Щасливі випадковості "Бузницького"

На той час районною радою керував Андрій Кіндратович Деньга — людина розважлива, досвідчена, щира й відкрита для спілкування і сприйняття нових ідей. Він найпершим зметикував: створивши необхідні умови будівельникам, можна сподіватись на шанс. І чуття Андрія Деньгу не зрадило. Остаточну крапку в цій історії поставив щасливий збіг обставин.
Андрій Деньга, голова правління ЗАТ “АПО Бузницького”: Дуже багато роботи ми провели, щоб отримати для Миронівки газ. І плюс щасливий випадок у житті, — пригадує. — Тодішній міністр газового будівництва Союзу Щербина ( на жаль, уже не пам’ятаю імені), до речі, родом із Переяслав-Хмельницького району, випадково перевіряв якість будівництва газопроводу Уренгой — Памари — Ужгород. Його гвинтокрил сів тут у Миронівці. Була неділя, я якраз випадково приїхав до будівельників. Так ми з ним і зустрілись. Десь у 84-му. Хоча його супроводжувало близько 20 спеціалістів: заступники міністрів, голови комітетів по Україні, інженери, проектанти, інші спеціалісти, — він сприйняв усі наші аргументи. Їх же тільки й спитав: хто проти того, щоб Миронівка отримала газ? Ніхто й руки не підняв. Щоправда, спочатку справа трішки затягнулась. Та міністр свого слова дотримав, і в 91-му році в наших будинках з’явилось “блакитне паливо”.

 Так росіяни, поляки, українці, які працювали на прокладанні газогону, отримали омріяне житло і прописку, а разом з ними і соціальний захист для сімей. Жінки змогли влаштуватися на роботу, діти — ходити до садка та школи. Так і подорослішали всі разом: і приїжджі, і місцеві. Можливо, тому, коли постало питання відшукати авторитетну кандидатуру для нового сільськогосподарського підприємства, люди прийшли саме до Андрія Деньги.
Анатолій Семенюта, головний агроном ЗАТ “АПО Бузницького”: Районне керівництво привезло нам своїх представників. Але ми між собою вже визначились, хто б міг очолити колгосп із тих, кого ми знаємо, хто достойний. Хто потягне це господарство, поставить його на ноги? Воно ж велике, і не кожен зміг би ним керувати. Всі ми одностайно вирішили, що це буде Андрій Деньга. Попередили його, що так хочемо. Андрій Кіндратович морально був готовий до нашого рішення.
Андрій Деньга: ... Якраз колгоспники приїхали, щоб забрати мене на загальні збори, а в моєму домі свято — я сина одружував. Тому ( сміється ) я не очікував таких гостей. Та й дружина збентежилась: “Мовчи, нікому нічого не кажи, бо зірвеш весілля”... Чесно кажучи, на збори колективу я не піти не міг, мене привели колгоспники у своєму тісному колі. Претендентів було шість. Я останнім ішов, заключним, в оточенні водіїв. Вони намагались не допустити ексцесів ( сміється )...
Анатолій Дідик, виконавчий директор ЗАТ “АПО Бузницького”: Андрія Кіндратовича ми добре знали по роботі в районі. Навіть той газ взяти, що прийшов у Миронівку. Немало недоспаних ночей у нього було, а скільки моральних сил коштувало!
Микола Нецун, головний інженер ЗАТ “АПО Бузницького”: ... Або ця окружна дорога, що йде навколо Миронівки. Вона теж була збудована з допомогою Андрія Кіндратовича і за його безпосередньої участі. Раніше там була така шосейка тільки до лікарні, що можна було вбитися: каміння, ями...

Андрій Деньга: Як зараз пригадую: нас було десь чоловік 800 у районному Палаці культури... На цих загальних зборах. 22 чоловіки проголосувало “проти” із 800. Ну, а передавав мені господарство... Анатолій Степанович Даниленко. Пам’ятний день...
Так Андрій Кіндратович Деньга, економіст за фахом, організатор виробництва за покликом душі, лідер за характером, у вівторок, 1 жовтня 1991 року, очолив один із найвідоміших на Київщині колективів.
 Правду кажучи, слава про колишній колгосп ім. Жданова бере початок з 1951-го, коли керівником його був Олександр Григорович Бузницький. Він і створив те міцне господарство, в якому запроваджувалися найновіші на той час технології, використовувались найпрогресивніші сорти зернових і технічних культур, отримувались найвищі і в області, і в Україні врожаї. Якщо в сусідів визрівало 30–35 ц/га озимої пшениці, то Бузницький стабільно мав 50–55. Олександр Григорович першим застосував метод підкореневого підживлення культур під час посіву. Тепер він відомий як “метод Бузницького”. За радянських часів у колгоспі працювало 1200 чоловік, оброблялось 2300 га орних земель. На зароблений трудодень тут була найвища оплата праці. У 1974-му, коли до колгоспу приєдналось ще одне господарство — колгосп ім. 40-річчя Жовтня, Олександра Григоровича Бузницького, на жаль, уже не було. Селяни ж, бажаючи увічнити пам’ять про свого талановитого керівника, дали новому об’єднанню його ім’я. Майже два десятиліття потому господарство спіткала б доля багатьох колгоспів, якби не здоровий прагматизм та амбіції нових керівників. Останні 11 років ЗАТ “АПО Бузницького” впевнено крокує вперед завдяки професійному підходу до селянської справи.

Анатолій Семенюта: Ми вирощуємо зернові, технічні культури, цукрові буряки, соняшник, сою, горох... Посіяли 600 га озимої пшениці, діставши елітне насіння сортів Селянка, Перлина степу, Мірлебен, Миронівська-67, Ніконія. Плюс Поліська-90 — старий сорт, який і торік непогано себе показав. На сьогодні вся озимина 100% збереглася, очікуємо хороший урожай, адже під час сівби внесли по 50 кг нітроамофоски на кожен гектар. У дуже короткий строк літаком та гвинтокрилом зробили підживлення: по 150 кг аміачної селітри на гектар. По полях видно: рослини вчасно отримали свою порцію азоту. Обов’язково сіємо ячмені. У нас їх 300 га: сорти Цезар, Скарлет пивоварного призначення. Цього року придбали ще супереліту сорту Оболонь. Уклали угоди з фірмою “Сингента”, посіяли гібриди кукурудзи Пелікан, Мандра, Монтана — перспективні, хороші гібриди, — відвівши для них 320 га. На 100 га маємо дві лінії — батьківські та материнські, — буде своє гібридне насіння кукурудзи. 350 га відвели під цукрові буряки, це гібриди на основі “чс”. Нині гарно видно: довгоносик намагається їсти насіння і гине, бо воно дуже якісно оброблене перспективними препаратами Круізер, Фурадан. Найбільша концентрація препарату — в перших листочках. Шкідник надкушує їх — і гине. Поля з цукровими буряками у нас в гарному стані, на 120 га ми внесли під них з осені аміачну воду, гній, на решті площ — по 100 кг нітроамофоски. Тут, до речі, використали сидерати: посіяли гірчицю, потім переорали... Як ніколи, в цьому році очікуємо отримати хороший урожай... Ще 100 га соняшнику посіяли, близько 100 га гречки, 150 га сої, елітні сорти дістали...