Досконалість не має межі

Силами вчених та спеціалістів Інституту тваринництва степових районів “Асканія-Нова” за останні 20 років у племінних стадах української степової білої породи свиней проведено значну селекційну роботу з підвищення показників розвитку, продуктивності та скороспілості.

У племзаводах ДДЦГ “Асканія-Нова” (господарство-оригінатор), ДПДІ “Каховське”, ТОВ “Прод-Альянс”; племрепродукторах АТЗТ “Волна”, ТОВ “Агросвіт”, СТОВА “Славутич” Херсонської області сформовано племінний масив материнського заводського типу в українській степовій білій породі свиней. У породі чітко визначена генеалогічна структура 18 ліній кнурів (Асканій, Задорний, Степняк, Дружок, Боєць, Новий, Мирний, Асканієць, Амур, Алмаз, Забавний, Статний, Смілий, Добрий, Бериславець, Крон, Арсенал, Аспект), до яких належить 38 родин маток.
Селекційно-племінна робота щодо створення лінійної структури базувалася на отриманні свиней з високими відтворювальними, відгодівельними і м’ясними якостями. За даними на 1 січня 2007 року в новому заводському типі нараховувалось 69 основних кнурів-плідників, 586 основних, 360 перевірюваних свиноматок і 876 голів ремонтного молодняку.
За чисельністю в родинах маток Арсенальна, Алея, Лучиста, Лазурна нараховується по 100–120 голів; у родинах маток Берізка, Басня, Бериславка — 80–90; в родинах Кронки і Катрі — 80–85 голів. За співвідношенням у типі лінія Арсенала 487 займає 21%, лінія Аспекта 615–15, лінія Бериславця 4465 — 19, лінія Крона 1437 — 13, лінія Асканійця 637 — 20, лінія Мирного 599 — 12%.
Ці лінії і родини, утворюючи генеалогічну структуру нового типу з високими потенційними показниками продуктивності, дають

Зелене пасовище — “розкіш” супоросних свиноматок

можливість при правильному поєднанні їхніх спадкових господарсько-корисних ознак постійно удосконалювати породу в потрібному напрямі.
Українська степова біла — порода універсального напряму продуктивності. Тварини мають високу резистентність і чудово адаптовані до умов посушливого Півдня України. Для них властиві засвоюваність кормів, небагатих на поживні речовини, та невибагливість до умов утримання. Вони грубіші порівняно з чистокровними великими білими свиньми, а за витривалістю в умовах  посушливого Півдня України перевершують останніх. Окремі статі екстер’єру: кістяк міцний, ноги дуже сильні й міцні, голова невелика, легка, з помірно ввігнутим профілем. Щетина довга, густа, рівномірно вкриває тулуб, масть біла. Окости м’ясисті, добре розвинені.
Тривалість використання кнурів і маток становить 10–13 років.
За розвитком кнури-плідники і матки у віці 36 міс. і старше мають, відповідно, живу масу 320–238 кг, довжину тулуба — 186–165 см і відповідають вимогам стандарту класу еліта.
Родини маток відзначаються підвищеною багатоплідністю та добрими материнськими якостями. В середньому багатоплідність маток з

Свиноматки родини Лазурна: середня жива маса — 234 кг, довжина тулуба — 166 см, середня багатоплідність — 11,8 поросят, маса гнізда у двомісячному віці — 227 кг. Сумарний клас — еліта.

двома та більше опоросами становить 11,8 поросяти за один опорос (максимальна кількість — 19), жива маса гнізда в двомісячному віці — 196 кг (максимум — 338), маса одного поросяти в період відлучення — 18,8 кг (максимум — 26). Ці показники перевершують вимоги цільового стандарту за багатоплідністю на 4,5%, масою гнізда в 2 місяці — на 11,1%, масою одного поросяти в період відлучення — на 4,4%.
Тварини ж з високопродуктивним довголіттям забезпечують константність ліній та родин; продовжують їхнє існування, що і є гарантом стійкості, життєздатності та конкурентоспроможності породи (табл. 1).
Оцінка генотипу кнурів-плідників шляхом перевірки кожного на матках різного походження визначила полігенність поліпшувальних властивостей (табл. 2).
Генетичну обумовленість якісних характеристик відгодівельних і м’ясних якостей у кожному поколінні забезпечує залучення кнурів і свинок до селекційного процесу. Оцінено всього 45 кнурів-плідників, 178 свиноматок, перевірено 695 нащадків.   
Середній вік досягнення живої маси 100 кг становить 173 дні, середньодобові прирости — 766 г, витрати кормів на 1 кг приросту — 3,60 к. о. У найвдаліших поєднаннях, наведених у таблиці 3, ці показники ще кращі.
Вищими відгодівельні та м’ясні якості були за поєднання з родинами Арсенальна, Лучиста, Лазурна, Алея, де вік досягнення живої маси 100 кг становив 164–170 днів, середньодобові прирости — 821–829 г, витрати кормів — 3,38–3,46

У свиноматки Катрі 268 завжди стовідсоткова збереженість поросят

к. о., площа “м’язового вічка” — 34,4–35,4 см2, маса окосту — 11,7–11,9 кг, довжина напівтуші — 98–99 см.
Що ж до якості продукції, то за хімічним складом м’язова тканина підсвинків лінії Арсенала відрізняється високим вмістом сухої речовини (28,62%). Ця закономірність спостерігається також при оцінці вмісту білка та жиру. Зразки м’язової тканини тварин відрізняються більш вираженою мармуровістю, а в салі міститься сухої речовини 92,84%, жиру — 90,89, вологи — 7,2, сполучної тканини — 1,84%.
За статевою системою молодняк лінії Арсенала 487 розвивається швидше, тому ремонтних свинок доцільно парувати на місяць раніше порівняно з ровесницями інших ліній.
Що стосується потенційних можливостей окремих кнурів, то вони теж високі (табл. 4).
Перевірка кнурів за власною продуктивністю на фоні середньодобових приростів 550–600 г у більшості випадків збігається з оцінкою цих самих кнурів за відгодівельними та м’ясними якостями. Оцінені за власною продуктивністю 263 ремонтних кнурці та 600 голів ремонтних свинок вирощені від високопродуктивних поєднань і за походженням, зовнішніми ознаками та продуктивністю відповідають

Свиноматка Арсенальна 1182 з приплодом 13 поросят

вимогам стандарту нового заводського типу.
Їхні індекси будови тіла демонструють тип тварин як достатньо однотипових за довжиною тулуба, широко- та довготілих, менше збитих та достатньо масивних. У них добре розвинені груди за загальної міцності кістяка.
У селекції нового типу велику увагу приділяють усім без винятку лініям та родинам, бо в кожній із них є особини, які відхиляються до м’ясного або м’ясо-сального типу. Коливання виходу м’яса за окремими тваринами становить від 46,4 до 67,0%, сала — від 26,9 до 43,7 відсотка.
Отже, враховуючи високу продуктивність і конкурентоспроможність нових генотипів, вживаються всі заходи із збереження та постійного нарощування їхнього поголів’я, що сприяє збільшенню цінного племінного генофонду в Україні.

Л.Крилова,
доктор с.-г. наук