Реформа цукровиробництва

Від “драматичних” до “повністю непридатних” називають фермери та знавці галузі Брюссельські плани щодо проведення реформ. Існують певні передбачення, якою повинна бути ця реформа. Але з середини липня комісар Філер уже визначився в основних пунктах реформи. Після аграрних змін щодо тваринних та рослинних продуктів із 2005 року буде введено певні правила і стосовно цукрових буряків.

Зниження цін та квоти

Про що йдеться в планах? Виробників цукрових буряків стосуються такі питання:
- гарантовані ціни на буряки вже в цукровому господарському 2005–2006 році мають бути знижені на 25%, тобто до 33 євро за т. Друге зниження цін у 2007–2008 роках буде становити загалом 37%; 
- окрім того, квота ЄС на буряки повинна бути зменшена на 16%. В 2005–2006 роках її передбачають знизити з 17,4 до 16,1 т. У наступні роки відбудеться зниження ще на 0,5 млн т. Обсяг вирощування буряків у рамках ЄС має бути зменшений;
- відповідно до зниження цін передбачається вирівнювання бурякових площ до 60%. Мірилом для кожного підприємства повинна стати площа для вирощування буряків, що була в 2000–2002 роках;
- реформа повинна стартувати вже в 2005–2006 цукровому році, хоча нинішні положення про ринки (система регулювання ринкових відносин) дійсні до кінця економічного року. В 2008 році положення знову перевірятимуть та підправлятимуть. 
Уже тільки з огляду на ці питання буряківників чекають важкі наслідки, як засвідчують підрахунки FAL.
Але це ще не все. Брюссель планує подальші заходи, що стосуватимуться загального цукрового ринку та експорту в треті країни безпосередньо.
Дотеперішнє інтервенційне регулювання замінять довідковими цінами. За невиконання певного плану надлишковий цукор може бути прийнятий на ринок тільки з безпосереднього приватного складування.

- А- та В-квоти передбачається  об’єднати, а дія С-квоти повинна припинитися.
- Тимчасове зниження квот (декласифікація) має припинитися.
- Національні цукрові квоти планують поширити в усьому ЄС.
У зв’язку з цим, а також через загрозливі збитки для виробників буряків та цукрових фабрик фахівці очікують переміщення європейського виробництва буряків. Як у північній, так і в південній Європі буряків буде не вистачати. Розширення бурякових площ очікується передусім у Франції та в окремих районах Німеччини. Тут вирощування буряків у так званих прикордонних місцевостях може бути дуже ненадійним. На площах з високим потенціалом урожайності буряки можна, навпаки, вирощувати аж до сівозміни — якщо цього ще не сталося досі.

Критика звідусіль

Німецькі виробники буряків дуже критикують плани реформ (дивись рубрики). Водночас із значним урізанням доходів фермери вважають термін проведення реформи неприйнятним. Аби хоч частково вирівняти загрозливі фінансові втрати, фермерам доведеться започаткувати вирощування інших культур, наприклад, картоплі. Такі зміни важко запровадити протягом того часу, що залишився, та вони й не зарадять скрутному становищу.
Поділ реформи на два етапи проведення не має нічого спільного, на думку фермерів, із “поступовим переходом”. Замість цього, фермери пропонують запроваджувати реформу щонайменше протягом 10 років. Тоді вони зможуть краще до неї пристосуватися.
Оголошені компенсаційні виплати за зниження цін більшість виробників буряків сприймають скептично. 60% — це надто мало, зниження національної квоти на буряк та пов’язане з ним обмеження площі для вирощування буряків ще не були враховані. До того ж, оголошені 60% теж не надійні. Через раціоналізацію премій з аграрної реформи сума може стати ще меншою, доки дійде до кожного окремого виробника буряків.
Незважаючи на критику, комісія ЄС захищає свій план реформи, посилаючись на світовий ринок. Країни, що виробляють цукрову тростину та мають нижчу зарплатню, намагаються все активніше вийти на європейські ринки.
З допомогою реформи ринку цукру Брюссель іде назустріч все голоснішим вимогам цих країн. Союз повинен стати відкритішим для імпорту цукру, а підтримка вітчизняного виробника цукру нехтується.
При цьому імпорт цукру не є відразу ж імпортом. Дешеве завезення до ЄС цукру з таких цукрових держав, як Бразилія, Австралія, Таїланд та інші, повинне бути якнайменшим, тоді як країни, що розвиваються, мають одержати додаткові квоти та гарантовані ціни. Оскільки дотепер найменш розвинуті країни отримували прибутки завдяки високим цінам ЄС на цукор. Уже тільки через це для цих держав був вигідний експорт цукру в Європу. З іншого боку, через європейські експортні субвенції вони вбачають загрозу своїм можливостям збуту на світовому ринку. Штучне зниження вартості цукру з ЄС ускладнить цим країнам вихід на інші ринки з власним цукром.

Ці питання вже піддавались критиці на нараді з питань цукру. І санкціоноване Брюсселем вивезення С-цукру, і реекспорт цукру, що його будуть імпортувати з АКР–держав, є порушенням угоди про реформу СОТ. Експорт цукру з ЄС можуть через це припинити. Крім того, С-цукор слід теж увести в плани реформи, і квоти зменшаться ще більше.
Експерти з питань цукру дотепер вважали перший етап запланованої реформи достатнім для виконання вимог  СОТ. Тому й поразку під час наради  СОТ розглядали деякою мірою спокійно. Комісія вже відобразила в планах реформи необхідне зниження квот за втрати АКР-цукру. Вилучення С-цукру мало б менш драматичні наслідки, ніж очікувалось.  Оскільки його експорт для господарів не вигідний. Окрім того, надлишки цукру повинні в майбутньому з року в рік переноситись.

Що ж буде насправді?

Такими сумними є перспективи для багатьох виробників буряків. Представлені пункти реформи є швидше ескізними. Ще довгий шлях передує проекту закону, що може бути прийнятим. Першочергова мета проведення реформи до 2005–2006 року вже навряд чи буде досягнута. Оскільки поки почне працювати нова комісія ЄС, мине ще достатньо часу. На рівні  СОТ поки що було зроблено деякі пояснення. Поки конкретні цифри попадуть на стіл, доки їх опрацюють, пройде деякий час. До того ж, Брюссель міг би “пожертвувати” кількома особливо сильними пропозиціями на переговорах, щоб підготувати такий проект закону, який можна буде приймати.

Август Вільгельм Йозеф

Реформа завдає збитків

Виробник буряків Август Вільгельм Йозеф із Зо ест-Дайрінгзен може водночас втратити 20% своїх доходів, якщо цукрова реформа буде прийнята в нинішній формі.
У господаря — суто землеробське господарство на 75 га, 9 з яких — під цукровими буряками. Одразу ж після проведення першого етапу реформи із зниженням ціни та квот господар уже з наступного року на кожному гектарі може втратити 500 євро. З 2007–2008 року після ще одного зниження це вже буде близько 730 євро з га. “При цьому я проводив ще досить оптимістичні підрахунки і врахував майбутні премії за землеробство, що становлять близько 300 євро з га, та всі 60% компенсаційних виплат”, — пояснює господар. Отже, збитки можуть бути ще більшими.
Проте фермер намагається зрівняти значні зниження завдяки розширенню посівних площ. Щоб утримати сталі прибутки в господарстві з допомогою вирощування пшениці, вівса та картоплі, він повинен, за своїми підрахунками, взяти в оренду близько 22 га на першому етапі та 33 га — на другому. “За орендної вартості на рівні нинішньої — 450 євро з га — це дорога альтернатива. Крім того, попит на сільськогосподарські угіддя може зрости”, — висловлює він побоювання. Тож і після проведення запланованої реформи цукрові буряки залишаться для нього цікавою фінансовою темою. “Вигіднішими мають бути додаткові права щодо поставки”.
Оголошеній вирівнювальній компенсації для господарів він не довіряє. “Замість цього, я б справився тільки із зниженням А- та В-квот на користь видачі квоти країнам, що розвиваються”.

Фрідріх Вандмахер

“Більше зекономити ми вже не зможемо”

“За таких витрат ми більше не зможемо зекономити”, — описує Фрідріх Вандмахер свою реакцію на реформу. Маючи 160 га угідь і 40 га з них — під  цукровими буряками, господар з Барнтена (округ Гільдесгайм) ще минулого року до максимальної межі розширив у своїй сівозміні частку буряків. “Якщо реформа відбудеться в нас у такому вигляді, як вона була проголошена, то ми втратимо третину доходу”, — підрахував господар.
Ефективних можливостей відреагувати на ці урізання він нині не бачить, оскільки плани реформи надто інтенсивні й утілюються занадто швидко. “Той факт, що реформа потрібна саме щодо цукру, ніхто не заперечує. Але в такий обмежений термін на радикальні плани з Брюсселя не може відреагувати жоден фермер. Що б ми могли запропонувати, — це щорічні зниження впродовж щонайменше 10 років”, — пропонує Вандмахер.
Довгострокові наслідки такої реформи, навпаки, можуть бути такими сильними, що Вандмахери вже роздумують, чи не повинен їхній син Зерен після здобуття сільськогосподарської освіти набувати іншої професії. Раніше планувалося, що він успадкує батьківське підприємство.
А тепер Фрідріх Вандмахер може вдатися тільки до деяких заходів, завдяки яким він частково зможе зменшити збитки. Частка його угідь — в лейнській долині з гравієм, потенціал урожайності там значно менший. Інколи ці угіддя доводиться навіть зрошувати. В майбутньому вирощування буряків на цих угіддях з високими затратами та малою врожайністю стане зовсім невигідним.
Що стосується його техніки та робочої сили, то Вандмахер вбачає в цьому також малі можливості. Його трактори відпрацьовують у товаристві, що має 500 га землі, близько 1200 годин за рік, власна бурякозбиральна техніка вже давно списана. “В наступні роки ми не будемо інвестувати в нову техніку”, — впевнений Вандмахер.