Спецможливості
Статті

Чого очікувати хліборобам, коли жнива — не агрострок, а пора року?

05.06.2008
176
Чого очікувати хліборобам, коли жнива — не агрострок, а пора року? фото, ілюстрація
Очікувати втрат урожаю — це аксіома. За прийнятими правилами, відомими зі шкільної програми, аксіоми не потребують доведення. Проте, за правилами вітчизняних адміністраторів і реформаторів, аксіоми повсякчас слід доводити. Це постійно підтверджують вітчизняні хлібороби, збираючи зернові у вересні, а кукурудзу на зерно перед новим роком.

Останнім часом жнива перестали бути чітко визначеним агростроком для кожної культури, а за тривалістю перетворилися на пору року. Як інакше назвати жнива, якщо вони тривають п’ять місяців, — починаючи із середини липня до кінця грудня. Якщо врахувати, що останнім часом посівна триває три місяці, жнива — п’ять, то для хліборобів залишилося три пори року: посівна, жнива і зима.
Причин перетворення агростроків жнив на пору року як об’єктивних, так і суб’єктивних багато. На нашу думку, до об’єктивних причин належать кліматичні умови під час жнив і зональне розміщення об’єкта господарювання: розмір площ полів, їх конфігурація та рельєфу — вплив яких також можна знизити, зменшити. Всі інші економічні, організаційно-експлуатаційні чинники належать до суб’єктивних, які на рівні держави, регіону, району, господарства слід передбачати, запобігати їм, вирішувати.


Наприклад, відсутність паливно-мастильних матеріалів для комбайнера — це об’єктивна причина простою комбайна в загінці. Для керівника — це вже суб’єктивна економічно-організаційна причина, а для чиновників урядового рівня — це не об’єктивна причина, а суб’єктивна їх провина. Щороку хлібороби перед жнивами від вільного ринку отримують “подарунок” — підвищення цін на паливно-мастильні матеріали. Цей ринок настільки вільний, що, за виправдувальними виступами урядовців, вони нічого не можуть вдіяти, а селяни своєю працею доводять (невідомо кому) аксіоми.
Не визначатимемо вплив інших чинників на тривалість жнив (кількість, строки експлуатації наявних комбайнів, рівень технічного сервісу, забезпеченість механізаторами (їх кваліфікація), спеціалістами інженерно-технічних служб, наявність і стан ремонтно-обслуговуючої бази, загальна культура землеробства та агробіологічний стан хлібної маси). Всі перераховані і невраховані чинники впливають на агротехнологічний строк жнив. Тому врожай зернової групи збирають протягом двох місяців. Потім збирають соняшник і завершують жнива перед новим роком збиранням кукурудзи на зерно.


Україна — аграрна країна. У 1990 році у ВВП колишньої УРСР частка аграрного сектору становила 52% (для прикладу, у Німеччині — 5%). За часів СРСР за повного забезпечення хліборобів паливно-мастильними матеріалами, з урахуванням труднощів і значущості урожаю для селян і держави, на державному рівні формувалася атмосфера битви за урожай. Цей приклад — не ностальгія за минулим, це констатація фактів. У роки незалежності України жнива проходять в атмосфері повної байдужості урядовців, преси, суспільства. Відтак жнива битвою за врожай назвати складно. Це більше схоже на партизанську боротьбу хліборобів за виживання 16 млн селян за загальної “любові та підтримки” до них урядовців, чиновників і політичного “гарніру” різних рівнів.
Попри складні економічні та погодні умови жнив 2004 року, Україна зібрала близько 37 млн тонн збіжжя. В Україні рахують тільки мільйони тонн зібраного зерна, а біологічні втрати від осипання через затягування строків жнив, механічні втрати під час збирання врожаю старими і зношеними комбайнами, що сягають 8 млн тонн, не беруть до уваги. Але ж це важка праця наших хліборобів і надії 16 млн наших селян, які з паями думали отримати відповідну оплату.
За нашими приблизними розрахунками, за останні 10 років на полях України у вигляді біологічних і механічних втрат залишилося близько 60 млн тонн зерна. Скільки гризунів, птахів, звірини за ці роки підгодувалися вирощеним хлібом! Хіба цей напрям діяльності не заслуговує на належну оцінку Нобелівського комітету?
Тому, за ради справедливості, половину Нобелівської премії потрібно було б вручити нашим “дорогим” урядовцям, які протягом тривалого часу підгодовували хлібом, що його виростили наші хлібороби, птахів і звірину не в аграрному секторі, щоб м’ясо було не по 30 крб/кг, а дику.


Якщо дотримуватись народної мудрості: “урожай не той, що в полі, а той, що в коморі”, то важливою складовою своєчасного збирання врожаю є забезпечення зернозбиральною технікою. Ще в 2000 році в статті “Технічна політика АПК — десять років намірів без реалізації" (“Пропозиція”) ми порушували проблеми необхідності забезпечення сільгоспвиробників комбайнами і потреби у виробництві вітчизняних зернозбиральних комбайнів. У цьому напрямі крига скресла, як сказав відомий літературний герой. Керівник департаменту сільськогосподарського машинобудування повідомив, що вже вироблено 500 вітчизняних комбайнів.
Для того, щоб жнива перевести із пори року до агростроків, хліборобам потрібно 40 тисяч комбайнів класу КЗА-9,1 на загальну суму близько 20 млрд грн. При цьому мається на увазі тільки поповнення парку, а не його модернізація й оновлення.
Як приклад, наведемо дані за 1990 рік. Тоді Україна зібрала 50,5 млн тонн зернових. Середня тривалість жнив по Україні становила 21 день. Правда, без уточнень — робочих чи календарних днів. Якщо це робочі дні, то жнива тривали 273 години. Якщо календарні, то, з урахуванням ризику дощів (0,2), тривалість жнив становила 17 днів, або 221 годину. Агрострок збирання зернових культур становив у середньому 160 годин (140–180 годин). Такий агрострок забезпечував втрати від вирощеного врожаю не більше 5%.
Для аргументації наведеної раніше потреби в комбайнах розглянемо науково-практичні основи формування втрат урожаю.
Проблема зменшення втрат вирощеної сільськогосподарської продукції завжди була і залишається актуальною для сільгоспвиробників. Зважаючи, що зернові культури є основною сільськогосподарською продукцією України, прогнозування і контроль втрат зернових під час жнив є вкрай потрібним заходом. Часто керівники, спеціалісти господарств, фермери, заклопотані поточними господарськими проблемами, недооцінюють вагомість втрат, а тому не завжди їх розраховують та прогнозують і віддають перевагу контролю допущених втрат.
У виробничій діяльності сільгоспвиробники можуть використовувати різні експериментальні й теоретичні методи визначення втрат урожаю, включаючи граничні. Перший експериментальний — підрахунок як результат закінчення певного технологічного процесу. Другий — розрахунковий (прогноз) допустимих біологічних втрат для конкретної культури з урахуванням показників агробіологічної та технічної підсистеми технологічного процесу в умовах конкретного фермерського господарства, району, регіону.
Втрати зерна розділяють на механічні та біологічні. Назагал механічні втрати є наслідком порушення технічних і технологічних наладок, регулювань комбайнів та недотримання технології збирання: швидкості руху, подачі хлібної маси в молотарку тощо. Біологічні чинники є наслідком порушення строків збирання і залежать від часового фактору. Механічні втрати підраховують після проведення збирання, а біологічні можна розраховувати і прогнозувати до початку збирання.
Механічні втрати зерна бувають:
   прямі ( безповоротні, які залишаються в полі або на шляху до сховища);
   побічні (зерно пошкоджене під час обмолоту).
Прямі втрати за:
   жниваркою (вільним зерном, зрізаним колосом, незрізаним колосом);
   підбирачем (вільним зерном, зрізаним колосом);
   очищенням (вільним зерном у полові);
  соломотрясом (вільним зерном у соломі);
   молотаркою (недомолот у соломі та полові);
   втрат через щілини та ущільнення (вільним зерном).
Побічні втрати:
   макропошкодження (подрібнення, плющення, лущення);
   мікропошкодження (пошкодження зародку, пошкодження оболонки зародку).

Експериментальний метод визначення втрат з деталізацією за системами щодо потреби технічних, технологічних наладжень, регулювань відповідних систем, механізмів, з’єднань у комбайнах вніс зміни в технологію швидкості руху, навантаження на молотарку.
Сучасні зернозбиральні комбайни за технічними характеристиками допускають до 1,5% втрат (провідні комбайнобудівні фірми світу) і до 2,5% (російські та вітчизняні). Як свідчать дослідження та багаторічна виробнича практика, на величину технологічних втрат впливають багато об’єктивних і суб’єктивних чинників: зокрема, агробіологічні характеристики хлібної маси, якісні показники технічного та технологічного налагодження. Агробіологічні характеристики є визначальними та домінуючими, тому їх потрібно враховувати під час планування збирання та прогнозування втрат.
Експериментальний метод визначення технологічних втрат зерна під час комбайнування регламентується вимогами з урахуванням технології збирання:
q роздільного комбайнування з підбирачем;
q пряме комбайнування жниваркою.
Загальні втрати визначаються для роздільного комбайнування як сума
   BР1 =Bп +Bм,            (1)
де, В — втрати за підбирачем,
Вм — втрати за молотаркою.
Загальні втрати за прямого комбайнування з жниваркою визначаються як сума
    BП1 =Bж +Вм (2)
де Вж — втрати за жниваркою;
Вм — втрати за молотаркою.
Втрати за молотаркою визначаються як сума
           Вм=Вснк+Всв+Внм+Впв (3)
де Вснк — втрати недомолоту колосків в соломі;
Всв — втрати вільного зерна в соломі;
Внм — втрати від недомолоту зерна в колосках полови;
Впв — втрати вільного зерна в полові.


Велике практичне значення для планування збиральних робіт мають особливості проходження фаз розвитку зерна. Однією із надто важливих особливостей є, те, що в міру наближення дозрівання зерна термін проходження фаз розвитку скорочується. Тривалість фаз розвитку і характер їх проходження дуже мінливі й характеризуються не тільки видовими і сортовими особливостями культури, а й, значною мірою, зовнішніми природними умовами. Так, тривалість фази воскового дозрівання в південних і степових районах в спекотну  і суху погоду може скорочуватись до 3–4 днів, а в зволожених районах триває близько 20 днів. Після повного дозрівання починається період передозрівання зерна. Тоді зерно знижує свої біологічні, технологічні, біохімічні, фізико-механічні, посівні та харчові якості, легко самоосипається, що в кінцевому результаті призводить до відчутного зниження біологічного врожаю.
На строк дозрівання впливають не тільки погодні умови, а й розміщення полів і типи грунтів. Взагалі озимі дозрівають раніше, ніж ярі; серед озимих раніше дозріває жито, а серед ярих — ячмінь.
Необхідно враховувати, що стеблостій характеризується низкою біометричних показників, які мають велику нерівномірність навіть у межах одного поля. Один з таких показників — дозрівання зерна — відрізняється граничною нерівномірністю навіть на одній рослині. Всі зазначені чинники впливають на термін початку жнив і їх тривалість.
Оптимальний початок збирання має бути обгрунтований з двох граничних обмежень: біологічного і техніко-господарського. Через біологічні обмеження збирання треба розпочати в момент досягнення максимального біологічного врожаю і завершувати в дуже стислий строк, щоб запобігти втратам зерна від самоосипання і зниження його якості від перестою на корені або у валках.
Техніко-господарським обмеженням слугує наявність потрібного парку збиральних машин, транспорту, палива та можливості господарств прийняти на збереження зерно.
Тому біологічні й техніко-господарські обмеження мають бути оптимально збалансовані для збирання максимального врожаю. Наукою доведено і практикою підтверджено, що найвищий урожай озимої пшениці та жита можна отримати в разі збирання роздільним способом у середині та наприкінці фази воскового дозрівання з вологістю зерна 28–30%, що вважається найприйнятнішим строком скошування хлібної маси у валки.
Кожна зернова культура завдяки своїм біологічним особливостям має свій оптимальний строк початку скошування у валки. Тривалість скошування у валки 3–4 дні. Оптимальний термін —  4 дні для всіх зернових культур. Роздільний спосіб ефективний тоді, коли валки підібрані через 3–6 днів після скошування. Зволікання з початком підбору помітно знижує врожайність. Настання повного дозрівання зерна означає перехід до прямого комбайнування.


В. Войтюк, А. Демко,
доценти НАУ

Інтерв'ю
Наталія Гордійчук, засновниця компанії "Агрітема"
"Агріте­ма" своїми біорішен­ня­ми кар­ди­наль­но змінює підхід до зем­ле­роб­ст­ва. Про біоінно­вації, які по­над 10 років компанія на­дає аг­раріям, розповідає засновниця — Наталія Гордійчук.
Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) – єдиний державний оператор зернового ринку України, лідер у сфері зберігання, переробки та експорту зернових і продуктів їх переробки. Про

1
0