Спецможливості
Статті

Чорна смородина варта на увагу

05.06.2008
216
Чорна смородина варта на увагу фото, ілюстрація
Чорна смородина варта на увагу

У нашій країні ягідні культури (суниця, малина, смородина, порічки, агрус та ін.) займають близько 20 тис. га (2%) загальної площі садів. Передбачається значно розширити площі ягідників, підвищити врожайність культур до 7–8 т/га. У величезному переліку садових культур чорна смородина посідає одне з перших місць, якщо врахувати економічну доцільність всіх її показників (висока віддача з одиниці площі, мінімальні матеріальні і трудові затрати на закладку й експлуатацію, швидке повернення коштів, витрачених на її вирощування). Останнім часом селекціонерами виведено велику кількість сортів чорної смородини, призначених для інтенсивної технології. Вони доволі швидко нарощують урожайність, високостійкі до грибних захворювань.Смородина належить до типових кущів, які формуються з пагонів заміщення (нульових пагонів). Ця культура набула поширення за свої цінні харчові та лікувальні властивості. Ягоди культури містять цукри, органічні кислоти, вітаміни А, В, С, пектин (до 1,5%), мінеральні солі та інші сполуки.За вмістом вітаміну С (до 300–350 мг%) смородина посідає перше місце серед традиційних плодових і ягідних культур. Багато в ній також Р-активних речовин (400–500 мг%). Ягоди смородини є цінною сировиною для виробництва соків, джемів, варення. Її використовують при лікуванні цинги, захворюваннях шлунка, порушенні обміну речовин тощо.

Будова та особливості росту і плодоношення. Надземна частина в смородини багаторічна, дерев’яниста, без головного стовбура. Пагони заміщення виростають безпосередньо з основи куща, досягаючи висоти 1,5–2 м. На них утворюються бічні гілочки першого порядку, на яких виростають гілочки другого порядку і т. д. Загальна кількість порядків гілкування може досягати чотирьох-п’яти.

На бічних гілочках утворюються плодові бруньки, з яких наступного року формуються плоди. Квіткові бруньки у смородини змішані: з них виростають не лише суцвіття, а й пагони або листки.

Найбільші врожаї формуються на 3–4-річних гілках. Гілки старшого віку дають незначний приріст, різко знижують урожайність і поступово відмирають у напрямку від верхівки до основи. Тому важливою умовою стабільної продуктивності смородини є щорічне утворення сильних однорічних пагонів.

Квітки — двостатеві, самозапильні, але вищі врожаї отримують від перехресного запилення комахами.

Цвітуть рослини в другій половині квітня протягом 10–15 днів. Приблизно через два місяці достигають соковиті ягоди.

Коренева система смородини мичкувата, розміщується у 25–40-сантиметровому шарі грунту. Це є причиною підвищеної вимогливості культури до вологості й родючості грунту.

Смородина характеризується високою зимостійкістю (витримує зниження температури до мінус 30–35°С), проте в період цвітіння рослин її генеративні органи часто пошкоджуються весняними заморозками (мінус 2–4°С).

Вибір ділянки та підготовка грунту. Під смородину слід відводити рівнинні площі і схили крутизною до 5° південної і західної експозиції, а в гірських та передгірних районах Карпат — 10–12°. Розміщують смородину на найбільш зволожених ділянках. Підгрунтові води не повинні залягати ближче ніж 1 м від поверхні.

Кущові ягідники можна вирощувати на різних типах грунтів, але найкращими є темно-сірі лісові та чорноземи. Непридатні під насадження ягідних культур болотні, вапнякові, солонцюваті й сухі піщані грунти, круті схили та верхні частини схилів, де відбувається водна ерозія грунту.

В умовах Полісся, Північного Лісостепу і західних областей найкращими грунтами під насадження смородини є дерново-підзолисті (суглинкові), помірно вологі, але не сухі.

В умовах Південного Лісостепу і Степу смородину можна успішно вирощувати лише на низинних або зрошуваних ділянках. Найкращими грунтами під смородину в південних районах є чорноземні.

Смородину слід садити на місцях, захищених від вітрів. У разі відсутності природного захисту створюють полезахисні і вітрозахисні смуги з високорослих дерев (тополь, беріз, горіха волоського).

Поля розбивають на ділянки по 0,5–1 га для висаджування окремих сортів.

Для промислових насаджень рекомендується плодозміна з таким чергуванням полів: 1 — чорний пар, 2–12 — ягідні культури, 13–14 — просапні, 15 — зернові культури.

Після збирання зернових культур розпочинають підготовку грунту, яку закінчують у паровому полі безпосередньо перед садінням смородини. Складається вона з післязбирального обробітку грунту, знищення бур’янів культивацією у паровому полі (у разі потреби за 2,5–3 місяці до садіння смородини вносять рекомендовані гербіциди).

Під оранку на глибину гумусового шару на дерново-підзолистих грунтах і на 30–35 см на інших типах грунтів вносять 60–80 т/га органічних і 60–120 кг/га діючої речовини фосфорних і калійних добрив.

Обов’язковим є вапнування кислих грунтів до слабокислої або нейтральної реакції, для чого за 1–2 роки до висаджування вносять під глибоку оранку вапно чи дефекат з розрахунку 2–3 т/га.

Садіння і догляд за насадженнями. Оскільки смородина починає рости навесні дуже рано, найкраще висаджувати її восени (жовтень-листопад), але не пізніш як за 12–16 днів до замерзання грунту або дуже рано навесні.

Перед садінням саджанці смородини переглядають і в разі потреби відрізають пошкоджені пагони та корінці (корінці, довші за 18 см, вкорочують).

Посадку доцільно провести районованими сортами (табл.), що без додаткових капіталовкладень підвищить урожайність смородини до 20%.

Площу до садіння добре розпушують та боронують.

Відстань між рядками має становити 3 м, у рядках між кущами — 0,5–0,7м. Рослини висаджують вручну або машинами МПС-1, СШН-3, СЛН-1 з одночасним поливанням.

Якщо під час передпосадкової підготовки грунту не було внесено органічних і мінеральних добрив, то при садінні вручну в садивні ями слід внести по 3–6 кг перегною. У разі відсутності органічних добрив слід внести лише мінеральні з такого розрахунку: аміачної селітри — 20–30 г, суперфосфату — 40–60 і калійної солі — 15–25 г. За одночасного внесення органічних і мінеральних добрив норми мінеральних зменшують наполовину. Внесені добрива ретельно перемішують з грунтом на всю глибину ями. Ями копають безпосередньо перед садінням за розміром кореневої системи. Саджанці ставлять у яму вертикально або похило, під кутом 45°. Висаджені рослини поливають з розрахунку: відро води на 3–5 рослин.

Для кращого коренеутворення саджанці висаджують на 8–10 см глибше, ніж вони росли в розсаднику. Одразу після садіння надземну частину зрізають на висоті 4–5 см від поверхні грунту.

Догляд за грунтом у ягідниках полягає в регулярному розпушуванні грунту та виполюванні бур’янів. У молодих і плодоносних насадженнях за вегетаційний період міжряддя розпушують 5–7 разів на глибину 6–8 см, а восени орють або дискують на глибину 12–15 см. У рядках грунт розпушують вручну на глибину 8–10 см. Вологість грунту в межах 70–80% НВ підтримують проведенням 10–20 поливань у Степу і 2–4 — у Лісостепу й на Поліссі поливною нормою 300–400 м3/га.

У молодих насадженнях у перші два роки вегетації вносять тільки азотні добрива (45–60 кг/га діючої речовини). У наступні роки щороку вносять повне мінеральне добриво (N60–90Р45–60 К45–60) і раз на 2–3 роки — органічне (25–30 т/га). Азотні добрива вносять навесні під перший обробіток грунту, органічні, фосфорні і калійні — восени під культивацію або оранку.

З першого року після закладання насаджень починають формування кущів. До осені на кущах виростає 4–5 однорічних пагонів, з яких навесні наступного року залишають 3–4 найсильніших пагонів для формування скелетних гілок. Решту пагонів вирізують на рівні поверхні грунту. До осені другого року на кущах залишаються 3–4 дворічні скелетні гілки з гілочками першого порядку і 5–6 прикореневих однорічних пагонів.

Навесні третього року з бічних бруньок на гілочках першого порядку розвиваються плодові китиці і по 1–2 гілочки другого порядку. З однорічних прикореневих пагонів залишають лише 3–4 найбільш розвинених, а решту вирізують.

Восени третього-четвертого року в кущі смородини має бути 8–14 гілок різного віку. Слід пам’ятати, що в смородини найбільш продуктивні 2–4-річні скелетні гілки. Старі гілки, що мають слабкий приріст і дають дрібні ягоди, видаляють. Замість них залишають таку саму кількість добре розвинених однорічних пагонів. Кущі обрізують восени або ранньої весни до розпукування бруньок. Гілки, пошкоджені стебловими шкідниками (склівкою, златкою), а також поламані й сухі видаляють протягом усієї вегетації, спалюючи обрізки.

Навесні, до початку розпукування бруньок, аби запобігти розвиткові борошнистої роси, антракнозу, септоріозу, іржі, попелиці, кущі й опале листя слід обприскати 1%-ним розчином препарату ДНОК, 40% р.п.

До цвітіння та після збирання врожаю проти шкідників (листовійок, галиць, попелиць, жуків) насадження доцільно обприскати препаратом Актеллік 500 ЕС, к.е. (1,5 кг/га).

Важливим є скорочення строку збирання врожаю: це сприяє зменшенню ураження пагонів склівкою, а листків — звичайним і павутинним кліщами.

У промислових насадженнях практикують омолоджувальне обрізування 8–10-річних кущів, яке проводять скошуванням їх до поверхні грунту. За умови високої агротехніки (поливання, внесення органічних та мінеральних добрив) омолоджені рослини через два роки знову плодоносять.

Збирання врожаю. Ягоди смородини збирають за один прийом. Витрати ручної праці на збиранні врожаю становлять 60–70% загальних витрат на вирощування плодів.

Для збирання ягід смородини використовують ягодозбиральні комбайни МПЯ-1А, “Йонас” (продуктивність комбайна — 0,2 га/год). Порівняно з ручним збиранням продуктивність праці при цьому підвищується у 30–40 разів. Необхідними умовами ефективної роботи комбайна є вирівняність площі поверхні насадження, одночасність достигання ягід, відсутність похилих гілок, невеликий діаметр основи куща (20–25 см) та сухе відривання ягід від грона.

Ягоди смородини збирають без китиць або з китицями (при транспортуванні на далекі відстані).

Плоди смородини збирають у луб’янки місткістю 2–3 кг, решета, кошики (до 5–6 кг), а для реалізації та переробки на місці — у 10-кілограмові ящики.

Смородину можна зберігати за температури 0 — мінус 1°С протягом 7–10 днів. У поліетиленових герметично закритих пакетах місткістю 1–1,5 кг ягоди смородини за такої температури можуть зберігатися протягом 3 місяців.

Для транспортування на значну відстань ягоди збирають надзелені, а для технічної переробки і споживання на місці — добре стиглі. На невелику відстань ягоди смородини транспортують автомобілями в решетах або кошиках.

Для перевезення смородини залізницею або водним транспортом решета зв’язують у паки.

Б. Оверченко,
ст. наук. співробітник
НЦ “Агроресурси”
Інституту гідротехніки і меліорації, канд. с.-г. наук,
засл. працівник сільського господарства України

Інтерв'ю
Бакуменко
Голова Верховної Ради Андрій Парубій підтримав продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель в Україні. За продовження мораторію виступають фракції "Народного фронту", "Батьківщини" і
Олександр Карпенко, директор із маркетингу та технічної підтримки компанії «Адама Україна»
Агрохімічний ринок в Україні нібито великий з чималою кількістю учасників, але водночас усі одне одного знають, і події, які відбуваються на ньому, дуже швидко стають темами для активного обговорення.

1
0