Олександр Бакуменко: наша продукція —конкурентоспроможна

— Олександре Борисовичу, Ви голова ради директорів асоціації “Союз птахівників України”. Для чого три роки тому було створено цю громадську організацію і чи виправдовує вона себе?
— Я зроблю невеличкий екскурс у минуле. За часів СРСР птахівництво було потужною галуззю аграрного сектору. Працювало воно в рамках планової економіки: централізовано виділяли фонди, комбікорми, ресурси тощо. Тож після розпаду СРСР, коли почались проблеми і в комбікормовій промисловості, і в торгівлі, яка перестала своєчасно розраховуватись за отриманий товар, знизилась купівельна спроможність населення. Ця та низка інших причин призвели до того, що 1997 року в шість разів зменшилось виробництво м’яса птиці, в 2,5–3 рази — яєць. Практично зупинилось бройлерне птахівництво. Галузь переживала найтяжчі часи. І лиш Указ Президента про реформування сільського господарства в 1999 році дав можливість розпочати ефективну приватизацію птахофабрик. Змінилася форма власності, прийшли нові серйозні люди — з новим мисленням, з правильним менеджментом, з фінансовими ресурсами. Змінилась форма власності птахофабрик, розпочалось технічне переозброєння, чималі кошти стали вкладать у генетичні ресурси. Вибудували вертикальну інтеграцію в бройлерному виробництві. Починаючи з власних фабрик із виробництва, переробних та комбікормових заводів, з’явились власна племінна база, система дистрибуції і фірмової торгівлі. Така вертикальна інтеграція сприяє впевненості в сучасних ринкових умовах.
— Про це, мабуть, найкраще свідчать обсяги виробництва?
— З 2000 по 2006 рік майже в 17 разів збільшились обсяги виробництва м’яса бройлерів. І щороку ми додаємо до них 30–35%. Таких темпів розвитку птахівництва не знала навіть Бразилія.
Якщо сьогодні говорити про показники, що реально свідчать про правильність організації бізнесу (собівартість продукції, середньодобові прирости), то вони перебувають на рівні кращих світових стандартів, на рівні кращих бразильських компаній. Наприклад, середньодобові прирости бройлерних курчат на наших птахопідприємствах — 45–50 грамів. У 2005 році було вироблено 606 тисяч тонн м’яса бройлерів.
У промисловому секторі обсяги виробництва яєць за п’ять років зросли більш ніж удвічі. Торік виробили майже 13 млрд штук яєць, що є дуже добрим показником. Триває тенденція до зростання питомої ваги промислового виробництва: у 2000 році це було близько 33% у загальному виробництві, а нині — близько 55%. Переконаний, що ця тенденція збережеться і сягне нормальної величини — 70–75%. Тому ми впевнено йдемо у майбутнє, адже розуміємо, що на світовому ринку наша продукція конкурентоспроможна, бо й за якістю, і за собівартістю вона одна з найкращих.
— Тож Ви за вступ у СОТ та ЄС?
— Про те, що треба йти в СОТ, навіть немає сумніву. Це цивілізована торгівля, у якій бере участь увесь світ. Питання інше — як туди йти? А йти треба, захищаючи інтереси вітчизняних товаровиробників. Для цього потрібно пройти перехідний період, який мали всі країни, що увійшли в СОТ, треба торгуватись за умови, які вигідні нам. Тобто впроваджувати політику в інтересах вітчизняного товаровиробника — поступово, чітко й конкретно. Належить вести роз’яснювальну роботу щодо міжнародних угод, які вже Україна підписує. Слід говорити як про переваги, так і про наслідки такого кроку. Негативними вони можуть виявитись для тих підприємств, які мають низький технологічний рівень і низьку якість продукції. Адже найважливіший момент для будь-якої галузі, що хоче інтенсивно розвиватись і мати види на майбутнє, — низька собівартість і висока якість продукції. Коли ми входитимемо в СОТ, ЄС, саме ці показники будуть вирішальними.
— А сьогодні галузь готова до експорту продукції?
— Сьогодні ми виробляємо 16 кг м’яса птиці на душу населення. Розвинуті країни Європи — 25. До 2008–2009 років плануємо довести виробництво м’яса птиці до 1 млн т у рік. Цього буде достатньо для покриття потреб внутрішнього ринку і забезпечення високого рівня споживання. Розпочати експорт плануємо в 2010 році. Перспективний для нас російський ринок, туди можемо постачати охолоджене м’ясо, незаморожене. Це реальна перспектива, до якої ми готові на сто відсотків: рівень виробництва м’яса птиці в Україні відповідає всім світовим стандартам.
— Олександре Борисовичу, складається враження, що птахівнича галузь, яка вже займає 55% ринку тваринницької продукції, подолала всі проблеми. Це так?
— Справді, наша галузь чи не єдина в Україні, яка має стабільний та динамічний розвиток як обсягів виробництва, так і якості продукції. Більше того, в Україні як в аграрній державі є унікальна перспектива (за правильної організації сільгоспвиробництва, стабільної політики, за нормально організованої податкової, фінансової систем) мати прекрасний аграрний бізнес, який “за вуха” витягатиме всю економіку. За нашими розрахунками, якщо сьогодні правильно організувати аграрний бізнес, починаючи від виробництва зерна, цукрових буряків, продукції тваринництва (а тваринництво є наріжним каменем, бо саме тут найбільша додана вартість), і через тваринництво організувати ефективне використання зерна (переробка його через систему комбікормів), то далі через тваринництво станеться зростання на кожному етапі доданої вартості і в кінцевому варіанті — наповнення Держбюджету. За нашими розрахунками, якщо ефективно запрацюють усі програми, які тепер розробляють, то ми зможемо додатково за рік одержувати 25 млрд грн тільки за рахунок того, що ефективно запрацює тваринництво.
А проблеми, на жаль, є. Основна — сьогодні аграрний бізнес в Україні розвивається спонтанно. Тому що в нас практично не працюють макроекономічні правильні показники. У нас в державі податкова система, законодавча база постійно змінюються, тому бізнес не в змозі прорахувати свої кроки на майбутнє.
Ось тільки один приклад: податок на додану вартість. Сільгоспвиробники мають сьогодні преференції на нього, але в кінці кожного року виникає єдине запитання: залишаться вони чи ні? Законодавство повинно бути стабільним. Якщо прийнято на п’ять років програму розвитку аграрного блоку, то її належить підкріпити законодавством. Щоб бізнесмен, вкладаючи гроші, розумів, як він працюватиме через п’ять років. Тобто в країні чітко повинно бути зрозумілим: якою буде купівельна спроможність населення, як використовують певні товари, якими будуть цінові тренди. Розвиток повинен бути прогнозованим, правильним, а отже, ефективним. А це можливо лише завдяки чіткому взаєморозумінню між владою і бізнесом. Бізнес має розуміти правила гри, які є в цій країні, бути впевненим, що вони стабільні та надійні, і держава як партнер надійна. Держава повинна вміло регулювати певні ринкові моменти (наприклад, тарифи) через свої інституції.
— Сьогодні Вас влаштовує цінова кон’юнктура ринку?
— Якщо говорити про цінову політику, то для м’яса птиці вона більш-менш нормальна, а от з яйцями інша ситуація, тут криза перевиробництва. І недостатня купівельна спроможність населення. Вже четвертий місяць підприємства продають свою продукцію за ціною, нижчою за її собівартість. Але таке з ринком яєць трапляється і в інших країнах.
— Олександре Борисовичу, Ваша асоціація досить тісно співпрацює з різними органами влади. Чи є від того реальні результати?
— А отут повернімось до першого запитання: створення асоціації “Союз птахівників України”. Птахівничий бізнес високоефективний за умови правильної його організації. У ньому працюють серйозні інвестори, які повинні розуміти, наскільки ефективно й стабільно можна розвивати виробництво. А для цього потрібно мати інструментарій, який допоміг би (не треба лякатися цього слова) активно лобіювати їхні інтереси, що й роблять у всьому світі. Треба допомагати розробляти державну стратегію розвитку галузі, мати можливість бути почутим як в уряді, так і Верховній Раді, так і у Президента. І не просто говорити про наявні проблеми, а й пропонувати шляхи їх вирішення й розвитку галузі. Тому і з’явився такий інструментарій, як “Союз птахівників України”, — одна з небагатьох громадських організацій, створена на ринкових засадах саме власниками бізнесу.
До асоціації увійшло 80% великотоварних птахогосподарств. Головним колегіальним органом керівництва є рада директорів, членів якої власники обирають із своїх рядів. Рада директорів визначає стратегію розвитку цієї галузі, а виконавча дирекція здійснює цю стратегію. Моє завдання як голови ради директорів асоціації — чітко й ефективно працювати з усіма органами влади, з Верховною Радою, Президентом для того, щоб галузь динамічно й ефективно розвивалась. І, справді, наша рука, своєчасно протягнута владі, свого часу допомогла утримати м’ясний ринок від обвалу. Дуже грамотним було рішення й Верховної Ради: прийняти зміни до митних тарифів, які створили рівні конкурентні умови для вітчизняного товаровиробника та імпортера, що дуже важливо нині. Вітчизняний товаровиробник повинен бути захищеним від недоброякісної конкуренції з боку імпортерів. Нам приємно, що в цій роботі й ми брали активну участь. За ці кілька років ми змогли вирішити низку дуже важливих і серйозних питань, і не лише для птахівництва.
Це, зокрема, преференції у питаннях прямих дотацій на м’ясо. Минулого року в нашій галузі це було 90 мільйонів гривень, цьогоріч ми плануємо отримати близько 200. Торік дотація становила 25 копійок на один кілограм живої маси птиці, в цьому році — 45. Компенсація складної техніки вітчизняного виробництва — 30 відсотків, що дало змогу переобладнати виробництво, особливо яєчне.
У 2003 році, за нашої участі та участі Міністерства аграрної політики, було розроблено постанову (і Кабмін прийняв її) про часткову компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам процентних ставок за кредитами комерційних банків, тобто щодо здешевлення фінансових ресурсів для сільгоспвиробників. Вважаю, що це дуже правильний механізм, який допомагає бізнесу мати доступні ресурси. Якщо в Європі “вартість грошей” становить близько 3–4%, то в Україні — 18–20%. І коли держава компенсувала близько 12%, то зрозуміло, що вартість грошей знизилась до 7–8%. Передбачено й довгострокове кредитування (до трьох років), що посприяло оновленню обладнання завдяки залученню кредитних коштів. У чому ще “плюс”? Якщо ми взяли 200 мільйонів гривень з Держбюджету, то понад три мільйони — з комерційних джерел.
Є державна програма племінної підтримки. Та вона, на жаль, — неефективна. Механізм її заплутаний, непрозорий, і багато залежить від того, чи подобається певний суб’єкт ринку конкретному чиновнику. Ми весь час воювали проти цієї схеми, адже вважали, що програма працює неефективно, порушується здорова конкуренція між суб’єктами племінного ринку. На сьогодні ситуація змінюється — і не без нашої участі.
— Галузь птахівництва розвивається досить швидкими темпами, орієнтується на кращі світові технології, отже, потребує спеціалістів високої кваліфікації. Що робиться у цьому напрямі?
— Це дуже важливе запитання. Ми започаткували співпрацю з вищими аграрними закладами України щодо створення навчальних програм, ведемо перемовини про створення факультетів птахівництва, в перспективі навіть інституту. На жаль, сьогоднішніх молодих спеціалістів доводиться вчити ще рік-півтора. Тож навчання кадрів є одним із важливих напрямів нашої роботи. Для цього проводимо конференції й семінари, зарубіжні тренінги за різним фахом: ветеринарія, годівля, світові досягнення генетики, сучасне обладнання та технології тощо. Готуємо нові курси підвищення кваліфікації із залученням міжнародних експертів. Це робота не одного дня, тут треба мінімум п’ять років. Сподіваємося, що наші старання посприяють змінам як у системі вищої освіти, так і в системі вузькоспеціалізованих магістрів для птахівничої галузі.
Велику увагу приділяємо щорічній міжнародній науково-практичній конференції з питань птахівництва. Запрошуємо на неї провідні зарубіжні компанії; влаштовуємо семінари, під час яких експерти зі світовим ім’ям розповідають про найновіші досягнення; проводимо виставки обладнання, кормів тощо. Все це покликано поліпшити якість і знизити собівартість продукції. Цей форум сприяє покращанню контактів між виробниками й науковцями, компаніями, які забезпечують галузь. Цього року очікуємо близько 700 учасників. Приїздіть, переконаєтесь у всьому самі.
— Олександре Борисовичу, дякуємо за запрошення й змістовну розмову.

Розмову вела
Вікторія Волошка