Укр
Статті
Чи є майбутнє у столових сортів винограду в Україні?
12.10.2015
1434
Столовий виноград належить до групи сортів, які використовують для споживання у свіжому вигляді. Як правило, столовим сортам винограду характерні привабливі грона і великі ягоди, які вирізняються високою харчовою, дієтичною і лікувальною цінністю. Так, один кілограм винограду, залежно від вмісту цукру, містить 700–1200 кал., тоді як 1 кг яблук — 550 кал. За своєю калорійністю 1 кг винограду дорівнює 1,2 кг картоплі, 1,1 — молока, 0,4 — м’яса і 0,2 кг хліба.
Столовий виноград належить до групи сортів, які використовують для споживання у свіжому вигляді. Як правило, столовим сортам винограду характерні привабливі грона і великі ягоди, які вирізняються високою харчовою, дієтичною і лікувальною цінністю. Так, один кілограм винограду, залежно від вмісту цукру, містить 700–1200 кал., тоді як 1 кг яблук — 550 кал. За своєю калорійністю 1 кг винограду дорівнює 1,2 кг картоплі, 1,1 — молока, 0,4 — м’яса і 0,2 кг хліба.
В. Власов, д-р с.-г. наук, директор,
А. Штірбу, канд. біол. наук, заввідділу виноградарства,
Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства
ім. В. Є. Таїрова»
Виноград також містить значну кількість мінеральних елементів, вітамінів, органічних кислот. Тож завдяки складу його використовують як лікарський засіб (ампелотерапія). Встановлено, що вживання винограду сприяє заспокоєнню нервової системи, впливає на відновлення сил людей, які перенесли важкі хвороби і фізичні навантаження. Численні спостереження в різних країнах показали, що люди, які перебували протягом місяця у виноградарських районах у сезон дозрівання винограду, швидко набирають вагу в результаті споживання цих ягід і набувають більш здорового вигляду.
В Україні у 2011–2013 рр., незважаючи на сприятливі грунтово-кліматичні умови вирощування, відзначали зменшення площ насаджень столових сортів винограду від 10,3 до 9,2 тис. га. У зв’язку із анексією Криму площа столових сортів винограду зменшилась на 41,3% (рис. 1).
За даними Міжнародної організації виноградарства і виноробства, у виноградарських країнах за останні 13 років спостерігається тенденція збільшення обсягів вирощування столового винограду від 150 до 250 млн ц. В Україні пропозиції вирощуваного столового винограду не перевищують попит, тому близько половини продукції має іноземне походження (рис. 2).
Найбільше свіжого винограду споживають арабські країни — Сирія, Йорданія та ін. — понад 40 кг на душу населення на рік. За ними їдуть Болгарія, Кіпр, Греція, Туреччина і деякі країни Близького Сходу та Середньої Азії, де споживання свіжого винограду на душу населення коливається в межах 15–30 кг. В Італії, Іспанії, Португалії, Аргентині, Румунії, Угорщині та Франції цей показник становить 5–10 кг.
Незважаючи на високий імпорт столового винограду, забезпеченість ним населення в Україні становить 2,4 кг на людину, в той час як згідно із фізіологічною нормою, за даними Міжнародної організації охорони здоров’я, має бути 8–10 кг (рис. 3).
Високий попит на столовий виноград на внутрішньому ринку відкриває великі перспективи для розвитку цієї культури в Україні. Найважливішими умовами, від яких залежить доцільність та ефективність вирощування столових сортів винограду, є екологічні фактори, добір сортів, система культури і агротехніка.
Показниками екологічних факторів, що визначають можливість вирощування певних столових сортів винограду в тій чи іншій місцевості, є тривалість вегетаційного періоду (дні з плюсовою температурою понад 10°С) і сума активних температур. У південних районах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Закарпатської областей тривалість вегетаційного періоду становить 180–200 днів, а сума активних температур варіює в межах 3000…3300°С. У північних областях вона знижується до 2500…2700°С (рис. 4).
Столові сорти винограду, які включено до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні на 2015 рік (далі — Реєстр), за вимогами до тривалості вегетації та суми активних температур поділяють на групи:
дуже ранні — 105–125 днів і 2400…2600°С (Аркадія, Огоньок таїровський, Мускат жемчужний, Мускат таїровський, Мускат янтарний, Український 85, Одеський ранній);
середньоранні — 125–135 днів та 2600…2700°С (Кобзар, Королева виноградників, Леся, Таїр, Іршаї Олівер, Флора);
середньостиглі — 135–145 днів та 2700…2800°С (Смєна, Загадка, Ланка, Восток, Етюд);
пізньостиглі — 145–155 днів та 2800…2900°С (Мускат гамбурзький, Одеський сувенір, Оригінал, Кишмиш таїровський);
дуже пізні — 155–165 днів та 2900…3000°С (Італія, Молдова).
Наявний сортимент столових сортів, різноманіття якого полягає в термінах достигання — від дуже ранніх до дуже пізніх сортів, дає можливість створювати насадження за типом конвеєра, що дає змогу забезпечити споживачів свіжою продукцією з кінця липня — початку серпня і до жовтня місяця. За умови вирощування дуже ранніх сортів у тепличних умовах і використання холодильних установок для зберігання дуже пізніх сортів період споживання свіжого винограду місцевого виробництва можна подовжити з середини липня до грудня — січня.
Показниками екологічних факторів, що визначають систему культури столового винограду в певній місцевості, є зимо- і морозостійкість сорту, а також значення і частота повторюваності мінімальних температур у зимовий період.
За ступенем стійкості до морозів сорти винограду поділяють на 5 груп:
високий — сорти витримують температури до -28...35°С (гібриди: Vitis labrusca × Vitis vinifera, Vitis amurensis × Vitis vinifera). На сьогодні в Реєстрі столових сортів винограду, які можна віднести до цієї групи, немає;
підвищений — до -23...27°С (Смєна, Таїр, Кишмиш таїровський);
середний — до -18...22°С (Аркадія, Кобзар, Огоньок таїровський, Загадка, Ланка, Оригінал, Восток, Флора, Мускат янтарний, Одеський сувенір, Смєна, Стійкий Докучаєвої, Молдова);
слабкий — до -13...17°С (Королева виноградників, Мускат жемчужний, Мускат гамбурзький, Італія, Іршаї Олівер);
нестійкий — до -13°С і менше. У Реєстрі на 2015 рік столові сорти нестійкої групи відсутні.
У північних областях України мінімальні температури в зимовий період, як правило, перевищують критичні значення для сортів II–V груп. У цих районах рекомендується закладання невеликих ділянок виноградних насаджень, продукція яких використовуватиметься для місцевого споживання. За таких умов сорти з дуже раннім і раннім термінами дозрівання слід вирощувати за типом укривної культури винограду, з використанням віялових формувань (рис. 5); під закладання винограднику необхідно ретельно вибирати ділянку з оптимальними мікрокліматичними умовами для нормального росту та розвитку рослин.
В укривному виноградарстві насадження закладають за схемою 2,5 × 1,0–1,5 м за формування віялової односторонньої та безрукавної форм кущів, а за формування віялової двосторонньої форми відстань між кущами в ряду збільшують до 1,5–1,75 м.
Також укривна культура винограду потребує додаткових витрат на знімання зі шпалери та укриття кущів шаром грунту в зимовий період, що дає змогу уберегти вічка від пошкоджень. У зв’язку з цим вона не знайшла широкого застосування в Україні у промислових масштабах.
Для промислових виноградників придатні південні області, де залежно від макро- і мікрокліматичної мінливості мінімальна температура в зимовий період знижується до -16...22°С (50%), в окремі роки — до -22...28°С (один раз на 10 років). У цих районах рекомендується закладати промислові насадження за типом неукривной системи культури (рис. 6) столовими сортами з підвищеною та середньою морозостійкістю, в окремих випадках — зі слабкою.
У неукривному виноградарстві насадження закладають за схемою 3 × 1,0–1,75 м залежно від сили росту сортів.
Для закладання насаджень столових сортів винограду оптимальними є схили південних експозицій крутизною не більше 10°. Найпридатніші верхня та середня частини схилів. Непридатні для закладання виноградних насаджень балки та нижні частини схилів, де трапляються тривалі пізньовесняні та ранньоосінні заморозки. Насадження рекомендується закладати на чорноземах південних, слабозмитих, суглинкових і супіщаних. Не рекомендується використовувати під закладання столових сортів схили з середньо-, сильнозмитими та солонцюватими грунтами, де вміст Na в грунтово-поглинаючому комплексі понад 5%, а також заболочені, оглеєні, з об’ємною масою, яка перевищує 1,4 г/см3.
Важливим етапом створення виноградних насаджень столових сортів є добір підщеп, який здійснюють залежно від кількості активного вапна у грунті. За його вмісту до 9% столові сорти можливо щеплювати на всіх підщепах, які включено до Реєстру, в тому числі Ріпарія × Рупестріс 101–14. Якщо вміст активного вапна становить від 9 до 17%, то сорти слід щеплювати на Берландіері × Ріпарія СО4 та Добрині, для того щоб уникнути негативного впливу на рослини фізіологічного хлорозу.
Агротехніка вирощування столових сортів має бути спрямована на отримання привабливих грон і ягід з високими смаковими якостями. До специфічних прийомів вирощування столових сортів винограду слід віднести: вибір та влаштування відповідних типів опор; висаджування сортосмуг запилювачів і штучне додаткове запилення (на сортах з функціонально-жіночим типом квітки); нормування врожаю; прищипування плодоносних пагонів; дефоліація в зоні розміщення грон; використання біологічно активних речовин.
Таким чином, розвиток культури столового винограду в Україні є соціально та економічно обгрунтованим. Алгоритм встановлення можливості та економічного обгрунтування вирощування столових сортів повинен включати збір інформації за показниками екологічних факторів місцевості та морозо- і зимостійкості сортів, на підставі аналізу яких добирають систему культури винограду. Для отримання високої якості грон, що визначає рівень економічної ефективності, слід дотримуватися регламентів виконання науково обгрунтованих агроекологічних і агротехнічних операцій.
Попередня стаття
Читайте також
Інтерв'ю
Corteva Agriscience — одна з найбільших публічних наукових компаній у світі чи не першою серед виробників насіннєвого матеріалу і засобів захисту рослин прийняла рішення припинити бізнес в росії після її повномасштабного нападу на Україну... Подробнее
Кооперація в агросекторі – це забезпечення зайнятості та соціальної інтеграції. У світі кооперативи є елементом самодопомоги і отримують преференції від держави.
Статті
1
0
