Укр
Технології
Пшениця м’яка яра
13.02.2017
16174
В Україні провідною зерновою культурою, безумовно, є пшениця озима, що за посівними площами (6–7 млн га) переважає інші колосові й становить основу формування хлібного балансу країни. Натомість посівні площі під пшеницею ярою останніми роками становлять лише 90–160 тис. га.
Найбільше останньої (від 5 до 10 тис. га) висівають у Вінницькій, Київській, Житомирській, Львівській, Хмельницькій, Тернопільській областях. За розрахунками вчених НААН, посівні площі пшениці ярої мають займати близько 1 млн га, в тому числі м’якої — 650 тис. га, твердої — 350 тис. га. Важливе значення пшениця яра має як для пересівання озимих, так і для сівби на площах, висівання на яких не завершили восени через ґрунтову посуху. Окрім цього, загальновідомою є висока якість зерна пшениці ярої за дотримання технології вирощування.
З огляду на необґрунтовано обмежене поширення пшениці м’якої ярої та недостатню поінформованість аграріїв про культуру, в цій публікації ми коротко охарактеризуємо її основні біологічні особливості та базові елементи технології вирощування.
Біологічні особливості. Упродовж вегетації пшениця яра проходить 12 послідовних етапів органогенезу, яким відповідають такі фази росту й розвитку: проростання насіння, поява сходів, кущіння, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, формування та наливання зернівки, стиглість зерна. Сходи пшениці з’являються за 8–12 днів після сівби, кущіння починається на 12–15-й день після сходів і триває 15–26 днів. На початку кущіння у пшениці ярої починає формуватися колос. Нестача вологи, азоту та фосфору в цей період негативно впливає на розвиток колоса й призводить до зменшення кількості колосків у ньому. За 35–40 днів після кущіння починається колосіння, а ще за 3–5 днів пшениця зацвітає. В умовах помірної температури повітря (20...220С) цвітіння одного колоса триває від 3 до 5 днів. Масив відцвітає за 7–10 днів. Зерно ярої пшениці здебільшого зав’язується в результаті самозапилення, але й можливе й перехресне — за підвищеної вологості. За 35–48 днів після цвітіння настає молочна стиглість, а ще через 10–15 — воскова, що триває 8–10 днів. Тривалість вегетації у сортів м’якої пшениці становить 85–105 днів. Різниця в термінах достигання одного сорту, залежно від умов вирощування, може коливатися від 15 до 30 днів. Ранньостиглі сорти дозрівають за 70–80, середньостиглі — за 80–110, пізньостиглі — за 120–130 днів.
Коренева система пшениці складається з первинних, або зародкових, та вторинних, або вузлових, корінців. Вузлові корінці інколи називають стебловими. Проростаючи, насіння спочатку утворює один головний, або основний, корінець. Потім із базальних вузлів зародкового пагінця водночас з’являються бугорки, які, збільшуючись у процесі свого росту, досягають величини першого корінця та утворюють із ним первинні зародкові корінці пшениці. У пшениці ярої найчастіше нараховують від 4 до 6 первинних корінців на один проросток. Первинні корінці доволі швидко ростуть. Добовий приріст у них становить близько 2 см. На момент появи сходів їхня висота становить 7–10 см, а вже за сім днів — сягає 25 см.
До початку кущіння коренева система проникає в ґрунт на глибину до 50 см, а до фази колосіння — на 100–130 см. Вузлові корені з’являються у фазі 3–4 листків і розвиваються лише за наявності ґрунтової вологи в зоні вузла кущіння. Період утворення вторинної кореневої системи в ярої пшениці короткий — від формування вузла кущіння до виходу рослин у трубку (III–IV етапи органогенезу). Вторинна коренева система здатна ефективно використовувати вологу літніх опадів. Продуктивна кущистість пшениці ярої нижча, ніж в озимої, і становить 1–2 стебла.
Вимоги до температури. Насіння пшениці ярої починає проростати за температури 1...2°С. Сходи витримують заморозки до -8...-10°С, а у фазі кущіння — до -7...-9°С. Оптимальною температурою для кущіння є 10...14°С, для колосіння й наливання зерна — 16...20°С, для достигання — 23...25°С. Високі температури в період наливання зерна негативно впливають на його формування. За температури 38...40°С у рослин пшениці ярої через 17 годин настає параліч продихів, унаслідок чого формуюється плюскле зерно.
Вимоги до вологи. Проростаючи, насіння пшениці ярої вбирає води в кількості 50–55% від власної маси. Транспіраційний коефіцієнт — 400–450. Критичний період відносно забезпечення вологою — це фаза кущіння та виходу рослин у трубку (IV–VIII етапи органогенезу). Нестача вологи в цей період спричиняє збільшення кількості безплідних колосків. За періодами вегетації пшениця використовує таку кількість води (% загального споживання за вегетаційний період): сходи — 5–7, кущіння — 15–20, вихід у трубку і колосіння — 50–60, молочна стиглість — 20–30, воскова стиглість — 3–5.
Вимоги до ґрунту. Кращими для пшениці ярої є суглинкові чорноземні, каштанові, сірі підзолисті ґрунти з рН 6,0–7,5. Кислі ґрунти потрібно вапнувати. Коренева система в ярої пшениці розвинена слабше, ніж в озимої, тому вона добре реагує на вміст у ґрунті рухомих елементів живлення. За формування 1 т зерна пшениця яра виносить із ґрунту 35–40 кг азоту, 10–12 — фосфору, 20–30 кг —калію.
Добір сортів. Для підвищення стабільності виробництва зерна пшениці ярої в господарстві залежно від площі посіву, наявного агрофону, напряму використання доцільно вирощувати 2–3 сорти різних груп стиглості та з різною реакцією на екологічні й агротехнічні умови вирощування. Це мають бути адаптовані до конкретної зони сорти, створені селекційними установами, розташованими в цій зоні діяльності або в екологічно близькій до неї. Враховуючи економічні можливості господарства, потрібно брати до уваги й рівень реакції сорту на ступінь інтенсивності агротехнології. Загальними вимогами до сучасних сортів є стійкість до обсипання зерна під час дозрівання та проростання зерна в колосі. Поліпшені показники за цими ознаками мають нові миронівські сорти. Вони також достатньо стійкі до вилягання, характеризуються вищесередньою стійкістю проти основних хвороб, останніми посушливими роками впродовж вегетації показали високий потенціал адаптивності до стресових умов. За якістю зерна сорти миронівської селекції відповідають вимогам цінних і сильних пшениць та за виконання всіх агротехнологічних вимог формують показники якості зерна І–ІІІ класу. Окрім широко відомих у виробництві миронівських сортів (Елегія миронівська і Струна миронівська), останніми роками науковці вивели нові — Сімкода миронівська, Панянка, МІП Злата.
Система передпосівного обробітку ґрунту під пшеницю яру скла-дається з ранньовесняного боронування у фазі фізичної стиглості ґрунту важкими або середніми зубовими боронами та передпосівної культивації на глибину загортання насіння без розриву в часі з сівбою. За посушливих умов варто обмежитися лише передпосівною культивацією в день висіву комбінованими агрегатами або застосувати пружинні борони, які за оптимальної фізичної стиглості ґрунту забезпечують передпосівне розпушування на глибину 7–9 см і висівання насіння на глибину 4–6 см. Наступне ущільнення ґрунту котками забезпечить розміщення посівного матеріалу на глибині близько 3–4 см, що відповідатиме біологічно зумовленим потребам. Основна вимога до передпосівного обробітку — якісне формування посівного ложа й максимальне збереження вологи в ґрунті.
Удобрення. Для отримання високоякісного врожаю зерна пшениці ярої обов’язковим є забезпечення рослин упродовж усього періоду росту й розвитку достатньою кількістю поживних речовин. Пшениця яра ефективно використовує добрива, внесені під попередник, тому її доцільно висівати після просапних культур, які вирощували на удобрених фонах. Щоб забезпечити рослини пшениці ярої поживними речовинами відповідно до її біологічних особливостей, важливе значення мають способи та норми внесення добрив. Унесені з осені добрива потрапляють в орний шар ґрунту, тому таке їхнє використання є найоптимальнішим. Особливо це стосується повного мінеральногодобрива, що найкраще забезпечує рослини поживними речовинами в усі фази росту та розвитку.
Встановлено, що продуктивність пшениці м’якої ярої на рівні 4,0 т/га формується за наявності в ґрунті 175–180 мг/кг легкогідролізованого азоту, 110–120 — рухомого фосфору та 155–165 мг/кг обмінного калію. За таких агрохімічних параметрів родючості ґрунту вміст клейковини в борошні відповідає І–II класу. Низьку забезпеченість ґрунту основними елементами мінерального живлення слід компенсувати застосуванням добрив, причому азотні в основне удобрення вносять нормою 15–20 кг діючої речовини, а решту — у весняно-літній період згідно з даними рослинної діагностики. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток повною нормою (60–90 кг/га).
За дефіциту опадів, вологи в ґрунті азотні добрива разом із фосфорними й калійними вносять повністю під зяблеву оранку або передпосівну культивацію.
У дослідженнях Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН (МІП) найбільший урожай зерна в середньому за 4 роки отримано від одноразового внесення повного мінерального добрива в дозі N60P60K60 — 4,11 т/га проти 2,99 т/га на контролі (без добрив). Приблизно таку саму врожайність (3,97 т/га) отримали у варіантах із внесенням N30P60K60+N30 (II е. о.) та Р60K60+N30 (ІІІ е. о.). Отже, нашими дослідженнями встановлено, що в Центральному Лісостепу на чорноземі типовому після попередника кукурудза кращим варіантом удобрення для пшениці ярої було внесення повного мінерального добрива в дозі N60P60K60 в один прийом за сівби.
За результатами досліджень відділу насінництва та агротехнологій найвищу врожайність пшениці ярої сортів інтенсивного типу Елегія миронівська та Струна миронівська (відповідно 5,12 та 4,86 т/га) отримали після попередника соя у варіанті з унесенням N90P60K90+N30 (IV е. о.) та хімічним захистом посівів.
Початок формування зерна — визначальний період у мінеральному живленні рослин пшениці. Після запліднення рослини практично припиняють поглинання калію та фосфору з ґрунту. Спостерігається навіть зворотна дифузія цих елементів у ґрунтовий розчин. Споживання ж азоту відбувається без зниження темпів і після цвітіння. У період формування й наливання зерна за сприятливих умов рослини споживають із ґрунту до 30% необхідного їм азоту. Але за недостатнього потенціалу живлення в період наливання зерна, коли доступних форм азоту в ґрунті практично немає, та в посушливі роки за нестачі вологи в орному шарі білок у зерні синтезується переважно завдяки азоту, накопиченому у вегетативних органах рослин.
Слід зазначити, що загальною закономірністю є вища якість зерна пшениці ярої порівняно з озимою. Але за недостатньої забезпеченості поживними речовинами, особливо за нестачі азотного живлення, яра пшениця формує зерно невисокої якості. Недостатньо високою якість зерна буде й за формування високого врожаю, що пов’язано з дефіцитом азотного живлення в період наливання зерна.
На якість зерна пшениці ярої впливають майже всі агротехнічні прийоми вирощування, особливо система удобрення з урахуванням попередників, заходи боротьба зі шкідниками й хворобами, строки і способи збирання врожаю. Серед спеціальних агротехнічних прийомів, спрямованих на поліпшення якості зерна, одним із кращих є азотне підживлення.
З урахуванням біологічних особливостей пшениці ярої підживлення, як правило, слід проводити в два терміни. Перше, прикореневе, — у фазі кущіння — аміачною селітрою в дозі N30. Це сприяє накопиченню достатньої вегетативної маси для формування врожаю. За належного підживлення також поліпшується якість зерна.
Друге підживлення, в період формування–наливання зерна (поява останнього листка — закінчення колосіння), спрямоване на підвищення кількості клейковини в зерні та її якості. Як показали досліди, проведені в МІП та вченими інших установ, за сприятливих погодних умов підвищення вмісту клейковини завдяки другому підживленню становить до 5%. Поліпшщуються також якість клейковини та склоподібність зерна, маса 1000 зерен. Але в умовах посухи друге прикореневе підживлення проводити не рекомендується. У такому разі потрібне позакореневе підживлення посівів 20%-м розчином сечовини (карбаміду) найчастіше — в дозі 20–30 кг д. р. на гектар. Краще визначати потребу в підживленні на підставі листкової діагностики. Позакореневе підживлення посівів карбамідом підвищує вміст білка на 1,5–3,5%, клейковини на 5–11%.
У дослідах лабораторії сортових технологій МІП найкраще за якістю зерно формувалось у варіантах із початковим унесенням азоту в період весняно-літньої вегетації (N30 — на II, IV, VIII е.о.) та з обробкою насіння азотфіксуючими, фосформобілізуючими бактеріями й комплексними біопрепаратами.
Дослідження відділу насінництва та агротехнологій МІП показали, що у варіанті з унесенням мінерального добрива N60P60K60 (на ІІ е.о.) + N30 (на Х е.о.) та хімічним захистом показники якості зерна (вміст білка й клейковини) були вищими у сортів пшениці м’якої ярої Елегія миронівська (на 3,7 і 6,3%) та Струна миронівська (на 3,1 і 5,2%) порівняно з контролем.
Підготовка насіння до сівби. Запорукою своєчасних дружних сходів є сівба лише кондиційним насінням. Після зимового зберігання воно повинно відповідати вимогам ДСТУ 2240-99 і мати лабораторну схожість не нижче як 92%.
Протруєння насіння є обов’язковим елементом технології захисту пшениці ярої від насіннєвої, ґрунтової та аерогенної інфекцій. Нині в Україні дозволено до використання понад 20 протруйників. Кожен із них має свій спектр, а також різний механізм і характер дії на шкідливі організми. Тому під час вибору протруйників слід звернути увагу, проти яких збудників хвороб треба їх застосовувати.
Для захисту сходів від ґрунтових шкідників (личинки травневого хруща, дротяники та ін.), мух і тлі насіннєвий матеріал потрібно протруїти разом із фунгіцидами та одним з інсектицидів або комбінованими препаратами. Значну роль у системі живлення рослин відіграють мікроелементи (Cu, Zn, Mn, Fe, Co, Mo, B), що необхідні рослині на початку вегетації, коли коренева система ще слаборозвинена. Хороші результати дає використання мікродобрив для передпосівної обробки насіння пшениці ярої.
Варто знати, що низка системних протруйників зменшують довжину колеоптиле. Отже, це слід враховувати для правильного визначення глибини загортання насіння. Не можна висівати насіння пшениці ярої, оброблене такими препаратами, на глибину більш як 4 см. Недотримання вищезазначеної глибини загортання — одна з причин зниження польової схожості. Наші дані свідчать, що недоцільно тривалий час використовувати один протруйник, адже це призводить до набуття збудником інфекції резистентності до нього.
Строки та технологія проведення сівби. Сівбу ярої пшениці слід проводити якомога раніше, щоб забезпечити достатньо тривалий період розвитку й ефективніше використання запасів зимової вологи. Рання сівба затримує перехід рослини тривалого дня — ярої пшениці до генеративної фази розвитку, що позитивно впливає на густоту продуктивного стеблостою та врожайність. Основним критерієм слід вважати стиглість ґрунту, коли є можливість нормального загортання насіння на потрібну глибину. Оптимальні запаси продуктивної вологи в шарі ґрунту 0–10 см у цей період мають становити не менш ніж 10 мм, у 0–20 см — 25–30 мм, а в 0–100 см — 160–180 мм. 
Норма висіву має забезпечувати оптимальну густоту продуктивного стеблостою. Вона залежить від попередників, вологості та родючості ґрунту, строку сівби та біологічних властивостей сорту. Густота посіву є основою прогнозування врожаю, адже визначає щільність продуктивного стеблостою. Низьке продуктивне кущіння пшениці ярої потребує серйозної уваги щодо норми висіву, адже вона є основою оптимальної густоти продуктивного стеблостою. Найвищий урожай пшениця м’яка формує за густоти 400–500 продуктивних стебел на 1 м2, а тверда — 450–550. Така густота стеблостою пшениці м’якої ярої забезпечується гектарною нормою висіву 5,0–5,5 млн схожих насінин після кращих попередників, а після гірших — 5,5–6,0 млн/га. Варто враховувати, що в умовах посушливої весни норму висіву необхідно підвищувати на 10–15% від рекомендованої. Також їх підвищують також на забур’янених полях, на бідних ґрунтах і за достатнього зволоження. Завищені норми висіву не завжди доцільні, вони не гарантують збільшення врожайності й часто призводять до зайвої витрати насіння та підвищують в окремих сортів загрозу вилягання й зараження хворобами.
Одним із чинників, що суттєво впливає на реалізацію генетичного потенціалу пшениці ярої, є оптимальна глибина висіву насіння. Насіння, висіяне на глибину 4–6 см, потрапляє в сприятливі за зволоженням, повітряним і тепловим режимами умови. За такої глибини отримуємо оптимальні сходи, також забезпечуємо добру виживаність рослин упродовж вегетації та найбільшу продуктивність посівів. Одразу ж після сівби посіви слід закоткувати.
Догляд за посівами. В організаційно-господарських заходах захист рослин має бути важливим чинником формування високопродуктивних посівів і найповнішого використання потенціалу продуктивності сортів ярої пшениці. Система захисту передбачає: створення і впровадження у виробництво стійких проти пошкодження шкідниками та хворобами сортів; запобігання поширенню шкідливих організмів із посівним матеріалом; максимальне дотримання правил агротехніки культури й сорту; оптимальне застосування засобів захисту рослин. Важливим заходом обмеження поширення й розвитку шкідників і хвороб під час вегетації є застосування хімічних засобів захисту рослин.
У боротьбі зі шкідниками ярої пшениці велике значення мають оптимальні терміни сівби, густота посіву й глибина загортання насіння. За появи 2–3 листків посіви пшениці ярої можуть заселяти смугаста хлібна блішка й шведська муха. У цей період за наявності порогів шкодочинності: шведської мухи — 40–50 особин на 100 помахів сачком, смугастої хлібної блішки — 60–100 на 1 м2, п’явиці — 10–15 особин на 1 м2) —слід провести обприскування крайових смуг (ширина — до 100 м) проти цих шкідників.
Враховуючи, що пшениця яра до виходу в трубку росте повільно, виникає загроза забур’яненості посівів. Гербіциди наефективніше діють за оптимальних для росту бур’янів умов (температура понад 10°С і висока відносна вологість повітря). За температури вище ніж 23°С обробку посівів не рекомендують. За таких погодних умов краще обробляти у вечірній час.
У фазі колосіння—початок цвітіння за високої вологості (>95%) і температури повітря 15...20°С шкоди посівам пшениці ярої можуть завдати збудники борошнистої роси, бурої іржі, септоріозу та фузаріозу колоса. Для захисту посівів пшениці ярої у фазі колосіння слід провести обприскування одним із рекомендованих фунгіцидів.
У період цвітіння та наливання зерна великої шкоди посівам пшениці ярої можуть завдати злакові попелиці, хлібні жуки, клоп шкідлива черепашка. Тому в період колосіння—початок цвітіння необхідно провести обприскування посівів пшениці ярої одним з інсектицидів.
Важливим елементом інтенсивних технологій вирощування ярої пшениці є запобігання виляганню, яке може суттєво знижувати продуктивність і якість зерна. Необхідність таких заходів обумовлена застосуванням високих доз азотних добрив для максимального розкриття потенціалу продуктивності сортів. За цих умов, особливо у поєднанні з перезволоженням та низькою інсоляцією, стебло пшениці може витягуватися та втрачати механічну міцність. Тому обов’язковою умовою вирощування високих урожаїв ярої пшениці є обробка посівів ретардантами — насамперед сортів, схильних до вилягання.
О. Демидов, д-р с.-г. наук, В. Кавунець, канд. с.-г. наук, А. Сіроштан, канд. с.-г. наук,
В. Гудзенко, канд. с.-г. наук, С. Хоменко, канд. с.-г. наук, Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН
Інформація для цитування
Пшениця м’яка яра потребує уваги / О. Демидов, В. Кавунець, А. Сіроштан, В. Гудзенко, С. Хоменко // Пропозиція. — 2017. — № 1. — С. 76-80
Наступна стаття
Читайте також
Інтерв'ю
Український ринок борошна незважаючи на негативні тенденції розвивається, для продукції відриваються кордони нових країн, а підприємства будують та оновлюють свої потужності. Про життя борошномелам
Садівництво належить до найперспективніших галузей аграрного сектора. Інтенсивні сади у поєднанні з органічним садівництвом збільшують можливості експорту продукції.
Статті
1
0
