добір за технологічними ознаками. У 1985 році у стаді 90% корів мали частку крові голштинської породи, з них кровністю 50% і більше — 30% корів та 60% телиць.


У подальшому селекційна робота була спрямована на створення нової української чорно-рябої молочної породи з кровністю 60–80% за голштинською породою. Використовували чистопородних бугаїв голштинської породи та помісних з кровністю 3/4 за голштином. Одночасно продовжували добір за технологічними ознаками і значну увагу приділяли типізації стада. У 1990 році практично усе маточне поголів’я мало кровність більше ніж 50% за голштином. Надій на корову становив 4818 кг, середньодобовий приріст живої маси телиць — більше 600 грамів. Вихід телят на 100 корів — 81 голова. Це був найкращий результат за радянських часів. У стаді більшу частину становили тварини ліній Р. Совріна, Уес Айдіал та Уес Віс Айдіал.


Складний час перебудови країни після оголошення незалежності наклав свій відбиток на стан племінного тваринництва як у державі в цілому, так і у дослідному господарстві. Нестача коштів змусила господарство використовувати бугаїв-плідників не перевірених за якістю нащадків, погіршилась кормова база. Недостатній контроль державної ветеринарної служби за якістю спермопродукції бугаїв-плідників призвів до занесення у стадо корів хвороб — хламідіозу та інфекційного ринотрахіїту. Як результат, у 1999 році вихід телят на 100 корів становив лише 55 голів, середній надій молока на корову знизився до 3719 кг.


За останні 5 років добір бугаїв-плідників проводять з урахуванням генотипової структури. За маточним поголів’ям закріплюються бугаї-плідники, тільки перевірені за якістю нащадків, спермопродукція перевіряється за ветеринарними вимогами.


Відбір маточного поголів’я здійснюється за власною продуктивністю. За період вирощування телиці бракуються за живою масою та екстер’єром у віці 6,12 і 18 місяців. Середньодобові прирости живої маси телиць усіх вікових груп за останні три (2002–2004) роки становлять в середньому 550 г, в т.ч. у 2004 році — 632 грами.


Осіменіння телиць проводять при досягненні живої маси не менше 380 кг незалежно від їх віку. Роздій корів на комплексі — в основному груповий. За даними бонітування, у 2004 році до 5–6 тис. кг молока в господарстві роздоєно 253 голови корів, або 33% усіх корів, закінчивших лактацію, до 6–7 тис.кг — 63 голови, або 8,3%, 7–8 тис. кг — 5 голів, або 0,7%. Роздій корів-первісток здійснюється шляхом авансованої годівлі у перші 2 місяці лактації концентрованими кормами. Тварин, які мають надій менше 12 кг молока за добу, бракують.


Слід відмітити, що наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 26.04.96 №127 “Про виведення української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби” ДГ “Кутузівка” затверджено племінним заводом із розведення української чорно-рябої молочної породи (харківський заводський тип).


Відповідно до спільного наказу Мінагрополітики України та УААН від 22 лютого 2002 року №54/17, дослідному господарству “Кутузівка” Інституту тваринництва УААН Харківського району Харківської області присвоєно статус племінного заводу з розведення великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи.


За матеріалами бонітування, у 2004 році все маточне поголів’я, в тому числі і корови, віднесено до чистопорідної української чорно-рябої молочної породи, до 1 класу і вище — 85% поголів’я корів. Станом на 1 квітня 2005 року на молочному комплексі утримується 2552 голови великої рогатої худоби, в тому числі 1000 корів.


Тваринницький комплекс з початку експлуатації працює за потоково-цеховою системою виробництва молока та відтворення стада.


Все поголів’я великої рогатої худоби, в т.ч. і корів, розміщено на одному молочному комплексі в с.Кутузівка. На комплексі — однозмінна організація праці з дворазовим доїнням корів у доїльній залі на установках типу “Ялинка”.


Корми роздають мобільними кормороздавачами КТУ-10А. В теперішній час впроваджується годівля тварин кормосумішами (сінаж, силос, сіно або зелена маса (літній період), пивна дробина та інші), які готуються за допомогою кормороздавачів-подрібнювачів-змішувачів італійської фірми “8ЕКО”. Гній з вигульно-кормових майданчиків видаляється один раз на 2–3 доби за допомогою бульдозерів, навантажувачів та тракторних причепів. З приміщень гній видаляється 1 раз на рік цими самими засобами. Водонапування худоби всіх вікових груп проводиться з групових автонапувалок АГК-4.


З 2005 року на молочному комплексі проводиться реконструкція низки об’єктів та планується розпочати будівництво нового доїльно-молочного блоку з використанням обладнання фірми Baumatic (США).


На молочному комплексі є родильні відділення, цех роздоювання та запліднення корів, цех виробництва молока та цех сухостійних корів. Сухостійних корів годують так: 5 кг сіна багаторічних трав, 20 сінажу та 3 кг комбікорму (загальна поживність — 11 к.о.). Раціон дійних корів (в середньому): 5 кг сіна, 15 сінажу, 20 силосу, 10 пивної дробини та 6,5 кг комбікорму. Такий раціон молочних корів за поживністю — 18–19 кормоодиниць. Тварини усіх вікових груп мають постійну мінеральну підгодівлю: монокальційфосфат, кормова сіль та, крім того, у складі комбікорму тварини отримують премікс, розроблений фахівцями Інституту тваринництва, збалансований за мікроелементами та вітамінами.


Лікарі ветеринарної медицини господарства постійно дбають про те, щоб з допомогою профілактичних методів не допустити заразних захворювань, і саме тому підприємство благополучне щодо інфекційних та незаразних хвороб. Зооветспеціалісти постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів’я, лікують тварин від гінекологічних хвороб та проводять комплексні дослідження на субклінічні форми маститів та їх лікування.


Одними з кращих за результатами роботи у 2004 році можна назвати операторів машинного доїння корів Р.Шабаніну та Л. Тесленко, які роздоюють новотельних корів, і одержали в середньому по 7422 кг молока від корови; В. Парасочку і Г. Прокопенко, які, працюючи в цеху виробництва молока, отримали від кожної корови по 5845 кг, відповідно; К. Шульгу та Н. Миндареву — по 5728 кг молока; телятниць із обслуговування телят молочного періоду Л. Петренко та І. Адіньову, які отримали від закріплених за ними груп телят середньодобові прирости живої маси 727 і 716 грамів, відповідно; скотарів з обслуговування дійного стада корів О. Абрамову і З. Тесленко та трактористів-машиністів С. Сидоренка і В. Лемака.


Заробітна плата в господарстві виплачується щомісяця без затримки. За 2004 рік середньомісячна зарплата працівникам тваринництва в середньому становила 575 грн, що на 140 грн (32%) більше, ніж у 2003 році, відповідно операторам машинного доїння корів — 741 грн і 122 грн (20%). Господарство своєчасно сплачує податки, боргів перед державою не має.


У 2005 році тваринники і спеціалісти дослідного господарства намітили підвищити середні надої молока до 5900 кг. І це реально. За І квартал ц.р. від кожної корови в середньому надоєно по 1351 кг молока, що на 6 кг (0,5%) більше відповідного періоду 2004 року. Станом на 8 квітня ц.р. добовий надій молока від корови становив 14,9 кг, що, правда, дещо нижче рівня минулого року (менше одержано розтелень корів і нетелей на 13% проти І кварталу м.р.). Щодня тут відправляють до 15 т високоякісного молока на Великобурлуцький сирзавод (в основному) та в Інститут матері та дитини (Харків) за середньою ціною 130 грн/ц.


Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки. За роки освоєння і удосконалення технології виробництва молока на комплексі продуктивність корів зросла з 1957 до 5573 кг, середньодобові прирости живої маси ремонтного молодняку — з 312 до 632 г, витрати праці на виробництво 1 ц молока зменшились з 13,4 до 4,5 люд./год., кормів — з 1,95 до 1,02 ц к.о., а собівартість нині не перевищує 51 грн. Рентабельність виробництва молока становить більше 74%.


Апробована багаторічною практикою удосконалена технологія виробництва молока з безприв’язним утриманням худоби на глибокій солом’яній підстілці може бути використана як модульна для господарств лісостепової і степової зон України, що забезпечить стабільне одержання 4–5-тисячних надоїв високоякісного, екологічно чистого молока при раціональному використанні енергетичних, матеріально-технічних та трудових ресурсів і збереженні навколишнього середовища.



О. Трішин,
директор державного підприємства ДГ “Кутузівка” Інституту тваринництва УААН,


членкор УААН, д-р с.-г. наук,
засл. працівник с./г. України,


Д. Микитюк,
начальник Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією МіНАП України,  канд. с.- г. наук,


О. Білоус,
генеральний директор
Державного науково-виробничого концерну “Селекція”,


М. Геймор,
учений-зоотехнік
Мінагрополітики України, Київ

Інтерв'ю
Малі запаси вологи та відсутність опадів в період березень-квітень формують певні обмеження для вирощування даної культури. Так, на 10 квітня ц. р. залежно від типів грунтів, у південних регіонах, запаси вологи складали в метровому шарі 60... Подробнее
Президент УАВК Микола Пономаренко
На ринку картоплі зараз — ажіотаж, якого не траплялося майже 10 років. Споживачі занепокоєні неврожаєм і закуповуються картоплею на сезон — цілими мішками. Виробники (перш за все городники) нарікають на неврожай. Відтак Україна вперше за... Подробнее

1
0