МІНІ-БУЛЬБИ — МАКСІ-ПРОБЛЕМИ

— Ця тема давно мені болить. Ще десять років тому я побачив, що в картоплярстві відбувається повний розвал насінництва, гинуть біотехнологічні лабораторії (у нас в області їх було п’ять), що елітні господарства фактично призупинили виробництво насіння картоплі, зокрема й наша дослідна станція.
— А якою була структура виробництва насіння картоплі?
 — Дослідна станція мала три господарства, які вирощували еліту. У них були власні біотехнологічні лабораторії. І коли з’ясувалося, що вся ця система нікому не потрібна, я правдами й неправдами позбирав усе обладнання. Це майже 50 тисяч пробірок одноразової посадки. Створили біотехнологічну лабораторію при Поліському філіалі інституту. Завданням її було оздоровлення, розмноження вихідного матеріалу нових районованих і перспективних сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Тобто ми купували вихідний матеріал у вигляді пробірок в Інституті картоплярства, Чернігівському інституті мікробіології, на Поліській станції картоплярства й далі розмножували його до потрібних обсягів залежно від сорту та потреб виробництва. Ще два роки тому ми за дванадцять місяців виробили 90 тисяч таких пробірок.
 — Будь ласка, розкажіть докладніше про свій метод.
 — Це один із основних методів оздоровлення й розмноження нових сортів картоплі. Якщо казати простіше — звичайну бульбу відповідним чином готують у науково-дослідній установі, яка має право на створення цієї пробірки. Після того, коли процедура закінчилась, і діагностика підтверджує, що матеріал, який іде на пробірку чистий, тоді під мікроскопом зрізають одну клітинку й розміщують її в живильне середовище, що складається з тридцяти різних речовин і мікроелементів. А потім кожні три тижні клітинки живцюють, і кожна з них дає від п’яти до шести нових пробірок. Тому з однієї пробірки за рік можна зробити 20–30 тисяч таких пробірок, тобто коефіцієнт розмноження — один із найперспективніших шляхів упровадження нових сортів у виробництво.
 — А що робити з рослинкою у пробірці далі?
 — Таку рослинку висаджують у теплицю або безпосередньо в грунт, ми ще висаджували її в стаканчики. Через три місяці після висаджування маємо врожай міні-бульб, розмір яких у діаметрі близько 7 мм. У нас виростали навіть завбільшки з кулак. З однієї такої рослинки може бути до кілограма міні- бульб залежно від сорту, догляду, від умов вирощування. Зазвичай, у теплиці ми отримували від 5 до 30 картоплинок. А з них уже вирощували супер-супер еліту та супер-еліту. Вона абсолютно чиста від вірусів, наявність яких і призводить до низьких урожаїв у картоплярстві. Протягом п’яти-шести років із таким посадковим матеріалом ці проблеми не загрожуватимуть.
 — А кому Ви довіряли вирощування міні-бульб і супер-супер еліти?
— Всім господарствам такі пробіркові рослини довірити не можна, тому що це досить скрупульозна справа, вона потребує чималої відповідальності, хороших спеціалістів і керівників. Якщо взяти тендітну рослинку, висадити її в грунт і не доглянути як слід, — колорадський жук буквально за півгодини її з’їсть. Потрібен надійний захист і від б’урянів, і від шкідників, особливо від фітофторозу. Тож уклали угоду з трьома спеціалізованими господарствами: “Волинь”, “Колос” і “Кременець”. Показовим є приклад господарства “Кременець”, в якому і сортовий і репродукційний склад були далекими від бажаного. В 2004 році практично поновили їм картоплю. В 2005 вони реалізували все, що мали, і перейшли виключно на пробірковий матеріал із “Волині”, яка на сьогоднішній день володіє вітчизняними і зарубіжними сортами не нижче супер-супер еліти. Думаю, наступного року “Кременець” матиме досить серйозний прорив, якщо все буде нормально.
— Михайле Йосиповичу, а як виник приватний “Інститут насінництва картоплі”?
— Із співпраці з цими господарствами, які й виступили засновниками ТЗОВ “Інститут насінництва картоплі”. До них долучилася Асоціація картоплі України та інші зацікавлені організації. Задуми були хороші, ми вибудували чітку насіннєву систему. В перший рік нам дуже допомогла обласна влада: з облдержбюджету було виділено 150 тис. грн. На кожне господарство — від 30 до 50 тисяч. Це дало змогу значною мірою підсилити захист рослин. Міні- бульби вільні від хвороб, а отже, й набагато продуктивніші за звичайну картоплю. Господарства змогли стати на ноги. Під час проведення семінару в одному з них до нас звернувся сільський голова із с. Гайки Стрийського району Львівщини з проханням допомогти придбати насіннєву картоплю для людей, тому що окремі господарі засаджують бульбою по два гектари. Ми разом із обласною дорадчою службою 2004 року приїхали в село, зібрали людей, організували семінар, провели навчання, показали 42 сорти, 38 з яких — готовий посадковий матеріал. Було передбачено, що людям нададуть кошти на здешевлення вихідного матеріалу. Така картопля за продовольчу дорожча вдвічі. Якщо минулої осені кілограм продовольчої картоплі коштував 70 копійок, то насіннєвої — 1 грн 50 к.–1 грн 80 к. залежно від сорту. Двом господарям з цього села ми дали по півтони елітної картоплі. Одному 20 сортів, щоб показати, яка в них врожайність і смакові якості, другому два, щоб продемонструвати дію препаратів захисту рослин. Результати втішили не тільки нас. Урожайність деяких сортів сягнула майже 600 центнерів з гектара, щоправда, на невеличких дослідних ділянках: по 1,5–2 сотки. Було з чого вибрати.
На підставі одержаних результатів зібрали спочатку районний семінар, потім вийшли з пропозиціями на облраду, зустрілися з головами райрад, начальниками сільгоспуправлінь, з головами окремих сільрад, показали, як можна сьогодні кожне село забезпечити насінням картоплі. Адже людина з далекої глибинки не зможе приїхати до Луцька чи Львова, щоб купити два-три кг насіннєвої картоплі. А от якщо в кожному районі одне село вирощуватиме елітну картоплю, розголос піде швидше, легше буде приїхати із сусідніх сіл, побачити, купити чи щось обміняти на таке насіння. А першопрохідці в кожному селі знайдуться.
— Чи готові Ви забезпечити всіх посадковою картоплею?
— Є питання. Практично весь насіннєвий матеріал восени продали. У господарств, які безпосередньо займаються насінництвом, на сьогодні його для реалізації теж немає. Минулої осені насіннєву картоплю продавали за досить пристойною ціною — 2 грн за кілограм, а останні партії й по 2 грн 30 к.–2 грн 50 к. Тож проблема з картоплею навесні буде. Тільки Волинській області для посадки треба 200 тисяч тонн бульб.
 І якщо згадати, що занепад у цій галузі почався із завезення насіння картоплі з Польщі, що розбалансувало наше виробництво на п’ятирічку, то якщо навесні завезуть нову партію польської картоплі, це “відкине” наше насінництво й виробництво картоплі навіть не знаю на скільки років.
— То що ж, сподівання лише на село Гайки?
— На Волині щорічно висаджують 72 тис. га картоплі. Десять років тому на індивідуальний сектор припадало 50 тис. га цієї культури, а на колгоспи й радгоспи — 30 тис. га. Торік господарства посадили 700 га, решту — індивідуальний сектор. Але якщо підійти по-державному, ніколи одноосібник не виростить конкурентоспроможної картоплі. Перспектива єдина: створювати великотоварні спеціалізовані господарства, як , наприклад, агрофірма “Київська” в Макарівському районі, де під картоплею — 300–400 гектарів. Там є захист, там технології, там сорти — все для того, щоб займатись вирощуванням і насіннєвої, і продовольчої картоплі на високому технологічному рівні.
 Що ж до насінництва, то, повірте, ніколи воно, особливо первинне, не було при великих грошах, як це комусь здається. Воно саме потребує чималих вкладень. Потрібні ресурси, обігові кошти. Скажімо, утримання такої біотехнологічної лабораторії, як у нас, коштує 70 тисяч грн. Для області це не багато, але і їх сьогодні немає. А якби гроші знайшлись, можна було б удвічі збільшити виробничу потужність нашої лабораторії, виробничі площі для цього є. І з дотацією обласної чи державної адміністрації еліту можна було б продавати людям не по 2 гривні за кілограм, а по 50 копійок, різницю взяла б на себе влада. От вам і вирішення питання для області, для людей.
 Але торік через брак коштів наша біотехнологічна лабораторія вже не працювала. Спогадом про діяльність інституту залишилась тільки “Практична енциклопедія з картоплярства”, яку ми видали. Мабуть, займемось розмноженням ягідних культур. Вигідна справа.

Вікторія Волошка