Спецможливості
Технології

Захист цукрових буряків від гнилей коренеплодів

15.07.2008
686
Захист цукрових буряків від гнилей коренеплодів фото, ілюстрація
Гнилі коренеплодів є істотним чинником зниження продуктивності цукрових буряків у багатьох бурякосійних країнах світу. Впродовж кількох останніх років у Європі спостерігається тенденція до збільшення ураженості рослин гнилями, про що свідчить той факт, що з останніх десяти років три (1997, 2001 і 2006 рр.) були епіфітотійними. Як зарадити цьому лиху, ви знайдете у цьому матеріалі.

Задля встановлення рівня ураженості рослин гнилями коренеплодів протягом липня-серпня 2006 року ми обстежили посіви цукрових буряків у 19 районах дев’яти областей на площі 3563 га. Встановлено, що в цьому році сильна ураженість гнилями коренеплодів спостерігалася насамперед у центральних областях (рис. 1). На нашу думку, така ситуація пов’язана з особливими погодними умовами червня, перша й друга декада якого були дощовими та помірно теплими, що створило сприятливі умови для активного росту грунтових патогенів та інфікування ними цукрових буряків. Із припиненням опадів і дальшим підвищенням температури (в третій декаді червня й у липні) сталося масове ураження рослин, особливо зарубіжних гібридів (понад 80% так званих проблемних полів було засіяно такими гібридами). На обстежених площах кількість уражених гнилями рослин становила від 30 до 90%.
Отже, результати обстежень бурякосійних господарств дають підстави для висновку, що появі гнилей   коренеплодів сприяють погодні умови року. Водночас висока шкодочинність хвороб переважно є наслідком збільшення посівних площ зарубіжних гібридів, здебільшого не адаптованих до місцевих умов, а також порушення загальних правил технології вирощування цукрових буряків.
Характеристика основних видів гнилей коренеплодів
та їхніх збудників
Нині в Україні описано понад 20 видів гнилей коренеплодів, збудниками яких є гриби та інші мікроорганізми. У 2006 році на уражених коренеплодах ми виявили переважно симптоми бурої, фузаріозної та хвостової гнилей. Інші форми зустрічалися значно рідше.
Бура гниль коренеплодів. Ризоктоніозна гниль головки та коренеплоду, яка спричиняється грибом Rhizoctonia solani Kuhn., є однією з найшкодочинніших хвороб цукрових буряків. Збудник хвороби — гриб Rhizoctonia solani — належить до класу дейтероміцетів, грибів із нестатевим розмноженням. Він поширений у всьому світі й уражує багато видів рослин. За фізіологічними та патогенними властивостями виділяють 13 анастомозних груп цього гриба. Буру гниль цукрових буряків спричиняють групи AG 2-2 та AG 4, які, крім буряків, уражують також кукурудзу, картоплю, горох, сою та почасти злакові культури.
Хвороба призводить до значного зниження врожайності. Наприклад, у США і в країнах Європи щорічні втрати від неї становлять у середньому 2%, а в окремі роки — понад 30–50%. Слід зазначити, що раніше цю форму гнилі вважали нетиповою для умов України, бо збудник хвороби характерний для південніших країн, оскільки для сильного прояву хвороби потрібні відносно висока температура й вологість грунту, що спостерігається передусім в умовах зрошування.
Бура гниль головки проявляє себе втратою тургору, потемнінням, некрозом і загниванням черешків листків біля основи коренеплоду. Тканини головки коренеплоду частково або цілком загнивають. Коли гниль охоплює всю головку, загниває й коренеплід (рис.2 А). У разі часткового зараження на хворому коренеплоді з’являються глибокі западини. Якщо розрізати коренеплід, видно явну відмінність між здоровою й ураженою тканинами. Наприкінці хвороби на уражених тканинах утворюються вегетативні органи гриба, які мають колір від світло- до темно-бурого.
Друга форма бурої гнилі з’являється нижче головки або хвостової частини коренеплоду. Уражені ділянки поверхні спочатку мають вигляд утиснених плям, де   тканина   загниває на  глибині 0,5–1,0 см. Згодом уражена тканина розтріскується, тріщини поглиблюються й заповнюються бурою павутинною грибницею збудника. Надалі гниль поширюється всередину тканини, й коренеплід цілком загниває. При цьому тканина набуває бурого, майже чорного кольору й чітко різниться зі здоровою (рис. 2 Б).
Уражені бурою гниллю коренеплоди з часом заселяють сапрофітні мікроорганізми, що завершує процес загнивання й відмирання хворих коренеплодів (рис. 3). Такі коренеплоди нележкі, погіршуються їхні технологічні якості: зменшується вміст цукру, підвищується вміст калію, натрію та a-амінного азоту.
Rhizoctonia solani зберігається в грунті як грибниця або склероція насамперед у рослинних рештках. Розвиток гриба активується, коли температура грунту сягає 25...33°C. Поширенню хвороби сприяють погана структура й висока вологість грунту. Основне джерело інфекції — заражені коренеплоди, які залишаються в полі після збирання. Гриб R. solani здатний як до паразитного, так і сапрофітного способу існування — він може легко колонізувати рештки (солому) кукурудзи, зернових, зернобобових та інших культур у грунті.


Фузаріозні хвороби
коренеплодів
Описано кілька видів фузаріозів, які проявляються у вигляді гниття   коренеплодів і всихання рослин. Збудник хвороби — Fusarium oxysporum — широко поширений гриб, який часто існує в грунті як звичайний сапрофіт. Водночас є спеціальні форми F. oxysporum (понад 60), здатні спричиняти хвороби на одному або кількох близьких видах рослин. Гриб проникає в коріння, а потім у судинну систему, де виділяє токсини, які викликають симптоми хвороби.
Серед фузаріозних хвороб       коренеплодів у наших умовах найтиповішою є некроз судинних пучків. У більшості країн світу ця хвороба відома під назвою “фузаріозна жовтяниця”. Перші симптоми хвороби проявляються наприкінці червня у вигляді пожовтіння або хлорозу листя. Некроз судинних пучків легко виявити на розрізі коренеплоду. Хвороба провокує побуріння та відмирання судинно-волокнистих пучків (рис. 4).
Підвищена транспірація, викликана високими температурами, сприяє швидкому поширенню хвороби всією рослиною. Найчастіше некроз судинних пучків виникає в роки з різким літнім чергуванням періоду посухи з дощовою погодою. Ріст і розвиток уражених рослин зупиняється: зазвичай, вони не відмирають до кінця вегетації, але згодом стають джерелом гнилей у кагатах.
Фузаріозна гниль проявляється в половині літа (червень-липень). Хвороба на надземних органах спостерігається спочатку у вигляді прив’ядання, а потім — у передчасному відмиранні листків, починаючи з периферійних. Розвиток хвороби на початкових етапах проявляється відставанням у рості коренеплодів і утворенням великої кількості бічних корінців. Загнивання коренеплодів починається із внутрішніх тканин: у зоні судинних пучків утворюються поздовжні темні смуги, які легко виявити під час розрізання коренеплоду. Надалі гниль розповсюджується на зовнішні тканини, що спричиняє загнивання головки та хвостової частини коренеплодів.
Хвостова гниль, або гомоз (збудники — Erwinia bussei Magrou., E. Serbinowi Magrou, Bacillus lacerans Migula.) уражує переважно кінчик коренеплоду й бічні корінці. Уражена частина коренеплоду спочатку темніє, а потім набуває свинцево-чорного або сірого кольору, буріє й відмирає. На розрізі коренеплодів виступають краплини слизу. Тканина, що загниває, набуває світло-жовтого кольору, покривається слизом і відгонить брагою. Хвороба спостерігається в разі підвищеної температури на ділянках, де застоюється дощова вода. Водночас багато вчених хвостову гниль вважає хворобою непаразитного походження. Автори стверджують, що гомоз є наслідком порушення водного балансу рослин.


Заходи захисту від гнилей коренеплодів
Збудники гнилей коренеплодів є факультативними паразитами, тобто для свого розвитку вони не потребують обов’язкової наявності “господаря”, але за сприятливих умов можуть спричиняти хвороби. Всі вони здатні протягом тривалого періоду зберігатися в грунті або в рештках рослин. Заходи захисту від збудників гнилей складні, особливо за високого рівня джерела інфекції — шкодочинність хвороби зростає пропорційно до їхнього збільшення в грунті. Тому заходи захисту слід спрямовувати на обмеження кількості інфекції в полі.
На сьогодні зареєстрованих хімічних препаратів для боротьби з гнилями коренеплодів немає, хоча останніми дослідженнями виявлено низку препаратів, які ефективно впливають на розвиток збудника бурої гнилі. Висів насіння, обробленого захисно-стимулюючими речовинами, унеможливлює раннє зараження рослин. Водночас це не захищає рослину від пізнішого зараження збудниками гнилей.
Стійкість або толерантність цукрових буряків є найнадійнішим способом боротьби з гнилями коренеплодів. За дослідженнями багатьох учених, толерантні до гнилей сорти та гібриди цукрових буряків на фоні середньої зараженості ділянки інфекцією дають прибавку врожаю, в середньому, на 8 т/га. Тому вирощування таких гібридів забезпечує виробникам дієвий контроль і запобігає серйозним економічним втратам урожаю.
У своїх попередніх дослідженнях авторами встановлено, що вітчизняні сорти та гібриди уражуються гнилями коренеплодів значно менше, ніж зарубіжні гібриди (рис. 5). Так, на природному інфекційному фоні ураженість гнилями досліджуваного набору вітчизняних матеріалів протягом трьох років становила, в середньому, 9,4%, тоді як у зарубіжних гібридів — 17,7, або майже вдвічі більше. Серед вітчизняних гібридів слід відзначити Іванівський ЧС 33 (ураженість гнилями за три роки досліджень — 5,9%), Український ЧС 70 (6,6%), Верхняцький ЧС 63 (8,2%), а також сорт Ялтушківський однонасінний 64 (5,9%). Ймовірно, висока стійкість місцевих матеріалів зумовлена їхньою адаптованістю до грунтово-кліматичних умов України. Виходячи з цього, товаровиробникам ми рекомендуємо використовувати саме вітчизняні гібриди для одержання максимальної вигоди від їхньої стійкості проти гнилей коренеплодів.
Правильна система сівозмін і підбір попередників значно обмежують шкодочинність гнилей коренеплодів. На полях, де розвитку гнилей не зафіксовано або він незначний, повторне висівання цукрових буряків має бути не раніше ніж через три роки. На полях, де виявлено симптоми фузаріозної (а особливо бурої) гнилі, повернення до вирощування цукрових буряків можливе лише через чотири-п’ять років. Скорочення термінів повернення цукрових буряків призводить до підвищення заселеності грунту збудниками гнилей коренеплодів, що, своєю чергою, збільшує ризик появи гнилей і ускладнює та здорожує майбутні заходи захисту.
Встановлено, що зернові культури є кращими попередниками цукрових буряків, вони сприяють зменшенню ураженості гнилями коренеплодів. Монокультура цукрових буряків призводить до значного збільшення шкодочинності хвороби. Крім того, сильний розвиток хвороби може спостерігатися після таких попередників, як кукурудза, горох, люцерна й картопля.
Обробіток грунту. Щільність грунту є одним із важливих чинників збільшення кількості хворих рослин через ураженість гнилями коренеплодів. Підвищена щільність призводить до зменшення кількості та розміру капілярів, внаслідок цього погіршується аерація грунту та інфільтрація і дренаж грунтових вод. Осередки гнилей коренеплодів у полі найчастіше фіксують у низинах, де застоюється вода, в місцях близького залягання грунтових вод, у грунтах, важких за механічним складом, а також на поливних землях. Як підвищена вологість, так і надмірна сухість грунту сприяють зараженню рослин гнилями. Крім того, слід вживати заходів для зменшення ушкоджень цукрових буряків шкідниками, нематодами та зменшення механічного ушкодження, яке полегшує проникнення патогенів.
Якісний та вчасний основний обробіток восени є елементом зменшення ураження цукрових буряків гнилями. За таких умов менше часу витрачається на передпосівну підготовку грунту навесні, коли земля може бути сирою, і, відповідно, забезпечується оперативність проведення сівби цукрових буряків у “стиглий” грунт. Така практика значно зменшила шкодочинність гнилей коренеплодів у багатьох виробників.
Заорювання решток попередників цукрових буряків теж визначає шкодочинність хвороби. Рослинні рештки слід заорювати рівномірно у весь профіль грунту, щоб гарантувати їхню колонізацію і розкладання корисними мікроорганізмами. На полях, де солому зернових тільки орють, утворюється так звана солом’яна підошва, тому знижується інтенсивність процесів її розкладання й відбувається колонізація соломи збудниками гнилей коренеплодів (Fusarium oxysporum, Rhizoctonia solani тощо). Цей процес особливо посилюється за нестачі в грунті вологи та азоту, які відіграють важливу роль у процесі розкладання органічних решток.
Оптимізація живлення рослин. Виробники цукрових буряків мають чітко дотримуватися рекомендованих для конкретної зони норм внесення органічних і мінеральних добрив, оскільки як нестача, так і надлишок добрив підвищують сприйнятливість рослин до збудників гнилей коренеплодів. Особливо слід уникати надмірних норм азотних добрив.
Густота рослин. Швидкому поширенню збудників бурої та фузаріозної гнилі сприяє висока температура грунту. Зменшення температури завдяки затіненню раніше відбувається на полях з оптимальною густотою й активним розвитком рослин.
Боротьба з бур’янами. Окремі види бур’янів, зокрема щириці (Amaranthus retroflexus L.), лободи (Chenopodium album) є природними “господарями” для патогенів гнилей коренеплодів. За підвищеної забур’яненості попередників цукрових буряків ефективність сівозміни як заходу боротьби з гнилями коренеплодів буде низькою. Боротьба з бур’янами на кожному полі сівозміни є важливим фактором захисту від хвороби.
Отже, 2006 року в бурякосійних зонах України виявлено ураження цукрових буряків бурою, фузаріозною, хвостовою та іншими формами гнилей         коренеплодів. Понад 80% полів, де зафіксовано значну ураженість гнилями (від 30 до 90% рослин), було засіяно закордонними гібридами. Багаторічними дослідженнями встановлено, що вітчизняні гібриди (Іванівський ЧС 33, Український ЧС 70, Верхняцький ЧС 63) уражуються гнилями майже втричі менше, ніж зарубіжні. Для ефективного захисту цукрових буряків від гнилей коренеплодів разом із природною стійкістю рослин слід застосовувати комплекс заходів: правильне розміщення й раціональний підбір попередників, оптимальну систему обробки й живлення рослин, а також боротьбу з бур’янами та шкідниками, які дають змогу підтримувати чисельність збудників гнилей коренеплодів у грунті на регульованому рівні.


А. Нурмухаммедов,
д-р с.-г. наук
Н. Васильєва
А. Сюмка
О. Костенко
О. Земляний,
канд. біол. наук
В. Смірних,
канд. с.-г. наук,
Інститут цукрових буряків
УААН

Інтерв'ю
Новітні системи обробітку ґрунту, насіннєвий матеріал від найкращих оригінаторів, нові підходи до живлення рослин, інтегровані системи захисту із залученням сучасних ЗЗР — все це стало звичним і пріоритетним для багатьох господарств... Подробнее
Кілька місяців тому асоціацію «Укрсадпром» очолив кандидат с.-г. наук Олександр Матвієць, який раніше був заступником голови асоціації, пізніше  Головою Ревізійної  комісії.  Днями сайт «Пропозиція» поспілкувався з ним про актуальні... Подробнее

1
0