Спецможливості
Технології

Прогноз розвитку шкідливих організмів на 2007 рік

15.08.2008
988
Прогноз розвитку шкідливих організмів на 2007 рік фото, ілюстрація

У матеріалі проаналізовано фітосанітарний стан агроценозів в Україні у 2006 році та подано прогноз розвитку шкідливих організмів на поточний рік

Протягом останніх двох років погодні умови, порівняно з середніми багаторічними для України, нетипові. На початку січня 2006 р. температура повітря перевищувала середньобагаторічну норму на 1...2°С, а в кінці місяця була нижчою за норму на 5...7°С. Глибина промерзання грунту визначена в середньому нижчою за норму на 50—70 см, в окремих областях глибше 1 метра.

У матеріалі проаналізовано фітосанітарний стан агроценозів в Україні у 2006 році та подано прогноз розвитку шкідливих організмів на поточний рік.

Протягом останніх двох років погодні умови, порівняно з середніми багаторічними для України, нетипові. На початку січня 2006 р. температура повітря перевищувала середньобагаторічну норму на 1...2°С, а в кінці місяця була нижчою за норму на 5...7°С. Глибина промерзання грунту визначена в середньому нижчою за норму на 50—70 см, в окремих областях глибше 1 метра.
Весна по всій території України була прохолодною та затяжною. У березні середньомісячна температура повітря в південно-західній частині виявилася на 1...2°С нижчою за норму, а кількість опадів становила 1,5—2,5 місячної норми. Стійкий перехід середніх добових температур повітря через 0°С стався переважно у другій-третій декадах березня, на півдні — у 2 другій-третій декадах лютого. Впродовж березня мінімальна температура знижувалася в південних областях до мінус 10...15°С, на інших територіях — до мінус 17...25оС. У квітні спостерігався стійкий дефіцит опадів. Травнева середньомісячна температура повітря становила плюс 13...15,5°С, що на 1...1,5°С нижче за норму, наприкінці місяця помічено підвищення до 28...33°С. У червні інтенсивні зливи, град та шквали, в окремих районах за місяць випало 2—4 місячні норми опадів. Мінімальна температура знижувалася до плюс 2...7°С, у південно-східних областях — до плюс 8...10°С. Погодні умови вересня-жовтня характеризувалися помірною кількістю опадів. Середня температура осінніх місяців коливалася в межах норми, максимальна сягала 19,5°С. Загалом погодні умови, що склалися протягом осені та періоду зими, є винятком для останніх 100—130 років. У грудні середньодобові температури повітря були на 2...4,5°С вищі за норму.
Зважаючи на складні, з різкими змінами, погодні умови, довгостроковий прогноз розвитку та рівня чисельності шкідливих організмів було складено заздалегідь. Його постійно уточнювали,  визначаючи фітосанітарний стан сільськогосподарських культур, у динаміці складали короткострокові прогнози.

Багатоїдні шкідники
Саранові — найагресивніші та дуже шкодочинні, розвиваються в одній генерації, яйця зимують у ворочках. Шкодочинність саранових зумовлена надзвичайно високою інтенсивністю живлення, здатністю до масового розмноження та перельотами на великі відстані, особливо в степовій зоні. Саранові  — одні з найдавніших істот на землі. Згідно з даними палеонтології, вони виникли приблизно 300 мільйонів років тому. Термін “сарана” — це збірне поняття, під яким розуміють спільноту споріднених видів (понад 800) комах ряду прямокрилих (Orthoptera), родини саранових (Acrididae). З них близько 100 видів зареєстровано як шкідники рослин.
Саранових поділяють на одиночні та стадні види. Стадні види найнебезпечніші. Своєю чергою, комахи стадних видів здатні перебувати у двох морфо-фізіологічних формах — одиночній і стадній фазах. Трансформація популяції комах з одиночної в стадну фазу відбувається внаслідок збільшення щільності в сприятливих умовах екологічних чинників. Згідно з класифікацією ФАО, зграї саранових поділяють на: маленькі — площа заселення до 1 км2, невеликі — 1–10, середні — 10–100, великі — 100–500 і дуже великі — >500 км2. Підраховано, що в кожному квадратному кілометрі зграї може бути від 40 до 60 мільйонів особин саранових. Їхні міграції в агроценози призводять до катастрофічних економічних наслідків.
Міжнародні експерти вважають, що головна причина глобальної   експансії саранових — потепління клімату. На цьому тлі в Україні масовому розмноженню саранових сприяло також виведення великих площ орної землі з обробітку. Перелоги утворили широку екологічну нішу для розмноження й зимівлі шкідників. Підтвердженням цьому слугує той факт, що за радянських часів, коли система землекористування була стабільною, а всі придатні землі щороку орали, масових розмножень саранових в Україні не реєстрували.
Майже 70 років, до 1995 р., сарана не шкодила посівам сільгоспкультур в Україні, що було зумовлено її дуже низькою чисельністю. Після спалаху масового розмноження в 1995—1996 рр. у південно-східних регіонах України сформувалися сталі вогнища підвищеної чисельності саранових (середній КЗ по Україні — 0,3—2,5), що зумовлює постійну загрозу надзвичайної ситуації. Починаючи з 2000 р., спостерігалося стабільне зростання частки італійської сарани в угрупованні саранових, яке в 2003 р. набуло загрозливих масштабів — уперше за новітню історію в АР Крим зареєстровано куліги, в яких щільність личинок пруса ІІ—ІІІ віків сягала 5000 екз./м2. У Херсонській області було виявлено вогнища азіатської сарани.
У період вегетації 2006 р. в Україні саранові заселяли 10% площ від обстежених 2699 тис. га і були представлені переважно нестадними видами (блакитнокрила, чорносмугаста кобилки, мала хрестовичка тощо), а також одиночною фазою італійського пруса та перелітної (азіатської) сарани. Було зареєстровано відносно невеликий рівень чисельності, але слід відзначити, що середня щільність шкідників підвищилася, порівняно з 2005 р., і становила 2,6 екз./м2.
Найбільшу чисельність саранових зареєстровано в зоні їхньої потенційної шкодочинності — в Луганській, Донецькій, Херсонській, Одеській областях та АР Крим — 3 екз./м2, у Харківській і Запорізькій областях — до 5,6 екз./м2. Максимальна чисельність шкідників становила 15 екз./м2, у локальних осередках Харківської, Запорізької обл., в АР Крим — 30 екз./м2.
Розвивалися саранові переважно на неорних землях, пасовищах, узбіччях доріг, біля зрошувачів. В окремих господарствах фіксували пошкодження багаторічних трав тощо від 1 до 15% рослин (слабкий ступінь). Загалом в угрупованні саранових Херсонської, Харківської та інших областей України виявляють перелітну сарану. Не варто випускати з уваги потребу в постійному моніторингу місцевих популяцій цих шкідників, особливо в південних і південно-східних регіонах, задля контролю їхньої чисельності.
За даними осінніх грунтових обстежень, ворочки саранових виявлено на 8% обстежених площ, щільність їх — 0,2—0,8, у середньому 0,5 екз./м2, що приблизно на рівні позаминулого року. Найбільшу середню щільність ворочків виявлено в Запорізькій області та АР Крим — 0,8 екз./м2. Максимальну — в осередках Луганської, Донецької, Харківської і Запорізької областей — 2–4 екз./м2, в АР Крим — 8 екз./м2.
Зважаючи на невисоку щільність ворочків саранових, масове розмноження цих шкідників у   2007 р. не очікується. Однак помітне збільшення чисельності саранових і виникнення осередків із підвищеною чисельністю пруса в різних регіонах України свідчить про вихід саранових із фази депресії. За сприятливих умов перезимівлі та сухої спекотної весни в 2007 р. існує можливість утворення осередків з підвищеною чисельністю саранових у зоні їхньої потенційної шкодочинності, зокрема у південно-східних регіонах та АР Крим.
Лучний метелик має великі потенційні можливості розмноження. Середня плодючість самиці — 200, а в роки з оптимальними погодними умовами — близько 600 яєць. Залежно від суми ефективних температур, шкідник може давати 2—4 покоління. У період масових розмножень гусениці лучного метелика пошкоджують майже всі дводольні культури.
У 2006 р. щкідник перебував у депресивному стані в зонах Полісся й Лісостепу. Дещо підвищену чисельність помічено в зоні Степу. Загалом в умовах року розвиток шкідника в Кіровоградській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Луганській і Донецькій областях помічено в двох поколіннях, у Миколаївській і Херсонській — у трьох поколіннях.
Послаблена інтенсивність розвитку й розмноження лучного метелика другого та третього поколінь була зумовлена високими температурами та посухою в липні-серпні у південних областях. Чисельність гусениць у Миколаївській, Херсонській обл., в середньому, становила: І  покоління — 0,2 екз./м2; в Донецькій — до 3 екз./м2; в Одеській, Луганській — від 0,1 до   0,9 екз./м2. Переважно гусениці розвивалися на багаторічних травах і просапних культурах.
Осіннє обстеження угідь на заселеність зимуючими пронімфами фітофага свідчить про зменшення заселених площ проти 2005 р. та зменшення середньої чисельності від 0,3 до 0,2 екз./м2.
Аналіз стану популяції в період розвитку та чисельності зимуючого запасу шкідника свідчить про те, що загрози масової появи метеликів, що перезимували, не очікується. Окремі осередки підвищеної чисельності можливі в степовій зоні: Запорізька, Одеська, Миколаївська, Донецька, Херсонська області. Дальше збільшення чисельності фітофага визначатиметься погодними умовами вегетаційного періоду.
 Цим видам притаманні циклічні спалахи масових розмножень, які тісно пов’язані з 11-річним циклом сонячної активності. Крім того, біологія лучного метелика та саранових характеризується наявністю механізмів трансформації популяції комах з одиночної в стадну фазу, коли внаслідок збільшення щільності за сприятливих умов екологічних чинників комахи утворюють куліги личинок або зграї імаго у саранових, зграї гусені в лучного метелика. Фазовий перехід супроводжується зміною морфологічних, фізіологічних та поведінкових ознак. Скупчення комах починає поводитися  як єдиний організм з дуже високою ненажерливістю та міграційною активністю, їхні міграції в агроценози можуть призвести до катастрофічних економічних наслідків. Так, наприклад, імаго пустельної сарани з’їдає за день стільки зеленої маси, скільки важить сама. Зграя саранових середнього розміру (біомаса якої дорівнює приблизно 1000 г) за день з’їдає стільки корму, скільки за цей час його можуть з’їсти 10 слонів, 25 верблюдів або 2500 людей. На цій підставі масові розмноження саранових в Україні внесено до реєстру надзвичайних ситуацій. Стан популяцій шкідливих комах (рівень фітосанітарної напруги) дуже динамічний. Він характеризується природними коливаннями чисельності та поширення комах, амплітуда яких визначається комплексом еколого-економічних чинників. Збільшення фітосанітарної напруги на посіви сільськогосподарських культур в Україні, яке реєструють в останні 10 років, сталося, насамперед, унаслідок виведення з обробітку великих площ орної землі, глобального потепління клімату та стану сонячної активності. Сукупність чинників створила напрочуд сприятливі умови для масового розмноження й поширення шкідливих популяцій. Фоновий рівень шкідників (середньо-багаторічні показники чисельності та поширення) підвищився. Так, наприклад, за останні роки коефіцієнт заселення лучного метелика збільшився від 0,002 до 0,06. Вогнища підвищеної чисельності метелика стабільно проявляють себе в Степу та Лісостепу України, чого не спостерігали до 90-х років XX сторіччя. Чисельність і поширення озимої совки в Україні останні сім років усякчас перевищують показники, які були зареєстровані під час спалахів масового розмноження в минулому.
Нині зрозуміло, що виведення частини орних земель з господарського користування має як позитивні, так і негативні соціально-економічні наслідки. Насамперед цей процес сприяє концентрації людських і матеріальних ресурсів для підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва України до рівня розвинутих країн світу. Зменшення ступеню розораності земель сприяє також збільшенню генетичної різноманітності екосистем завдяки відновленню популяцій аборигенних видів флори та фауни, що веде до оздоровлення екологічної ситуації в Україні.
Наші дослідження свідчать, що вилучені з обробітку землі стають місцем розвитку різноманітних природних фітоценозів, де внаслідок процесів сукцесії створюються сприятливі екологічні умови для розвитку комах-шкідників, характерних для даного регіону.
Вплив перелогів на фітосанітарний стан діятиме як негативний чинник на ранніх стадіях розвитку природних фітоценозів. Надалі після стабілізації фітоценозів відбудеться відновлення процесів природної саморегуляції, що посприяє стабілізації екосистем, підвищенню продуктивності природних ценозів, дасть змогу використовувати їх як сіножаті, пасовища й вигони. Слід мати на увазі, що біотичний потенціал перелогів в Україні в плані дальшого розмноження багатоїдних шкідників ще далеко не вичерпано.
Надійний прогноз спалахів розмноження саранових поки що не можливий навіть з допомогою сучасних комп’ютерів. Експерти обгрунтували, що навіть за вчасного виявлення вогнища розмноження шкідника,запобігти утворенню куліг і зграй можливо лише за умов знищення 80% популяції личинок. А це — не реально. Тому питання контролю саранових залишається актуальною міжнародною проблемою. Наука розвинутих країн активно працює над розв’язанням проблеми саранових.
Підгризаючі совки — озима та оклична, гусениці підгризають підземні та надземні частини рослин на рівні грунту. Вони пошкоджують озимі злаки, кукурудзу, цукрові буряки, бавовник, тютюн, овочеві, баштанні тощо. В умовах 2007 р. в усіх зонах шкідники розвивалися в двох поколіннях. Їхня чисельність і шкодочинність дещо збільшилися проти показників минулого року. В більшості областей на просапних, овочевих культурах, озимині середня чисельність гусениць першого й другого поколінь становила 0,2—1,5 екз./м2. Максимальна чисельність гусениць — 6 екз./м2, в осередках Сумської, Луганської, Запорізької, Житомирської областей, в АР Крим — до 9 екз./м2; на соняшнику в Миколаївській області — до 12 екз./м2. Гусеницями пошкоджено 2—15% рослин сільгоспкультур. В осередках Хмельницької, Миколаївської області близько 18—25% овочевих, картоплі, соняшнику, моркви; в Сумській області майже 80% овочевих культур.
За результатами осінніх обстежень 2006 р. встановлено, що поширення й чисельність гусениць підгризаючих совок — на рівні 2005 р. Гусениці озимої та інших підгризаючих совок другого покоління завершили живлення за чисельності 0,3—1,5 екз./м2, що не перевищувало ЕПШ, максимально місцями — 4 екз./м2.
Серед листогризучих совок домінували совка-гамма, С-чорне, капустяна совка, в зоні Степу переважали бавовникова, помідорна (карадрина). В осередках зустрічалися городня, люцернова, конюшинова та інші совки.
Совка-гамма, капустяна совка, С-чорне розвивалися переважно в лісостепових областях за чисельності 0,1—4,2 екз./м2. Максимальну чисельність — 10,0 екз./м2 помічено в Харківській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Київській, Полтавській, Чернігівській, Житомирській, Черкаській, Вінницькій областях. За підвищеної чисельності совки пошкодили в осередках близько 40% цукрових буряків, 60% капусти (Черкаська обл.), 25% сої (Чернігівська обл.).
Гусениці бавовникової, помідорної (карадрина), городньої совки пошкодили 7% рослин. Максимальну чисельність гусениць — від 8 до 30 екз./м2 — помічено на томатах у Запорізькій і Донецькій областях. Бавовниковою та помідорною совкою пошкоджено 10—24% кукурудзи, соняшнику і овочевих культур; у Донецькій і Миколаївській обл. 30 і 48% томатів і 47—68% кукурудзи в Кіровоградській та Миколаївській областях.
Під час вегетації 2007 р. підгризаючі совки шкодитимуть повсюдно. За сприятливих умов для розвитку та розмноження можливе осередкове збільшення чисельності й шкодочинності. Листогризучі совки розвиватимуться на рівні минулого року, а за сприятливих умов перезимівлі, теплої, помірно вологої погоди в період вегетації в усіх регіонах України можна очікувати загрозу їхньої шкодочинності.
Південний сірий довгоносик у період вегетації 2006 р. виявлено в Одеській, Миколаївській, Вінницькій, Івано-Франківській та Чернівецькій областях із середньою чисельністю 0,2—1,5 екз./м2, максимально до 5 екз./м2. Жуки пошкодили від 6 до 26% рослин кукурудзи, цукрових буряків, озимих і ярих зернових, інших культур; в осередках Миколаївської та Івано-Франківської областей південний сірий довгоносик пошкодив майже 50% сходів соняшнику. За даними осінніх грунтових обстежень, щільність зимуючого запасу довгоносиків становила 0,2–0,6 екз./м2, в Одеській області — 0,9 екз./м2.
Хоча зимуючий запас довгоносиків зменшився, порівняно з минулим роком, він залишається доволі значним і, за оптимальних умов перезимівлі та весняного періоду поточного року, може завдати відчутних пошкоджень сходам просапних культур в Івано-Франківській, Миколаївській, Вінницькій і, особливо, Одеській областях.
Піщаний мідляк у Степу і Південному Лісостепу пошкоджував 0,1–8% рослин сільгоспкультур. У Херсонській, Запорізькій, Вінницькій, Харківській, Донецькій областях чисельність шкідника становила від 1,1 до 4 екз./м2; в осередках Харківської, Вінницької і Донецької областей — 7—12 екз./м2
В осередках з високою чисельністю шкідника пошкодження цукрових буряків, сходів соняшнику, інших культур сягали 10—14%, у Миколаївській області пошкодження соняшнику становило 32%, у Донецькій — приблизно 47% (багаторічні трави). Осіннім обстеженням встановлено, що піщаним мідляком заселено 24% площ з середньою чисельністю на рівні минулого року — 0,9 екз./м2.
Капустянка звичайна пошкоджувала овочеві, картоплю, тютюн у Тернопільській, Херсонській, Миколаївській та ін. областях. У низці областей чисельність капустянки зросла і на окремих ділянках становила 5 екз./м2. Шкідник пошкодив від 15 до 60% томатів, 5—15 капусти, 8—30% бульб картоплі (Івано-Франківська обл.).
У 2007 р. осередково існує загроза високої чисельності й шкодочинності цих шкідників на сходах просапних, розсаді овочевих, особливо, на присадибних ділянках і в разі недотримання основних агротехнічних заходів вирощування та захисту посівів.
Жуки чорниші та ковалики осередково відновлюють свою чисельність порівняно з 2005 р., коли сильна посуха негативно вплинула на виживаність їхніх личинок (дротяників та несправжніх дротяників).
Личинки жуків чорнишів і коваликів під час вегетації пошкодили в Черкаській, Миколаївській, Хмельницькій, Чернігівській, Харківській  11—15% рослин сільгоспкультур. В осередках Івано-Франківської області пошкоджено до 23% кукурудзи. Найбільша шкодочинність дротяників і несправжніх дротяників помічена у Волинській області — пошкоджено 35% рослин просапних, зернових, овочевих культур.
За даними осінніх обстежень, дротяників та несправжніх дротяників виявлено на 65% обстежених площ, що на рівні минулого року, за середньої чисельності шкідників   1,2 екз./м2. Найзаселенішими залишаються регіони зони Полісся — 89% обстежених площ, із чисельністю шкідників 1,4 екз./м2; у Львівській області — 2,5 екз./м2.
Результати осінніх обстежень свідчать, що зимовий запас дротяників і несправжніх дротяників залишається великим і за сприятливих умов може створити загрозу посівам та насадженням у більшості областей, особливо Полісся та Лісостепу.
Травневий і червневий хрущі збільшили свою чисельність і шкодочинність порівняно з минулорічними показниками. Навесні, в період масового льоту, у багатьох областях Лісостепу та Полісся жуків налічувалось, у середньому, 19—82 екз. на дерево. Максимальна чисельність — від 130 до 700 екз. на дерево — помічена в Київській, Волинській, Сумській, Полтавській областях. У Чернігівській області чисельність жуків сягала 153, максимально — 1000 екз. на дерево.
Хрущі пошкодили 9—28% дерев лісосмуг, плодових і декоративних насаджень; в осередку Сумської області — 94% дерев. У період вегетації личинки пошкодили 15–19% зернових, просапних, овочевих, картоплі та інших культур. В Івано-Франківській області на пасовищах пошкоджено від 15 до 90% рослин за чисельності личинок хрущів 4 екз./м2, максимально — 12 екз./м2.
Восени 2006 р. середня чисельність личинок шкідників була 1,2 екз./м2, що на рівні попереднього року. Найзаселеніші хрущами угіддя — в зоні Полісся. Максимальну чисельність (2,3—2,7 екз./м2) реєстрували у Хмельницькій і Львівській областях. За сприятливих умов перезимівлі в 2007 р. існує загроза високої осередкової шкодочинності хрущів у багаторічних плодових і лісових насадженнях та посівах сільськогосподарських культур.
Мишоподібні гризуни — їхня чисельність постійно висока, а шкодочинність відчутна.
 На озимих навесні, в середньому, нараховували від 1,5 жил. кол./га, на багаторічних травах — 4,0 кол./га (9—15 нір), що практично на рівні порогової чисельності — 3–5 кол./га. Місцями фіксували максимальне заселення озимини від — 8 кол./га до 18–31 кол./га. Влітку відчутного зростання чисельності мишоподібних гризунів не помічали. У серпні зафіксували міграцію гризунів на стерню. Із середини серпня на площах овочевих та просапних культур чисельність становила 2–5 жил. кол./га, на багаторічних травах — від 5 до 12 жил. кол./га. Восени сприятливі погодні умови та наявність кормів зумовили зростання чисельності полівок і мишей, особливо у західному Лісостепу та Поліссі. У період сходів озимої пшениці чисельність мишоподібних гризунів становила, в середньому, 1–3 жил. кол./га, при тому, що в колонії налічували 4–10 нір. На багаторічних травах чисельність гризунів становила, в середньому, 4–9, максимально — 26 жил. кол./га, по 5–20 нір у колонії. На площах озимого ріпаку середня чисельність мишоподібних гризунів — 1–3 жил. кол./га. Максимальна — до 12 жил. кол./га з 2–8 норами в колонії: в Київській, Хмельницькій, Чернігівській областях та АР Крим.
За результатами осінніх обстежень, у Степу мишоподібними гризунами було заселено 35% орних та неорних площ, із чисельністю 2–3 жил. кол./га. У Лісостепу та Поліссі на орних землях середня чисельність гризунів була 3–4 жил. кол./га; в осередках Чернівецької області — 15 жил. кол./га. На неорних землях — близько 8 жил. кол./га, в осередках Хмельницької обл. — до 14 жил. кол./га, Чернівецької — 24 жил. кол./га. Показники життєздатності мишоподібних гризунів, що пішли в зимівлю, були доволі високі. У 70–100% жилих колоній, співвідношення самиць і самців було 53:47 з 4–7 ембріонами/самку, співвідношення молодих і дорослих особин у популяціях — 46:54, що свідчило про значні потенційні можливості їхнього масового розмноження та шкодочинності. Надалі погодні умови сприяли активності мишоподібних гризунів. Середньодобові температури листопада-січня в більшості регіонів не знижувались нижче плюс 5°С. У грудні середньодобові температури повітря були на 2...4,5°С вищі за норму, в першій декаді січня  — на 5–7°С. Денні температури, в середньому, становили 3...8°С, на Півдні та Заході — 10°С. У першій декаді лютого середньодобові температури теж були вищі за багаторічні показники на 2...3°С, що зумовлювало подальше активне живлення.
За весняними обстеженнями 2007 р., чисельність мишоподібних гризунів на площах озимини, в середньому, становила 2–4 жил. кол./га; в Запорізькій, Луганській, Одеській, Харківській, Черкаській, Рівненській областях — 6–12 жил. кол./га, що значно перевищує поріг шкодочинності. У багаторічних травах, у середньому, — 3–6 жил. кол./га, в АР Крим, Запорізькій, Луганській, Одеській, Харківській, Львівській, Рівненській областях — 6–16 жил. кол./га (7–24 нір/колонію). Тобто чисельність гризунів збільшується, тому слід проводити постійний її моніторинг та застосовувати принади.
Для контролю чисельності багатоїдних шкідників слід застосовувати препарати, що мають державну реєстрацію в Україні за регламентами, наведеними в “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” та Доповненнях до нього. На вилучених з обробітку орних землях треба ввести систему моніторингу поширення та чисельності, насамперед таких шкідників, як саранові та лучний метелик. Для надійного контролю стану популяцій шкідників потрібно розробити регламент комплексу заходів із запобіганням надзвичайним ситуаціям у фітосанітарному стані, основою якого буде широкий асортимент ефективних інсектицидів. Регламент має грунтуватися на методиці прогнозу економічних витрат на проведення хімічної боротьби зі шкідниками, залежно від ступеня загрози агроценозам, що дасть змогу обгрунтовано залучати бюджетні кошти та ефективно їх використовувати.
Далі буде

В. Федоренко
В. Чайка
Т. Неверовська
О. Кравченко
О. Бакланова,
Інститут захисту рослин УААН
С. Довгань, О. Сядриста, Головдержзахист

Інтерв'ю
Останніми роками різко почастішали нотифікації на українське зерно — скарги від іноземних покупців на наявність у ньому карантинних організмів. Фахівці стверджують, що таку ціну Україна платить за існуючу схему поборів з експортерів, які... Подробнее
Вважається, що для українського елеватора добрий показник — 3 обороти за сезон (це коли елеватор потужністю одночасного зберігання 50 тис. т за сезон перевалює 150 тис.). Елеватор «Агродар-Бар», розташований у селі Міжлісся Барського... Подробнее

1
0