Чим більше альтернативних електростанцій - тим дорожча для споживачів електроенергія

Об'єктивною перешкодою на шляху розвитку «зеленої» енергетики в Україні є складна процедура створення бізнесу в цій сфері (наприклад, відсутність «єдиного вікна»), відсутність недорогих кредитних ресурсів, зменшення економічних стимулів (окрім «зеленого» тарифу).

Друга проблема полягає в тому, що промислове виробництво альтернативної електроенергії розвивається виключно за рахунок гарантованого Законом «Про електроенергетику» тарифу, який прив'язаний до євро в межах III енергопакета ЄС, і досить дешевих, проте короткострокових (5-6 років), кредитних ліній міжнародних організацій. З цієї причини після введення в експлуатацію об'єктів відновлюваної енергії повернення вкладених у будівництво електростанцій коштів лягає на плечі кінцевого споживача. І чим більше будується альтернативних електростанцій, чим більшою є частка їхньої продукції в загальній генерації, тим дорожчою стає для споживачів електроенергія.

Таку думку висловив член президіуму Асоціації операторів розподільчих електромереж України Сергій Дубовик, пише propozitsiya.com з посиланням на biz.nv.ua.

За даними експерта, виробничі потужності джерел відновлюваної енергії складають у загальній генерації близько 8-10%. Наприклад, у тій же Австрії – близько 55%.

В Україні енергію вітру та сонця перетворюють в електроенергію в основному великі промислові установки, а частка малих виробників в особі приватних домогосподарств несуттєва. У країні погано розвинена мала гідроенергетика, тоді як в Австрії значна частка виробництва електроенергії припадає саме на невеликі та середні ГЕС.

Для того, аби в Україні «зелена» енергетика почала розвиватися такими самими темпами, як, наприклад, в Австрії, потрібно або підвищити діючі тарифи в середньому на 20%, або, за прикладом уряду тієї ж Австрії, знайти взаєморозуміння з фінансовими інститутами з приводу дешевого довгострокового (12–18 років) кредитування будівництва об'єктів відновлюваної енергетики, відповідної інфраструктури тощо.

При цьому експерт вважає, що у практичній площині нежиттєздатні обидва варіанти через різке падіння платоспроможності населення, стрімку інфляцію та відсутність доступного кредитування реальних секторів української економіки.

Аби підняти галузь, С. Дубовик радить на законодавчому рівні збалансувати функціонування цієї підгалузі енергетики: визначити чіткий тариф на підключення до енергомереж, виробити чітку формулу кінцевого тарифоутворення, спростити процедуру виділення земельних ділянок під будівництво об'єктів відновлюваної енергетики, мінімізувати орендну плату, перевести розподільчі компанії на модель RAB-регулювання, створити стимули для інвестування в модернізацію мереж за рахунок підвищення прибутковості оператора ринку на вкладений капітал.

Поки цього не станеться, розвитку альтернативної енергетики в Україні не буде, впевнений С. Дубовик.