Корови мають ходити без будь-яких проблем

Найчастішими патологіями в ділянці пальця є ламініти, деформація ратичок, міжпальцеві дерматити і флегмони, гнійно-некротичні процеси, виразки, незадовільне рогоутворення, надмірне стирання, артрит, некробактеріоз та інші, які призводять до кульгання тварин. Ознаки різних захворювань кінцівок і ратиць у тварин діагностуються у більшості високопродуктивних стад нашої країни починаючи з першої лактації. Так, у 2005 році на підставі обстежень восьми господарств (1746 голів) різних областей України встановлено, що середня кількість захворювань великої рогатої худоби некробактеріозом становила 23,1% з діапазоном від 13,3 до 40%, а вибракування за цим захворюванням — 10,0% (4,4–18,2% ).
Корови з хворими ратицями, зазвичай, пригнічені, менше вживають корму, малорухливі, часто лягають біля годівниць — очевидно, їм важко йти до місця відпочинку. Вони можуть погано або зовсім не приходити в охоту. За субклінічної форми захворювання ратиць у корів знижуються надої та відтворна здатність, а гострий перебіг ламініту спричиняє різке погіршення загального стану тварин (лихоманка, прискорений пульс і дихання, потіння, пронос або атонія, різке зменшення секреції молока). Грудні кінцівки виставлені вперед, а тазові — підведені під черево. Опір в основному переноситься на м’якуші, ратична стінка вивільнюється від опори; виражене кульгання, короткий крок. Ратиці гарячі на дотик і дуже чутливі до надавлювання пробними щипцями, особливо у ділянці стінок.
Захворювання ратиць у молочних корів завдає власникам худоби значних матеріальних збитків. Адже хвороба призводить до відставання у рості й розвитку, втрати живої маси тварин і молочної продуктивності (на 30–80%), вгодованості, до низької відтворної здатності, безпліддя бугаїв, збільшення кількості маститів, вимушеного вибракування. Недуга також негативно позначається на якості м’яса забійних тварин. До цього слід додати вартість недоодержаних телят, додаткових затрат на ремонт стад і лікування хворих корів.
Втрати молочної продуктивності однієї голови дійної череди можуть сягати 400 кг за лактацію, а зниження приростів на відгодівлі — понад 200 г за добу. Видатки внаслідок некробактеріозу у молодняку на дорощуванні становлять близько 3000 грн на одне теля через зниження племінної цінності та збільшення витрати кормів.
Причини захворювань ратиць у корів носять багатофакторний характер, а саме: генетичні чинники, незбалансована годівля тварин (особливо за мінеральними речовинами), незадовільні умови утримання, інфекції та неврегульована система управління виробництвом.
У цілому більшість дослідників схильні вважати, що пусковим механізмом захворювання ратиць у корів є порушення рубцевого травлення та хронічний ацидоз. Аналіз висновків різних дослідників переконує, що захворювання ратиць виникає внаслідок зниження загальної резистентності організму, що пов’язано із порушенням умов догляду та годівлі, а також невідповідністю умов утримання, особливо імпортованих нетелей та високопродуктивних корів, їхньому генетичному потенціалу продуктивності, фізіологічним особливостям та можливістю адаптації до нових умов.
Для боротьби з хворобами кінцівок і ратиць великої рогатої худоби у нашій країні і за кордоном розроблено й запропоновано багато організаційних, профілактичних заходів та лікарських засобів і методів їх використання, але, на жаль, вони недостатньо ефективні.
До запобіжних чинників належать, передусім, селекційні заходи, спрямовані на поліпшення стану ратиць у молочних корів. Зокрема, ретельне ведення записів про корів, які не кульгають і мають міцні та правильної форми ратички; проведення порівняльної оцінки племінних бугаїв; відбір бугаїв з правильною поставою кінцівок (щоб кут ратичок був не менший за 45°) та подовженим терміном продуктивного використання; постійний контроль і оцінка стану ратиць у корів.
Існує спосіб оцінки міцності ратиць на підставі відповідних індексів, який враховує площу ратиць, висоту тварин у холці, обхват грудей і п’ястка. Для об’єктивної оцінки ратиць у худоби розроблено спеціальну 100-бальну шкалу, яка враховує величину між окремими параметрами ратиць.

Основа здоров’я — раціональне харчування
Уміння правильно організувати годівлю — основне в профілактиці захворювань ратиць у тварин.
Помилки, допущені при годівлі корів, можна визначити за станом їхніх ратиць. М’які ратиці, нариви та інші ураження можуть бути зумовлені тривалою годівлею корів кормами з недостатнім вмістом мінеральних речовин і вітамінів та структурної клітковини і підвищеним вмістом протеїну. В організації годівлі корів молочних порід найвідповідальніші два періоди — це два тижні перед отеленням і перші чотири місяці лактації.
У перший період лактації для одержання високої продуктивності корів у господаря є бажання підвищити в раціоні вміст енергії завдяки збільшенню концентрованих кормів. Проте за цих умов дуже важливо не погіршити роботу травного тракту та запобігти ацидозу рубця. За нестачі в раціоні клітковини і високого вмісту вуглеводів підвищується утворення в рубці молочної кислоти. Наслідком такої тривалої годівлі є різні захворювання тварин, у тому числі й ратиць.
На підставі досліджень, проведених в умовах комплексу з безприв’язним боксовим утриманням, встановлено, що захворюваність на некробактеріоз з ураженням ратиць підвищується у разі зниження у раціонах кількості сухої речовини (r = -0,65), грубих кормів: сіна трав’яного борошна і соломи (r = -0,51), цукру (r = -0,50), каротину (r = -0,42), а також збільшення кількості концентрованих кормів (r = 0,58). У дійних і сухостійних корів, хворих на некробактеріоз, помітно знижується рівень білкового та А-вітамінного обміну. Водночас у дійних хворих корів знижується інтенсивність фагоцитозу. Для підвищення ефективності лікування корів, хворих на некробактеріоз, слід додатково балансувати раціони за протеїном і каротином, проводити А-вітамінізацію поголів’я.
Для правильного формування кормових раціонів важливо враховувати роль окремих елементів у годівлі тварин. Так, у корів, яким давали корми з вмістом 19,8% сирого протеїну, кульгавість траплялася частіше і тривала довше. Продукти розпаду протеїну в рубці можуть бути причиною ламініту у корів. Використання в раціонах корів сірковмісних амінокислот сприяє поліпшенню якості ратиць.
Раціони, які знижують рН рубця, також призводять до частої кульгавості корів. Годівля корів змішаними кормами, так само, як і окремими, може впливати на ступінь і тривалість зниження рН рубця. Бажано, щоб раціон містив мінімум 17% кислотнорозчинної і 23% нейтрально-розчинної клітковини. Їхні рівні мають бути збільшені в раціонах, які містять малу кількість клітковини з грубих кормів. Наприклад, для худоби, в раціоні якої переважає пасовищний корм і недостатньо грубих кормів. Корови на пасовищному утриманні можуть мати низький рН рубця, як і корови, в раціоні яких наявні грубі і концентровані корми. Якщо раціон корів у цей період містить 4–5 кг концкормів, рівень нейтрально-розчинної клітковини має бути збільшений до 20%. У пасовищний період корисно згодовувати коровам сіно і солому. Грубі волокнисті корми потрібні при згодовуванні молотого, а також вологого (> 28% вологи ) зерна та ферментованого ячменю.

Мінеральні добавки —
конче потрібна складова
Важливу роль в оптимізації обмінних процесів організму відіграють макро- та мікроелементи, які у тваринництві застосовують переважно як мінеральні добавки. Корми доцільно збагачувати міддю, потрібною для нормального розвитку скелета, процесів кровотворення і відтворення росту, та цинком — складовим компонентом багатьох ферментних систем організму тварин. Його добавка до раціону корів молочних порід сприяє зменшенню випадків ратицевої гнилі, тріщин рогового башмака, міжпальцевих дерматитів, флегмон і ламінітів (див. табл.).
Оцінка стану кінцівок корів молочних порід, яким у раціон додали органічний цинк (2–3 г на добу впродовж 70 днів)
Примітки: цифрова оцінка — від 1 до 5:
1 — відмінно, 2 — добре,
3 — посередньо, 4 — погано,
5 — важко (про хвороби);
хх — високовірогідна різниця; х — вірогідна.
Під час оцінки стану ратиць у лактуючих молочних корів, до раціону яких додавали цинк, відмічено зменшення відхилення рогу білої лінії, крововиливів на підошві, альтерації підошви порівняно з тваринами, що його недоодержували. Дослідники рекомендують, щоб у раціоні корів було чотири частини органічного цинку і одна частина міді. Таке співвідношення допоможе запобігти дисбалансу в обох органічних і неорганічних джерелах.
Встановлено також, що для хрящового і колагенового формування та росту кісток, а також для репродуктивної функції тварин потрібен марганець. У тварин, які мають клінічну нестачу марганцю, спостерігається порушення постави скелета, викривлення кінцівок. Марганець допомагає зменшити проблеми з кінцівками корів завдяки підтриманню формування ратиць. Оптимальний вміст марганцю у раціоні корів — між 40 і 50 мг/кг сухої речовини раціону.
Перетравності клітковини і кращому засвоєнню азоту сприяє кобальт. За достатньої кількості кобальту в раціоні відбувається синтез потрібної кількості вітаміну В12, нестача якого погіршує обмін білків й енергії і призводить до кульгавості корів. Кобальт запобігає виникненню окисних й енергетичних стресів. Тварини набувають стійкості проти інфекції, зокрема, шкірного покриву та слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів. Потреба корів у кобальті становить, пересічно, 0,10 мг/кг сухої речовини раціону. Дослідження свідчать, що за умови збільшення рівня кобальту в раціоні корів до 0,25–0,35 мг/кг сухої речовини збільшується і засвоюваність клітковини раціону. Радимо враховувати, що високий вміст у раціоні марганцю, цинку і йоду може дещо зменшувати доступність кобальту.
Йод потрібен тваринам для синтезу гормону щитоподібної залози — тироксину, — який регулює рівень і перебіг обміну речовин. Симптоми йодної нестачі: зниження відтворної здатності корів, пригнічення імунної системи організму, збільшення випадків респіраторних хвороб та ратицевої гнилі. Рекомендований вміст йоду в раціоні лактуючих корів молочних порід коливається між 0,3 і 0,9 мг/кг сухої речовини раціону і залежить від фізіологічного стану та рівня молочної продуктивності. Наприклад, у групі ремонтних телиць, яким згодовували добавки йоду, відмічено кульгавість і захворювання ратиць у 8,3% тварин, тоді як у контрольній групі — 20,8%. Слід зазначити, що велика кількість нітратів, а також використання сої і ріпаку в раціонах збільшують потребу тварин у йоді.
Потрібним елементом, що захищає організм тварин від окислювального впливу, визнано селен. Про нестачу селену в організмі тварин свідчить пригнічення імунної системи, слабкий або тихий перебіг охоти, зменшення запліднювальної здатності, затримка посліду, метрити, мастити, захворюваність кінцівок. Оптимальна потреба корів у селені становить 0,1–0,3 мг/кг сухої речовини раціону, а високі дози селену можуть спричинити випадіння шерсті на задній частині тулуба, деформації ратиць та інші захворювання. Доведено, що використання в комплексі селену і вітаміну Е зменшує випадки затримки посліду й ендометритів у корів.
Результати експериментів, проведених на поголів’ї близько 3000 корів, свідчать, що згодовування суміші мікроелементів — цинку, міді, марганцю, йоду, селену — сприяє зменшенню випадків пальцевих дерматитів, запобігає створенню складок дорсальної стінки та, в цілому, здатне значно поліпшити стан здоров’я кінцівок і ратиць молочних корів.

І обов'язково — вітаміни
Крім макро- і мікроелементів, у створенні і збереженні якісної рогової речовини — передумови здорових ратиць у корів — беруть участь вітаміни.
Серед вітамінів групи В особливу роль для молочних корів відіграє водорозчинний вітамін біотин (В7), необхідний для формування і збереження цілісності кератинізованих тканин, таких як шкіра і ріг ратиць. За його нестачі спостерігається здуття черева, ураження шкіри і випадіння шерсті. Дослідами на коровах-первістках голштинської породи, яким до раціону додавали біотин — 20 мг/голову в день упродовж 100 днів, встановлено, що відшарування рогу білої лінії зменшилось на 17% у задній латеральній частині ратиці і на 18% — у медіальній, а в 11-місячному досліді на 56 коровах, корми яких містили таку саму кількість біотину, нарости ратицевого рогу вже через 4 місяці зменшились на 20,2–37,3%. Крім поліпшення стану кінцівок корів, дослідники відмічають позитивний вплив біотину на продукування молока. Так, додавання 20 мг біотину на добу підвищувало надій дослідних корів на 1,0–2,4 кг порівняно з тваринами контрольних груп. Добавки біотину коровам сприяли зменшенню відновлювального періоду після отелення на 17 днів та індексу осіменіння на 0,33. Звідси висновок, що молочні корови мають одержувати щоденно як добавку 20 мг біотину впродовж лактації і по 10 мг — у період сухостою. Вартість добавки біотину становить 6–8 центів на голову на день. Витрати компенсуються завдяки збільшенню надоїв молока, поліпшенню відтворної здатності та зменшенню числа корів, що кульгають.

Рекомендації щодо запобігання захворюванням ратиць корів методами раціональної годівлі
Забезпечувати, за можливості, збалансовану годівлю тварин.
Поступово привчати корів до нових кормів; різкі зміни складу раціону негативно впливають на тварин, рубець має адаптуватися до змін раціону протягом одного-двох тижнів; зміни в утриманні і випасанні на пасовищі повинні контролюватись упродовж перехідного періоду мінімум тиждень.
Запобігати різким змінам у годівлі тварин до і після отелення; бажано, щоб за 3 тижні перед отеленням коровам у групі сухостою згодовували такі ж самі раціони, як і коровам після отелення, за винятком концентратів.
Проводити оцінку раціону корів за вмістом і співвідношенням кислих і лужних елементів; силос і сінаж низької якості можуть спричиняти появу в кров’яному руслі гістаміну і токсинів, що призводить до тромбозів у капілярах; не допускати зниження кислотності (рН) рубця менше ніж 5,5.
За наявності в раціоні високої частки концкормів та кислих силосу і жому вводити до раціону корів добавку 0,8–1,0% бікарбонату натрію і 0,20–0,35% окису магнію від сухої речовини раціону.
Співвідношення концентрованих і об’ємних кормів у раціоні має становити 50:50.
Концкорми роздавати не менше 3 разів на добу впродовж перших 6 тижнів після отелення; не слід згодовувати концкорми більше 4,0 кг за одну даванку; збільшення в раціоні концентратів має відбуватися упродовж 2–3 тижнів залежно від максимальної кількості коцентратів на корову на добу; в раціоні концентровані корми мають становити не більше 50% сухої речовини раціону. 
Упродовж першої фази сухостійного періоду корів годувати малою кількістю концентратів або використовувати тільки високоякісні об’ємні корми; слід зазначити, що у сухостійний період корова споживає 70–80% норми сухої речовини раціону.
Після отелення концкорми в раціоні корів слід щоденно поступово збільшувати: по 0,25 кг повновіковим коровам і 0,20 кг — коровам-первісткам.
У літній період застосовувати пасовищне утримання худоби; висока кількість протеїну в раціонах за використання трави не впливає негативно на захворюваність корів ламінітом.
Грубі і соковиті корми, особливо в перший період лактації, мають бути високої якості.
Використовувати в раціонах корів довгостеблове сіно, що подовжуватиме час жуйки та секрецію слини.
Перед отеленням корови повинні мати оптимальну (заводську та вищу за середню) вгодованість.
Висота кормового столу має бути на 15 см вища від місця, де стоїть корова.
Корови, особливо високопродуктивні, повинні мати достатньо часу для відпочинку, надто ж після тривалих перегонів на випаси невпорядкованими дорогами. Рекомендується обмежити, зокрема у спекотні дні, випасання корів на пасовищах, розташованих далеко від приміщень, і не випасати на горбистих ділянках.
Категорично забороняється під час руху тварин використовувати собак, технічні засоби, дрючки та батоги, щоб не спричинити зайвих стресів і ушкоджень.

 
v v v

Профілактувати багатофакторні хвороби кінцівок і ратиць, у цілому, важко: це має бути комплексне проведення організаційно-господарських, ветеринарно-санітарних і лікувально-профілактичних заходів, які впливають на всі елементи епізоотичного процесу — піддатливість тварин, збудник інфекції і фактори передачі. Так, наприклад, застосування однієї тільки вакцини не забезпечує повний захист тварин від некробактеріозу.
Дослідники рекомендують для запобігання хворобам кінцівок і ратиць корів створювати відповідні умови для правильного росту та розвитку ратицевого рогу, проводити заходи з попередження травматизму та поранень.
Отже, головними умовами нормального росту і розвитку рогу ратиць є генетика, достатньо раціональна годівля, утримання, гігієна, правильна технологія вирощування телят і управління виробництвом та надання можливості тваринам вільно рухатися. У літній період це здійснюється на пасовищах, узимку — на вигульних майданчиках та теренкурах. У профілактиці захворювань ратиць важливе місце посідає щоденний активний моціон на 3–5 км. Для профілактики деформації ратичок має значення своєчасне їх розчищення та використання ванн.
Фахівці рекомендують власникам худоби уважно стежити за станом здоров’я тварин у стаді, постійно вести облік захворювань ратиць, що дасть можливість своєчасно проводити профілактичні і лікувальні заходи. Ефективність методів лікування визначається принципом: що швидше виявили захворювання і призначили правильне лікування, особливо на початкових стадіях захворювання, то більша гарантія видужування тварин. Добра турбота про тварин може заощадити значні кошти.
Кінцівки і ратиці є важливими органами для підтримання здоров’я корів та одержання від них генетично обумовленої молочної продуктивності. Оптимально, якщо в стаді проблеми з ратицями виникають не більше як у 5% тварин.