Які нішеві культури можуть стати "підстраховкою" для сільгоспвиробника?

Нішеві культури можуть стати "страховкою" для сільгоспвиробника. Технологію вирощування нішевих культур відпрацьовують в Миколаївському національному аграрному університеті. Детальніше розповів завідувач кафедри рослинництва і садово-паркового господарства університету Олег Коваленко, пише propozitsiya.com з посиланням на infoindustria.com.ua.

Експерт радить у зв'язку зі зміною клімату вводити культури, стійкі до стресових умов: підвищена температура повітря, знижена її відносна вологість. У цих умовах без зрошення на зміну кукурудзі в південному регіоні може прийти цукрове сорго, а також деякі види прутовидного проса. На зміну гороху - чина і нут (культури мають більш низький коефіцієнт використання води), і вони до того ж більш холодостійкі. В умовах зрошення вигідно вирощувати нішеві зернобобові культури - сочевицю, маш, зернову вігну, які мають більш високу ціну реалізації.

У ботанічному саду ім. М. М. Гришка вивели сорт топінамбура, який має округлу форму і більш зручний з технологічної точки зору для вирощування і переробки. Він може служити кормовою і енергетичною культурою, крім того затребуваний в фармакології. Топінамбур відрізняється високим вмістом інсуліну та фруктози, нормалізує обмін речовин і знижує рівень цукру в крові.

Ще одна прибуткова культура, вивченням якої займається університет, - бесканнабіноїдні коноплі. Сучасне обладнання дозволяє з таких конопель виробляти практично на полі напівфабрикат целюлози, якої потребують виробники паперу. Коноплі не вимагають особливого догляду, при поливі дають високі врожаї, і здатні інтенсивно накопичувати біомасу органічної сировини з 1 га (від 5 до 10 м3 деревини, для порівняння: річний приріст у сосни - до 2,5 м3). Вивченням елементів технології вирощування цієї культури займалися також фахівці Інституту зрошуваного землеробства (м. Херсон).

У колишніх колгоспах коноплі були однією з найбільш рентабельних культур. Займаючи близько 10% площ, вони давали до 50% доходів від всієї галузі рослинництва, використовувалися в легкій і харчовій промисловості, будівельній галузі та медицині. На сьогоднішній день ця культура належить до нішевих, але підвищена зацікавленість у виробах з конопель у світі зберігається.

Окремо необхідно виділити лікарські рослини - такі, як лаванда, шавлія, монарда двійчаста, ісоп лікарський, м'ята перцева, меліса, стевія, ехінацея, чабер садовий, розторопша плямиста. Також більш рідкісні - бамия, момордика, фізаліс, елеутерокок, лимонник китайський, пепіно, в'єтнамська диня, кивано, стевія, котовник, кануфер, материнка і багато інших.

"Монарда - це сильний антибіотик, масло рослини здатне знищувати навіть чорну цвіль. Вихід масла з монарди більше, ніж з лаванди, тому монардове масло коштує трохи дешевше лавандового, але також користується великим попитом. Монардове масло можна отримувати не тільки з суцвіть, а зі всіх частин рослини, стебел, листя, суцвіть. Монарда - культура не дуже вибаглива, а при вирощуванні під агроволокном зростає без бур'янів і не вимагає прополки", - додає О. Коваленко.

Дуже цікавий з економічної точки зору той же горіх волоський. Специфіка його вирощування полягає в тому, що необхідно 6-8 років до його плодоношення, і тому правильна схема посадки, з великим кроком між деревами і рядами, вимагає ущільнюючих посадок ранньо плодоносними культурами. В горіхових садах для ущільнення вирощують яблучні та сливові сади, проміжні культури: малину, трюфеля, шипшину, лікарські ефіроолійні рослини. Наприклад, лаванду, з якої отримують мед і ефірне масло. А можна культивувати фацелію для отримання меду і насіння, які мають високу вартість, або трави-сидерати для поліпшення грунтового живлення. Всі ці культури покривають витрати на вирощування і горіхів, і власне нішевих культур.

Енергетичні культури - дуже актуальний напрямок в сільському господарстві. Щевнат, сорго цукрове, сида, свербига, сільфій пронзенолистий, верба, тополя, міскантус різних видів - є поновлюваними джерелами енергії. На сьогоднішній день сільгосппідприємство може самостійно забезпечити себе зеленою електроенергією, біобензином, биодизелем, за рахунок вирощування енергетичних рослин отримати енергонезалежність і нижчу собівартість сільськогосподарської продукції.