Спецможливості
Статті

До свиней і свинини — з людським розумінням і вдячністю

15.07.2008
121
До свиней і свинини —  з людським  розумінням і вдячністю фото, ілюстрація
З погляду нумерології, 2007 рік — це рік Кабана, рік добра й накопичення багатства. За східною традицією він буде роком взаємної ввічливості, дружби й любові, мудрості та розуміння, а за західною — удачі й успішного завершення всіх починань. Практично кожному, хто докладе хоча б крапельку зусиль до благородних справ, астрологи гарантують успіх у бізнесі й кар’єрі, а також повернення задавнених боргів. Тобто наступний рік сприятиме миру, злагоді, підвищенню матеріального й соціального добробуту людства. При цьому в багатьох людей може виникнути бажання більше дізнатися про долю самого Кабана, про стан і роль власне галузі свинарства у вирішенні їхніх насущних питань.

Кабан і в Африці кабан
Навіть попри те, що свинину, з релігійних чи інших міркувань, не споживають не лише окремі нації, а й деякі регіони світу, в загальному виробництві м’яса на її частку припадає близько 90 млн т, тобто 39,6%, тоді як на курятину — 27,1%, яловичину — 24,2, баранину й козлятину — 4,7 та 4,4% — на всі інші види тварин і птиці. На думку міжнародних експертів, свинина збереже своє лідерство і в найближчі десятиріччя XXI століття.
Пріоритет розвиткові цієї галузі надається завдяки таким виключно важливим біологічно-господарським особливостям свиней, як багатоплідність, всеїдність і економне використання кормів. Як встановлено спеціальними дослідженнями, із загальної енергії корму, що споживають тварини різних видів і птиця, в продукти харчування для людини зі свининою трансформується 20%, з коров’ячим молоком — 15, курячими яйцями — 7, м’ясом птиці — 5, яловичини та баранини — 4%.
Свиня є єдиною твариною, здатною забезпечувати нашу потребу в жирах тваринного походження, тоді як м’ясо ми можемо одержувати і від великої рогатої худоби, птиці, овець, кролів та інших тварин.
Дехто стверджує, ніби у нас, в Україні, сало не купують, начебто воно не має попиту й навіть протипоказане, позаяк містить багато холестерину, що відкладається в організмі людини. Мушу заперечити, бо, за даними спеціальних досліджень, у 100 г свинини міститься 60 мг холестерину, яловичини — 67, телятини — 84, м’ясі птиці — 113, маргарину — 186, масла вершкового — 244, яєчного білка — 1560, риб’ячого жиру — 5700 мг. У свинячому салі холестерину — взагалі тільки сліди. Воно містить усі незамінні амінокислоти: лізин, триптофан, метіонін, а також всі вітаміни та незамінні жирні кислоти, останні — в такій кількості: лінолева — 5,7%, ліноленова — 2,8, архідонова — 0,42. Двох перших немає у вершковому маслі, архідонової — у рослинній олії. У народі свиняче сало вважають живою їжею, в якій зберігаються всі біологічно цінні властивості, що “не покалічені” й “не вбиті” грубою переробкою. Вважають також: аби стати довгожителем, тобто прожити 85–90 років, потрібно щодня з’їдати 50 г свинячого сала. Більше того, сучасна медицина встановила, що його біохімічні властивості сприяють виведенню радіонуклідів з організму людини, і через це рекомендовано з профілактичною метою, особливо в екологічно неблагополучних зонах, споживати щоденно жінкам 40–45 г, а чоловікам — 60–70 г свинячого сала.
Що ж до чисельності свиней, то вона постійно зростає майже скрізь. У 2005 році на всіх континентах світу хрюкав 961 млн кабанців і свинок. За період з 2000 до 2005 років свинопоголів’я збільшилося на 58 млн голів, або на 5,3%. Найбільше зростання зафіксовано в Африці (11,9%) й Азії (8,7%). В Європі чисельність свиней за цей період скоротилася на 3,5%.
Найбільшу кількість поголів’я цього виду тварин мають такі країни, як Китай — 473 млн, США — 60, Бразилія — 33, Німеччина — 28, Іспанія — 24, В’єтнам — 23, Польща й Мексика — по 18 млн, Росія — 16, Україна — 7,3 і Республіка Білорусь — 3,3 млн свиней.
Найбільше свинини на одну людину за рік виробляють у Данії — 328,5 кг, Іспанії — 81,2, Нідерландах — 77,1, Канаді — 62,5, Польщі — 54,4, Німеччині — 52,9, Франції — 38,1, Китаї — 36,0, США — 31,7, Білорусі — 31,3, В’єтнамі — 20,9, Україні — 12,9 та Росії — 12,2 кг.


Національна галузь
У нас, в Україні, свинарство здавна вважалось, так би мовити, національною галуззю сільськогосподарського виробництва. Були часи, коли свинини в загальному виробництві м’яса було 58,7%.
Історія фіксує періоди інтенсивного розвитку свинарства та його катастрофічного занепаду. І все ж, попри періодичні економічні катаклізми, цілеспрямовані дослідження з теорії та практики ведення галузі тривали, а копітка багаторічна праця вчених і практиків, зазвичай, завершувалась новими досягненнями — наслідком союзу розуму та життєвого досвіду. На підтвердження висловленого, а також як інформацію до роздумів нагадаю, що в Україні в 1913 році нараховувалося 8,5 млн свиней, в 1940 — 9,2; в 1944 — 2,9; в 1950 — 7,0; в 1979 — 21,4; в 2004 — 6,6 млн голів. Рекордний вал виробництва свинини (1576 тис. т у забійній масі) було зареєстровано в 1989 році, або по 30–31 кг на душу населення, що відповідало науково обгрунтованим медичним нормам споживання цього продукту харчування.
На превеликий жаль, слід також констатувати, що на початок 2006 року чисельність свиней в усіх категоріях господарств ледь перевищувала 7,3 млн голів, а загальне виробництво м’яса становило 493,7 тис., тобто за останні 15 років поголів’я і виробництво свинини скоротилося майже втричі.
Слід визнати, що в Україні свинарство і до 90-х років минулого століття в звичайних колгоспах та радгоспах не вирізнялося високою продуктивністю тварин. За незначним винятком обсяги виробництва зростали за рахунок збільшення поголів’я. Тому не повторюватимемо помилок минулого. Сьогодні для досягнення успіху конче потрібні докорінні зміни в селекції тварин, технології годівлі та утримання, в підготовці кваліфікованих спеціалістів для роботи в галузі.
Соціально-економічні умови, що склалися останніми роками в Україні, ставлять перед галуззю завдання, виконання яких може забезпечити внутрішню потребу у високоякісній свинині, а також використовувати продукцію як додаткове джерело фінансових надходжень до бюджету держави. Розроблено й затверджено спеціальний документ: “Програма розвитку свинарства України до 2010 року”, яким передбачено довести виробництво свинини в забійній масі до 1 млн 420 тис. т, і це цілком реально, бо в недалекому минулому вже виробляли значно більше.


Що ж для цього в нас є
... і на що треба звернути особливу увагу, аби відродити й рентабельно вести вітчизняну галузь свинарства?
Нині в регіонах України розводять понад десяток різних порід свиней вітчизняного й зарубіжного походження, а також спеціалізованих типів і ліній. В країні створено відповідну племінну базу, яка є надбанням держави й багаторічної праці вчених-селекціонерів разом зі спеціалістами та керівниками господарств. На основі проведеного вперше в історії свинарства України породовипробування в оптимальних умовах дослідного господарства нашого інституту було виявлено, що свині, яких розводять в країні, за чистопородного поєднання приводили по 10–12 і більше поросят за опорос, які на контрольній відгодівлі на кормосумішах власного виробництва досягали живої маси 100 кг за 6–6,5 місяця із середньодобовими приростами 689–728 г і затратами на 1 кг приросту 4,28–4,65 к. о. В разі різних міжпородних схрещувань і породно-лінійної гібридизації продуктивність тварин (за різними ознаками) підвищувалася на 3–18%. Для подальшого збільшення виробництва свинини потрібно спрямувати увагу на збереження та вдосконалення вітчизняного племінного генофонду. При цьому бажано переглянути наявність племінних господарств по кожній породі й залишити ті, які мають добре укомплектовані стада, висококваліфіковані кадри селекціонерів, достатню кормову базу та відповідні технологічні умови, тобто господарства, в яких можна вести селекційно-племінну роботу на сучасному рівні.
Доцільно істотно зацікавити матеріально племінні господарства вирощувати висококласний племінний молодняк з урахуванням сучасних міжнародних вимог щодо його оцінки за фенотипом і генотипом, а товаровиробників теж матеріально зацікавити купувати саме цей, а не випадковий молодняк і раціонально використовувати для покращання продуктивності масового свинарства.
Потрібно найближчим часом зупинити не тільки безсистемне ввезення в країну м’яса і свиней для відгодівлі, а й племінного молодняку.
Масове поповнення м’ясопереробних підприємств імпортною (дешевшою з відомих причин) свининою призвело до різкого зниження закупівельних цін на відгодованих товарних свиней свого регіону (до 5–6 грн за 1 кг живої маси), що не виправдовує затрати на їхнє вирощування та відгодівлю і взагалі веде до знищення вітчизняного свинарства. При цьому слід додати, що реалізаційна ціна свинини на ринках за 1 кг сягає нині 20–25 грн і більше.
Є проблеми і з завезеним племмолодняком. Він не завжди добре адаптується до наших звичайних умов годівлі й утримання, потребує постійного імпорту для підтримання генеалогічної структури і може через деякий час взагалі призвести галузь до повної залежності зі всіма негативним наслідками.
Доцільніше щорічно під методичним спостереженням вчених — кураторів конкретних порід завозити незначну кількість високоцінного племінного молодняку, а також спермодоз чи ембріонів від видатних кнурів-плідників для “освіження крові” раніше завезених в країну порід і для проведення наукових досліджень, передбачених державною науково-технічною програмою.
Свиняче діло — їсти
Світовий досвід розвитку свинарства показує, що підвищення продуктивності і зниження собівартості свинини на 60–65, а то й більше відсотків визначається науково обгрунтованою годівлею. При цьому максимально важливу продуктивність там одержують тільки за концентратної біологічно-повноцінної годівлі. І якщо в наших господарствах, у яких у 2005 році середньодобовий приріст становив лише 262 г, підняти його хоча б до 500–550 г (що значно нижче за показники більшості країн Європи), то можна навіть на наявному поголів’ї одразу збільшити виробництво свинини в 1,5–2 рази. Тому забезпечення свиней потрібною кількістю повноцінних кормів і підвищення їхньої конверсії слід розглядати як найважливіший елемент ресурсозберігаючої технології, що дає змогу перетворити свинарство в стійкорентабельну галузь.
Компоненти кормів, які не виробляють в Україні, треба імпортувати на пільговій основі. І, навпаки, на ті поставки готових кормів, які завозять із-за кордону, доцільно ввести мито, аби збільшувалося власне кормовиробництво та обмежувався імпорт компонентів, особливо хімічного походження, які використовують як стимулятори росту тварин.
Як показує практика останнього часу, бажання деяких товаровиробників прискорити період відгодівлі свиней за рахунок придбання зарубіжних кормових добавок, тим більше хімічного походження, для одержання тисячограмових середньодобових приростів не завжди виправдане. Ферментні препарати значно підвищують фізичний ріст тварин, однак м’язова й жирова тканини в їхньому організмі не встигають досягати повного фізіологічного дозрівання. В результаті маємо вади: Р8Е (бліда, водяниста, м’яка з кислим присмаком свинина) та ВРВ (темна, суха, жорстка свинина, яка, до того ж, погано зберігається).
Як бачимо, вирішення проблеми збільшення виробництва високоякісної свинини потребує комплексного підходу і доцільності впровадження жорсткої системи контролю за якістю м’яса та сала. При цьому слід обов’язково сказати: інтенсивна селекція на різке зменшення сала в туші супроводжується, зазвичай, порушенням смакових якостей м’яса через зниження внутрішньом’язового жиру, рівень якого для збереження смакових якостей має бути в межах від 2 до З%.
Як свідчить міжнародна практика, конкурентоспроможність свинарства в найближчому майбутньому визначатиметься передовсім якістю м’яса, від якості залежатиме попит на цю продукцію, в тому числі й за межами України. А за середньодобових приростів 600–800 г свинина завжди буде високоякісною, рентабельною та бажаною — і на внутрішньому, і на закордонному ринках.


В. Рибалко,
д-р с.-г. наук, директор Інституту свинарства
ім. О. В. Квасницького УААН

Попередня стаття

Інтерв'ю
Кооперація в агросекторі – це забезпечення зайнятості та соціальної інтеграції.  У світі кооперативи є елементом самодопомоги і отримують преференції від держави. 
Марія Махновець (ліворуч), експерт з органічного трейдингу, на виставці BIOFACH, Нюрнберг, Німеччина, разом з експертами аграрного ринку - André Pilling та Марією Дідух (проект "Agritrade Ukraine")
Україна посідає 10 місце в світі з виробництва органічних зернобобових культур, по олійним та зерновим знаходиться на 6-й позиції. Основні напрямки експорту - Нідерланди, Німеччина, Великобританія,

1
0