Спецможливості
Технології

«Опе­рації» з яри­ми пізніми куль­ту­ра­ми

30.08.2017
6419
«Опе­рації» з яри­ми пізніми куль­ту­ра­ми фото, ілюстрація
Особ­ливістю збирання соняшнику є стро­катість посіву, оскільки для йо­го ма­си­ву ха­рак­тер­на на­явність рос­лин вод­но­час із жов­ти­ми, зе­ле­ни­ми і бу­ри­ми ко­ши­ка­ми

На черзі — роботи зі збирання, обробки і збереження врожаю основних пізньостиглих культур — кукурудзи та соняшнику. Під час зби­ран­ня та об­роб­ки цих культур слід, на­сам­пе­ред, вра­хо­ву­ва­ти особ­ли­вості їхньо­го дозріван­ня. 

 

Біологічна зер­но­ва стиглість більшості гібридів ку­ку­руд­зи на­стає за во­ло­гості зер­на 30–40%. За та­ко­го її по­каз­ни­ка у зерні на­ко­пи­чується мак­си­маль­на кількість су­хої ре­чо­ви­ни, за­вер­шу­ють­ся про­це­си, пов’язані із фор­му­ван­ням уро­жаю. Со­няш­ник закінчує біологічне дозріван­ня за во­ло­гості насіння 25–28% за­леж­но від по­год­но-кліма­тич­них умов. У по­даль­шо­му рос­ли­ни ли­ше підси­ха­ють, втра­ча­ю­чи вільну во­ло­гу, зер­но на­бу­ває ста­ну по­вної технічної стиг­лості.
 

Збирання пізніх ярих культур: со­няш­ни­к

Особ­ливістю цієї куль­ту­ри є стро­катість посіву, оскільки для йо­го ма­си­ву ха­рак­тер­на на­явність рос­лин вод­но­час із жов­ти­ми, зе­ле­ни­ми і бу­ри­ми ко­ши­ка­ми. То­му як над­то ранній термін зби­ран­ня, так і пізній при­зво­дять до зни­жен­ня вро­жаю: за пер­шо­го — че­рез низь­ку про­дук­тивність ще зе­ле­них ко­шиків, за дру­го­го — че­рез оси­пан­ня стиг­лих важ­ких су­хих насінин із них.

Вва­жається, що роз­по­чи­на­ти зби­ран­ня со­няш­ни­ку кра­ще за во­ло­гості 15–16%, ко­ли у ма­сиві близь­ко 75% рос­лин із бу­ри­ми і су­хи­ми ко­ши­ка­ми, 25% — із жов­ти­ми. Зби­ран­ня у пізніші стро­ки мо­же при­зве­с­ти до втрат вро­жаю на рівні 1,5–2,0 ц/га і більше. Окрім кількісних втрат, зни­жується та­кож вміст олії: як свідчать дані дослідів інсти­ту­ту, за пізньо­го зби­ран­ня повністю су­хих ко­шиків олійність насіння  зни­жу­ва­лась на 0,8–2,6%.  Пе­ре­сто­ю­ван­ня на ко­рені особ­ли­во не­без­печ­не, ко­ли у період дозріван­ня—зби­ран­ня вста­нов­люється во­ло­га по­го­да і ко­ши­ки ура­жу­ють­ся білою і сірою гни­ля­ми. У та­ко­му разі слід за­сто­со­ву­ва­ти більш ранні стро­ки зби­ран­ня во­ло­го­го насіння із по­даль­шим термічним йо­го до­су­шу­ван­ням або ж хімічним — де­си­кацією рос­лин на ко­рені.

Збирання пізніх ярих культур: ку­ку­руд­за

Ос­нов­ним спо­со­бом зби­ран­ня вро­жаю то­вар­ної ку­ку­руд­зи є ком­бай­но­ве об­мо­ло­чу­ван­ня ка­чанів, який мож­на роз­по­чи­на­ти за во­ло­гості 30–32%. Та­кий спосіб зби­ран­ня ку­ку­руд­зи еко­номічно доцільніший, ніж зби­ран­ня її в ка­ча­нах, оскільки в 1,8–2 ра­зи змен­шу­ють­ся за­тра­ти праці та на 20–25% — ви­т­ра­ти паль­но­го. Насіннєву ку­ку­руд­зу зби­ра­ють тільки у ка­ча­нах із по­даль­шим обов’яз­ко­вим термічним сушінням їх у ку­ку­ру­дзо­су­шар­ках. Зби­ран­ня то­вар­ної ку­ку­руд­зи з об­мо­ло­чу­ван­ням ка­чанів про­во­дять зер­ноз­би­раль­ни­ми ком­бай­на­ми (СК-5А, «Ни­ва», «Дон») із при­став­ка­ми ППК-4, КМД-6 та ком­бай­на­ми за­рубіжних фірм Сlaas-domiпаtог, «Джон Дір» та інши­ми. Посіви зі зву­же­ни­ми міжряд­дя­ми (45 см) зби­ра­ють зер­ноз­би­раль­ни­ми ком­бай­на­ми, об­лад­на­ни­ми спеціаль­ни­ми жат­ка­ми.

За­для пра­виль­ної ор­ганізації робіт i ефек­тив­но­го зби­ран­ня вро­жаю ку­ку­руд­зи у гос­по­дар­ст­вах слід ве­с­ти моніто­ринг про­це­су до­сти­ган­ня зер­на на кож­но­му кон­крет­но­му полі з ура­ху­ван­ням строків сівби та груп стиг­лості гібридів, щоб за­вчас­но дібра­ти відповідну зби­раль­ну техніку, виз­на­чи­ти тех­но­логічну схе­му зби­ран­ня вро­жаю, підго­ту­ва­ти ба­зу для післяз­би­раль­ної до­роб­ки і зберіган­ня зер­на.

Аналіз ми­ну­лих років по­ка­зує, що фізіологічної стиг­лості у ме­жах 35–40% ку­ку­руд­за мо­же до­ся­га­ти у серпні за­леж­но від гру­пи стиг­лості гібридів і тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня. Але технічної стиг­лості, на рівні 22–32%, при­дат­ної для ком­бай­но­во­го зби­ран­ня, ку­ку­руд­за, як пра­ви­ло, до­ся­гає у ве­ресні (табл. 1).

У про­цесі дозріван­ня зер­но ку­ку­руд­зи підси­хає з різною швидкістю за­леж­но від гру­пи стиг­лості гібридів, їхніх мор­фо­логічних оз­нак та ти­пу зер­на. Для пра­виль­но­го виз­на­чен­ня строків зби­ран­ня доцільно вра­хо­ву­ва­ти се­ред­нь­о­до­бо­ву во­ло­говідда­чу, яка, за да­ни­ми IСГСЗ НА­АН, ста­но­вить 0,8–1,2; 0,5–0,7 i 0,3–0,4% за во­ло­гості зер­на, відповідно, 35–40; 30–35 i 25–30%. Інтен­сив­на во­ло­говідда­ча зер­ном ку­ку­руд­зи прак­тич­но при­пи­няється за зни­жен­ня се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря до 5оС та підви­щен­ня йо­го віднос­ної во­ло­гості до 80–90%. Та­кож слід вра­хо­ву­ва­ти до­дат­ко­ве зво­ло­жен­ня зер­на че­рез ви­па­дан­ня опадів, во­логість від яких мо­же підви­щу­ва­тись на 1,5–2%.

Внаслідок до­дат­ко­во­го зво­ло­жен­ня зер­но у ка­ча­нах мо­же інтен­сив­но ди­ха­ти, ви­т­ра­ча­ю­чи та­ким чи­ном су­ху ре­чо­ви­ну і зни­жу­ю­чи ма­су 1000 зе­рен (табл. 2). Ви­т­ра­та за­ле­жить ще від особ­ли­во­с­тей гібридів (у ми­нулі ро­ки во­на ста­но­ви­ла від 3 до 12%).

За­зна­чи­мо, що оп­ти­маль­на три­валість зби­ран­ня гібри­да однієї гру­пи стиг­лості не має пе­ре­ви­щу­ва­ти п’ять-сім днів, гібридів різних груп стиг­лості — 15–18 днів — запізнен­ня зі зби­ран­ням при­зво­дить до істот­них втрат уро­жаю. За да­ни­ми IСГСЗ НА­АН, втра­ти зер­на ку­ку­руд­зи на 10-й день від по­чат­ку зби­ран­ня мо­жуть ста­но­ви­ти до 4%, на20-й — збільшу­ють­ся до 10, на 30-й — до 17, а на 35-й день — до 23% за­леж­но від по­тенціаль­но­го вро­жаю і ста­ну посіву.

 Не слід орієнту­ва­тись на зби­ран­ня зер­на ку­ку­руд­зи після за­мо­розків із ме­тою йо­го підси­хан­ня. У про­мо­ро­же­но­му стані ку­ку­руд­за зби­рається до­сить лег­ко, але в про­цесі відта­ван­ня зер­но зво­ло­жується, са­мозігрівається, погіршує якість і по­тре­бує не­гай­но­го сушіння.
 

Об­роб­ка і збе­ре­жен­ня вро­жаю пізніх ярих культур

Свіжозібра­не насіння со­няш­ни­ку і зер­но ку­ку­руд­зи містять підви­ще­ну кількість во­ло­ги, ор­ганічні і міне­ральні домішки, то­му є нестійким об’єктом під час зберіган­ня, що по­тре­бує не­гай­ної до­дат­ко­вої йо­го до­роб­ки. До­ве­ден­ня до прий­нят­ної кон­диції насіння і зер­на цих куль­тур вклю­чає такі опе­рації, як очи­щен­ня від смітних домішок, сушіння, вен­ти­лю­ван­ня, сор­ту­ван­ня у разі по­тре­би.

За вмістом во­ло­ги свіжозібра­ну ку­ку­руд­зу і со­няш­ник роз­поділя­ють на різні ка­те­горії, за­леж­но від чо­го спря­мо­ву­ють їх на до­роб­ку чи зберіган­ня (табл. 3). Насіння і зер­но у су­хо­му стані та се­ред­ньої су­хості відправ­ля­ють на зберіган­ня, у во­ло­го­му стані — до­су­шу­ють чи вен­ти­лю­ють, у си­ро­му — йо­го потрібно тільки су­ши­ти.

Сушіння про­до­воль­чо-кор­мо­во­го i технічно­го зер­на ку­ку­руд­зи та насіння со­няш­ни­ку

Для сушіння ви­ко­ри­с­то­ву­ють різні су­шар­ки: шахтні, ко­лон­кові, бун­керні — го­ло­вне, щоб во­ни за­без­пе­чу­ва­ли тех­но­логію сушіння із ура­ху­ван­ням особ­ли­во­с­тей куль­ту­ри, її якості за най­мен­ших ви­т­рат енер­го­ре­сурсів (паль­но­го, еле­к­т­ро­е­нергії). Кращі ре­зуль­та­ти по­ка­зу­ють су­шар­ки, які пра­цю­ють у ре­цир­ку­ляційно­му ре­жимі, тоб­то ви­су­шу­ють зер­но шля­хом постійної цир­ку­ляції і ви­пу­с­кан­ня су­хо­го зер­на. Ре­цир­ку­ляційні су­шар­ки не по­тре­бу­ють до­би­ран­ня партій зер­на од­на­ко­вих чи близь­ких за во­логістю. Пря­мо­точні су­шар­ки за кож­не про­пу­с­кан­ня зер­но­во­го ма­теріалу зни­жу­ють во­логість зер­на на 5–8% і по­тре­бу­ють од­норідних за во­логістю зер­но­вих партій. То­му за ви­со­кої во­ло­гості зер­но у пря­мо­точ­них су­шар­ках вар­то про­пу­с­ка­ти декілька разів че­рез шах­ти су­шар­ки.

Під час сушіння со­няш­ни­ку слід вра­хо­ву­ва­ти ана­томічну бу­до­ву насіни­ни і фізичні вла­с­ти­вості її ок­ре­мих ча­с­тин. Так, яд­ро насіни­ни і пло­до­ва обо­лон­ка (луз­га) ма­ють різну гігро­скопічність, тож по-різно­му ви­па­ро­ву­ють во­ло­гу. На во­ло­го­ви­па­ро­ву­ван­ня впли­ває ще міцний зовнішній пан­цир­ний шар, у ре­зуль­таті чо­го під час сушіння пе­ри­ферійна ча­с­ти­на насіни­ни (луз­га) швид­ше підси­хає, ущільнюється і чи­нить опір ви­па­ро­ву­ван­ню во­ло­ги із внутрішньої ча­с­ти­ни (яд­ра).
Для підтри­ман­ня во­ло­го­ви­па­ро­ву­ван­ня на ви­со­ко­му рівні за­сто­со­ву­ють різні ре­жи­ми сушіння: із по­пе­реднім нагріван­ням насіння; чер­гу­ван­ням періодів нагріван­ня-охо­ло­д­жен­ня; м’яки­ми тем­пе­ра­ту­ра­ми нагріван­ня насіни­ни і аген­та сушіння за­леж­но від во­ло­гості со­няш­ни­ку (табл. 4, 5).

Насіння со­няш­ни­ку про­до­воль­чо­го при­зна­чен­ня су­шать у су­шар­ках пря­мо­точ­них і ре­цир­ку­ляційних за та­ких умов: ви­т­ри­му­ють ви­со­ту на­си­пу насіння у над­су­шиль­но­му бун­кері не ниж­че 1 м; очи­щу­ють су­шар­ку від сміття та про­ду­ва­ють її ат­мо­сфер­ним повітрям не рідше од­но­го ра­зу в три дні; по­чи­на­ють сушіння за тем­пе­ра­ту­ри не ви­ще 80оС; у разі на­яв­ності у насінні по­над 5% сміттєвих і олійних домішок зни­жу­ють тем­пе­ра­ту­ру аген­та сушіння на 10оС у кожній зоні та на 20оС — у ка­мері нагріван­ня із па­да­ю­чим насіннєвим ша­ром. У ре­цир­ку­ляційних су­шар­ках із ка­ме­рою нагріван­ня, вста­нов­ле­ною над теп­ло­во­ло­го­обмінни­ком, підтри­му­ють ви­со­ту на­си­пу насіння та­ким чи­ном, щоб відстань від ниж­нь­о­го пруж­ка ка­ме­ри до по­верхні на­си­пу ста­но­ви­ла не мен­ше ніж 1,2 м, вод­но­час не до­пу­с­ка­ють зни­жен­ня об­ся­гу по­да­ван­ня ре­цир­ку­ль­о­ва­но­го насіння у ка­ме­ру нагріван­ня в ре­жимі ро­бо­ти топ­ки.

Під час сушіння ку­ку­руд­зи та­кож потрібно вра­хо­ву­ва­ти бу­до­ву зернівки і особ­ли­вості її во­ло­говіддачі. Ос­нов­ною ча­с­ти­ною зернівки є ен­до­с­перм, який мо­же бу­ти бо­рош­ни­с­тим або скло­подібним за­леж­но від хімічно­го скла­ду ку­ку­руд­зи, порівня­но пух­кий за­ро­док і зовнішні обо­лон­ки — всі ці ча­с­ти­ни ха­рак­те­ри­зу­ють­ся різним во­ло­го­ви­па­ро­ву­ван­ням і вси­хан­ням у про­цесі сушіння. То­му внаслідок швид­ко­го сушіння і нерівномірно­го вси­хан­ня у зоні ен­до­с­пер­му та за­род­ка з’яв­ля­ють­ся си­ли на­пру­ги — ви­ни­кає так зва­на внутрішня тріщи­ну­ватість, яка різко зни­жує міцність зернівки і при­зво­дить до її подрібнен­ня. Та­кож че­рез швид­ке нагріван­ня зер­на, особ­ли­во си­ро­го, зовнішні обо­лон­ки за­гар­то­ву­ють­ся, що різко зни­жує швидкість сушіння.

То­му під час сушіння ку­ку­руд­зи за­сто­со­ву­ють здебільшо­го м’які тем­пе­ра­турні ре­жи­ми, не до­пу­с­ка­ю­чи нагріван­ня зер­на по­над 50оС — для зер­но­во­го ма­теріалу, при­зна­че­но­го на кор­мові цілі, 45оС — для крох­ма­ле-па­то­ко­во­го ви­роб­ництва, 30…35оС — для хар­чо­кон­цен­т­рат­но­го. Тем­пе­ра­ту­ра аген­та сушіння має бу­ти постійною або низхідною, тоб­то зни­жу­ва­тись у міру підси­хан­ня зер­на. Пе­ред сушінням ку­ку­руд­зи здійсню­ють такі за­хо­ди за­для змен­шен­ня трав­му­ван­ня і подрібнен­ня зер­на: ско­ро­чу­ють чис­ло пе­реміщень до­су­шу­ва­ної ма­си до мініму­му; всі по­верхні кон­так­ту­ван­ня із зер­ном об­ши­ва­ють ела­с­тич­ним ма­теріалом (стінки бун­керів, са­мо­пли­ви, норії то­що); зни­жу­ють ви­со­ту і швидкість падіння зер­на.

Окрім оп­ти­маль­но­го тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му сушіння, потрібно та­кож ви­т­ри­му­ва­ти ре­жим во­ло­говіддачі, тоб­то зни­жен­ня во­ло­ги зер­ном під час про­хо­д­жен­ня че­рез су­шар­ку. Для цьо­го в пря­мо­точ­них су­шар­ках ви­т­ри­му­ють такі нор­ми во­ло­говіддачі за один про­пуск: 4,5–5,5% — для ку­ку­руд­зи; 5–6% — для со­няш­ни­ку. Ко­ли зер­но за один про­пуск не ви­су­шується, йо­го су­шать по­втор­но. На прак­тиці це кра­ще ви­ко­ну­ва­ти за до­по­мо­гою двох спа­ре­них зер­но­су­ша­рок, пер­ша із яких пра­цює у ре­жимі сушіння, дру­га — до­су­шу­ван­ня-охо­ло­д­жен­ня. За та­ко­го сушіння зберігається ви­со­ка якість зер­на, за­без­пе­чується про­дук­тивність су­ша­рок, зни­жу­ють­ся енер­го­ви­т­ра­ти.

Особ­ли­во ефек­тив­не ви­ко­ри­с­тан­ня двох спа­ре­них зер­но­су­ша­рок ти­пу ДСП. Во­ни да­ють змо­гу про­во­ди­ти сушіння за різни­ми техніко-тех­но­логічни­ми схе­ма­ми за­леж­но від во­ло­гості зер­на. На­при­клад, під час зби­ран­ня насіння со­няш­ни­ку із во­логістю до 12% дві су­шар­ки ма­ють пра­цю­ва­ти за па­ра­лель­ною схе­мою, кож­на із них — у ре­жимі сушіння-охо­ло­д­жен­ня. Насіння ви­су­шується за один про­пуск че­рез шах­ти су­шар­ки. За во­ло­гості до 20% дві су­шар­ки пра­цю­ють послідо­вно за та­ким ре­жи­мом: пер­ша — сушіння-відле­жу­ван­ня, дру­га — сушіння-охо­ло­д­жен­ня. Вен­ти­ля­тор охо­ло­д­жен­ня пер­шої су­шар­ки у та­ко­му разі відклю­ча­ють.

За во­ло­гості по­над 20% обидві су­шар­ки пра­цю­ють та­кож послідо­вно у ре­жимі: пер­ша — сушіння-сушіння, дру­га — сушіння-охо­ло­д­жен­ня.

Спа­рені су­шар­ки та­кож ефек­тивні за сушіння си­ро­го зер­на ку­ку­руд­зи. Їхня про­дук­тивність підви­щується за за­сто­су­ван­ня но­вої техніко-тех­но­логічної схе­ми, яка вклю­чає, окрім зер­но­су­ша­рок, підігрівачі зер­на та очисні ма­ши­ни ба­ра­бан­но­го ти­пу. Та­ким чи­ном, маємо очи­щу­валь­но-су­шиль­ний ком­плекс, який ви­ко­нує такі опе­рації: по­пе­реднє підігріван­ня зер­на; пер­вин­не очи­щен­ня підігріто­го зер­на; сушіння у ре­цир­ку­ляційно­му ре­жимі; охо­ло­д­жен­ня зер­на у зер­но­су­шарці; по­вне охо­ло­д­жен­ня й очи­щен­ня на очи­щу­валь­них ма­ши­нах.

За до­по­мо­гою підігріва­ча до­ся­гається не тільки зни­жен­ня во­ло­гості си­ро­го зер­на, а та­кож йо­го кра­ще пе­реміщен­ня на си­тах та в норіях. Підігріте зер­но мен­ше трав­мується та подрібнюється, швид­ше ру­хається шах­та­ми зер­но­су­шар­ки.

Обов’яз­ко­вою умо­вою ро­бо­ти ком­плек­су є розміщен­ня зер­но­су­ша­рок біля зер­но­очис­них ма­шин. Пер­ша су­шар­ка су­шить зер­но трьо­ма зо­на­ми, дру­га — дво­ма, а ниж­нь­ою (тре­ть­ою) ча­ст­ко­во охо­ло­д­жує ма­теріал.
Ру­хає­ться зер­но у ре­цир­ку­ляційно­му ре­жимі із се­ред­нь­ою во­логістю 16–20%.

Фер­ме­ри-сільгоспви­роб­ни­ки за зби­ран­ня віднос­но не­ве­ли­ких об­сягів зер­на у своїх гос­по­дар­ст­вах мо­жуть ще прак­ти­ку­ва­ти тер­мо­радіаційне (со­няч­но-повітря­не) сушіння. Та­ке сушіння роз­по­чи­нається, прак­тич­но, на стадії зби­ран­ня вро­жаю, у про­цесі розміщен­ня зер­но­вих мас на май­дан­чи­ках, під час очи­щен­ня, на­ван­та­жен­ня-роз­ван­та­жен­ня. При­род­ний спосіб сушіння особ­ли­во ефек­тив­ний в умо­вах су­хої і теп­лої по­го­ди.

У низці фер­мерсь­ких гос­по­дарств свіжозібра­не насіння со­няш­ни­ку із во­логістю 10–12% розміщу­ють у ви­гляді буртів зав­виш­ки 0,8–1 м орієнтацією із півдня-схо­ду на північ-захід для кра­що­го нагріван­ня і провітрю­ван­ня. Во­логіше насіння роз­си­па­ють тон­ким ша­ром (15–20 см), ре­гу­ляр­но пе­ремішу­ють, а на ніч підгор­та­ють у бур­ти і за по­тре­би вкри­ва­ють. За да­ни­ми досліду, за­вдя­ки при­род­но­му сушінню во­логість насіння за до­бу зни­жується на 1,5–2% за­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри й інтен­сив­ності провітрю­ван­ня. Насіння со­няш­ни­ку та зер­но ку­ку­руд­зи підси­хає та­кож шля­хом про­пу­с­кан­ня че­рез на­ван­та­жу­вачі, очи­щу­вальні ма­ши­ни, зер­носе­па­ра­то­ри: після про­хо­д­жен­ня че­рез різні ме­ханізми во­логість мо­же зни­жу­ва­тись на 0,5–0,8%.

Сушіння, особ­ли­во термічне — в зер­но­су­шар­ках, має закінчу­ва­тись за пев­ної во­ло­гості зер­на (насіння) за­леж­но від на­пря­му ви­ко­ри­с­тан­ня. Для ку­ку­руд­зи і со­няш­ни­ку вста­нов­ле­но різні нор­ми во­ло­гості зер­на, що спря­мо­вується на пе­ре­роб­ку чи зберіган­ня (табл. 6). Чин­ни­ми нор­ма­ми за­бо­ро­няється пе­ре­су­шу­ва­ти зер­но ниж­че вста­нов­ле­них стан­дар­та­ми зна­чень. Відповідальність за пе­ре­су­шу­ван­ня не­суть зер­но­су­шиль­щик, су­шиль­ний май­стер і на­чаль­ник ви­роб­ни­чо-тех­но­логічної ла­бо­ра­торії. Після сушіння у зер­но­су­шар­ках зер­но має ви­со­ку тем­пе­ра­ту­ру, то­му йо­го обов’яз­ко­во охо­ло­д­жу­ють i ли­ше після цьо­го за­си­па­ють у схо­ви­ще. Тем­пе­ра­ту­ра, з якою до­пу­с­кається за­си­па­ти зер­но, не має пе­ре­ви­щу­ва­ти тем­пе­ра­ту­ру на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща більш ніж на 8…10°С.

За­для ско­ро­чен­ня енер­го­ви­т­рат під час сушіння слід ви­ро­щу­ва­ти гібри­ди ку­ку­руд­зи, які ха­рак­те­ри­зу­ють­ся швид­кою во­ло­говідда­чею зер­на.  До та­ких на­ле­жать гібри­ди се­лекції IСГСЗ НА­АН: Днiпровсь­кий 181 СВ, Ор­жи­ця 237 МВ, Ба­ту­рин 287 МВ, Чу­мак, Не­мирiв та інші.

Очищення зерна

Свіжозібрана маса соняшнику і кукурудзи має надто неоднаковий фізико-механічний склад, містить основне зерно різної якості, органічні й мінеральні домішки. Особливо небажаним компонентом є органічні доміш­ки — рослинні рештки  основної культури та  бур’янів. Вони, як правило, значно сиріші, ніж основне зерно, їхня вологість під час збирання становить 50–70% і вище. Тому свіжозібрана маса підлягає негайному очищенню, у першу чергу — від органічних грубих домішок рослинного походження: частинок стебел, листя, кошиків соняшнику, качанів кукурудзи тощо.

До олійної відносять насіння бите, поїдене, проросле, ушкоджене, недозріле, морозобійне, повністю або частково обрушене, пошкоджене клопами; до зернової — зерно бите, плюскле, здавлене, проросле, морозобійне, ушкоджене, поїдене,  недозріле; до смітної — мінеральну, органічну і шкідливу домішки, зіпсоване зерно (насіння).
Очищення може бути попереднім, первинним і вторинним залежно від чистоти та призначення врожаю. Попереднє застосовують для очищення смітної свіжозібраної маси, а також вологої перед сушінням. Первинне — для відокремлення всіх видів домішок і виділення основної фракції. Вторинне — для сепарування маси зерна (насіння) на окремі, різні за якістю, фракції.

Для очищення використовують різні види очищувально-сортувальних машин — повітряні і повітряно-ситові сепаратори, трієрні установки, пневмогравітаційні столи. На повітряних сепараторах (аспіраторах) відбирають переважно легкі органічні домішки, на повітряно-ситових — дрібне та надто крупне зерно, на трієрах — важковідокремлювані домішки різні за довжиною, на гравітаційних столах — важковідокремлювані домішки однакового розміру із основним зерном.
Основною машиною є повітряно-ситовий сепаратор, який містить аспіраційні канали і комплект сит різного типорозміру. Якість очищення, у першу чергу, залежить від вибору сит та режиму їхньої роботи.

Рекомендований типорозмір сит може змінюватись залежно від фізико-механічних властивостей зерна зібраного врожаю, умов і технологій його вирощування. Тому в кожному конкретному випадку регламент очищення необхідно уточнювати з тим, аби забезпечити оптимальний вихід і якість основної культури.

На сьогодні для очищення–сортування–калібрування зерна пропонуються різні марки вітчизняних і зарубіжних машин. Традиційно високою якістю сепарування зерна відрізняється обладнання фірми PETKUS (Німеччина), особливо для очищення–сортування насіння у фермерських господарствах із порівняно невеликими обсягами обробки. Останнім часом фірма виготовляє більш потужні зерносепаратори, призначені для роботи у потокових лініях, із продуктивністю очищення до 100–150 т/год,  сортування — до 20 т/год. Високу ефективність і точність сепарування на різних культурах демонструють також машини фірми CIMBRIA (Австрія), зокрема трієри, пневмосортувальні столи.

У вітчизняному виробництві на особливу увагу заслуговує  обладнання  ПАТ «Хорольський механічний завод»: зерносепаратори марки БСХ, аспіратори, гравітаційні столи, норії, у тому числі із пластиковими ковшами.

Вентилювання

Є ефективним заходом зниження температури і вологості зерна (насіння), прискорєння післязбирального дозрівання, підвищення стійкості продукції в процесі зберігання. Вентилювання виконують у режимах підсушування, охолодження чи проморожування.

У режимі підсушування зерно чи насіння продувають атмосферним теплим або підігрітим повітрям. За продування атмосферним повітрям підсушування відбуватиметься лише за умови, що фактична вологість зерна перевищує рівноважну (на 1–5% порівняно з регламентною нормою).

У режимі охолодження використовують атмосферне повітря, переважно в нічні години. Його температура має бути нижчою на 5оС і більше, порівняно з температурою зерна, а в дощову погоду — не менше як на 8оС. Цей режим є особливо ефективним для охолодження свіжозібраного зерна, яке засипають у зерносховище. Останнім часом для охолодження зерна його у холодну пору року пропускають через зерносушарки з виключеною зоною сушіння. Завдяки цьому забезпечується швидке рівномірне охолодження усіх шарів зернового насипу. Режими охолодження встановлюють залежно від вологості зерна, температури повітря та тривалості самого процесу.

У режимі проморожування зерно продувають у зимовий період, коли настають морози не менше -5оС. Цей режим має важливе практичне значення для організації надійного тривалого зберігання врожаю, у тому числі резервних і страхових фондів.

Для вентилювання використовують установки активного вентилювання в зерноскладах, бункери та зерносховища, обладнані засобами вентиляції. Оскільки техніко-технологічне забезпечення вентилювання досить просте, його можна застосовувати практично в кожному фермерському господарстві, забезпечуючи таким чином збереження врожаю за значної економії  грошових витрат і енергоресурсів.

Консервування вологої кормової кукурудзи

За цією технологією обробляють i зберігають кормове зерно кукурудзи, яке знаходиться у вологому стані, у вигляді подрібненої маси чи зернострижньової сумішки. Технологія має низку суттєвих переваг,  а саме: можливість розпочати збирання на два-три тижні раніше,  зменшення витрати пального, яке необхідне для сушіння. 

Кукурудзу консервують різними способами, у тому числі з використанням хімічних консервантів та всіляких добавок. Інститутом розроблена i пропонується технологія без застосування будь-яких добавок чи хімічних речовин з метою одержання безпечної, екологічно чистої продукції. Вона заснована на самоконсервуванні, яке виникає у процесі дихання вологого зерна у герметичному стані.

Технологія включає такі основні операції i вимоги: консервують тільки свiжозiбрану кукурудзу; качани чи зерно подрібнюють i ущільнюють; подрібнену масу вкривають з максимальною герметичністю. Особливе значення мають строки консервування, ступінь подрібнення i ущільнення, від яких залежить якість i тривалість збереження корму.
Час заповнення сховища — до 6–8 діб, розмір подрібнених часток — не більше 2–4 мм, щільність укладання корму —  0,8–1,0 т/м3. Оптимальна вологість для  консервування качанів становить 35–45%, зерна — 22–35%.
Для консервування i зберігання кукурудзи використовують різні сховища —  траншеї, башти, бункери. Найпростішим i доступним типом сховища є траншея наземного чи напівзаглибленого типу, викладена із залізобетонних плит.
Оптимальна місткість траншеї становить 400–1200 т залежно від обсягу консервування.

Значний науково-практичний досвід щодо консервування зерна кукурудзи було свого часу накопичено в господарствах Днiпропетровського, Новомосковського, Солонянського, Криничанського районів Дніпропетровської області. За допомогою такої технології господарства забезпечували себе дешевим поживним кормом та заощаджували пальне, яке б було необхідно витратити на сушіння вологої кукурудзи.

В 1 кг консервованого зерна містилось 1,10–1,20 к. од. та 60–70 г перетравного протеїну,  в 1 кг подрібнених качанів —  0,7–0,8 к. од. i 40 г протеїну.

Зберігання сухого зерна

Зерно зберігають із урахуванням його вологості, призначення i тривалості зберігання. Під час зберігання кукурудзи вологість має бути, %: 15–16 — для зерна, призначеного для переробки в комбікорми; 14–15 — для вироблення продовольчих i технічних продуктів; 13–14 — за  зберігання до одного року; 12–13 —за тривалого зберігання (понад один рік). Насіння соняшнику зберігають за вологості 6–8% залежно від напряму використання і тривалості зберігання.
Зерно продовольчо-кормове i технічне зберігають насипом у зерноскладах, силосах елеваторів, бункерних сховищах. Висота насипу сухого зерна обмежується технічними можливостями сховища і повинна забезпечувати нормальне обслуговування i контроль за якістю продукції.

Отже, під час зберігання  в металевих силосах слід вести постійний контроль за температурою зерна, звертати особливу увагу  на стан верхніх шарів насипу.  В першу чергу потребує ретельного контролю насіння соняшнику, оскільки воно є менш стійким під час зберігання.

Також контролюють температуру, вологість, ураженість шкідниками i хворобами, колір, запах, чистоту зерна. У партіях кукурудзи харчового i крохмале-патокового призначення визначають схожість i життєздатність зерна.
Сухе зерно можна ще зберігати в полімерних зернових рукавах. При цьому слід неухильно дотримувати всі вимоги, встановлені спеціальною Інструкцією для такої технології. Протягом усього періоду зберігання проводять систематичний контроль за показниками якості зерна i загальним станом сховищ.

Контроль якості

Якість зерна продовольчо-кормової i технічної кукурудзи має відповідати показникам, встановленим ДСТУ 4525:2006, якість насіння соняшнику — згідно з вимогами ДСТУ 7011:2009. Стандарт ДСТУ 4525:2006 беруть до уваги лише зі зміною №1.

У партіях, призначених для експортування, якість встановлюють відповідно до вимог контракту. У таких партіях кукурудза повинна мати добрий запах та колір, бути не зараженою шкідниками, інші показники узгоджуються окремо між постачальником i покупцем зерна.

Якість консервованої кукурудзи контролюють за зовнішнім станом корму (колір, запах, смак) та за кислотністю, яка для зерна допускається до 4,2–4,5, а для зернострижньової сумішки — 4,5–5,0 град. Природна втрата зерна, яка пов’язана із його консервуванням (дихання, ферментація), не повинна перевищувати 4–5% загальної маси кукурудзи, закладеної у сховище.

Отже, технології збирання й доробки кукурудзи та соняшнику мають грунтуватись на дотриманні науково обгрунтованих та нормативно-технічних вимог, що дає змогу не тільки зберегти увесь урожай, а й підвищити його якість. Нормативно-технічні вимоги щодо повного технологічного процесу встановлюються Технічним регламентом зберігання зерна, який має бути замінено на Технічний регламент зернового складу.

 

М. Кир­па, д-р с.-г. на­ук, ДУ Інсти­тут сільсько­го гос­по­дар­ст­ва сте­по­вої зо­ни НА­АН

Інтерв'ю
Літо - традиційний час представницьких аграрних зібрань на базі Корпорації "Агро-Союз". VII міжнародна конференція "Самовідновлювальне ефективне землеробство на основі системного підходу" зібрала
Співзасновники компанії Андрій Марійчин та Олексій Голуб.
«НОВИЙ ЕЛЕВАТОР» свою діяльність розпочав 12 років тому із надання послуг сушіння зерна на обладнанні відомих іноземних виробників. Особливістю роботи цієї компанії, її підходів до роботи, було використання в якості палива для отримання... Подробнее

1
0