Високорентабельне скотарство племзаводу (з досвіду роботи ПСП “Мамаївське” Кіцманського району Чернівецької області)

Станом на 1 січня 2005 року під сільськогосподарськими угіддями тут було зайнято 1709 га, або 96,1% загальної земельної площі. У їх структурі рілля займає 95,2%, сінокоси — 4,8%, зрошуваних та осушених земель нема.

Приватне сільськогосподарське підприємство спеціалізується: в рослинництві — на вирощуванні зернових та зернофуражних культур, цукрових буряків і кормовиробництві, в тваринництві — на племінному молочному скотарстві.

Останні три роки (2002–2004) сільгосппідприємство виробляє в середньому понад 2,3 тис.т зернових (із кукурудзою), понад 6,0 тис.т цукрових буряків, близько 2740 т молока та 292 т м’яса всіх видів, у тому числі 284 т яловичини.
За 2004 рік тут вироблено на 100 га сільгоспугідь по 1699 ц молока (по району — 520 ц) та 161 ц м’яса (по району — 129 ц). Середня врожайність зернових і зернобобових з 1 га становила 63,4 ц проти 34,7 ц по району та цукрових буряків, відповідно, — 521 і 350 ц.

Сільгосппідприємство з року в рік досягає високих показників високоефективного ведення молочного скотарства. За період з 2000 по 2004 рік включно молочна продуктивність дійного стада корів підвищилася на 638 кг, або на 14,6%. За 2004 рік від кожної із 580 корів надоїли в середньому по 5006 кг молока. Рентабельність молока за 2002–2004 роки становила в середньому 74,3%, а в 2004 році — 73,9%.

У господарстві щорічно одержують високі врожаї більшості кормових культур, що дає змогу постійно забезпечувати тваринництво високоякісними кормами потрібної структури.

Кормова група за 2002–2004 роки займає 68,1%. У структурі посіву кормових культур під кукурудзу на зелений корм і силос відводили 39,1%, під багаторічні трави — 25,2, однорічні — 31,8, кормові коренеплоди — 3,9%.
Підвищення рівня кормовиробництва дало можливість збільшити витрати кормів на корову до 60–62 ц к. о., а на середньорічну телицю, відповідно, до 24–25 ц к. о.

Останні три роки на середньорічну корову тут згодовують у середньому 0,4–0,5 ц сіна, 9–10 сінажу, 70–75 високоякісного силосу, 0,5–0,7 кормової патоки, 10–12 кормових коренеплодів та 14–15 ц концентрованих кормів, із них високобілкових (макуха) — 6–7 ц, питома вага яких становить понад 44% у структурі концкормів.

У літній період, завдяки чітко розробленому зеленому конвеєру, тварини з ранньої весни до пізньої осені (тричі на добу) забезпечені повністю до потреби зеленою масою. Створення міцної й стабільної кормової бази (в середньому в господарстві одержують 48–50 ц к.о. з 1 га сіяних кормових культур) стало вирішальним фактором досягнення  високих показників розвитку молочного скотарства та виробництва яловичини.

Творчий пошук керівництва та спеціалістів виробничих підрозділів постійно спрямований на здійснення практичних заходів з інтенсифікації галузі тваринництва, в тому числі молочного скотарства, темпи якої характеризуються такими показниками:
u дійне стадо корів протягом останніх трьох років залишається на одному рівні — 580 голів;
u виробництво молока за 2004 рік збільшилося проти попереднього року на 208 т, або на 7,7%;
u середній надій молока від корови за 2002–2004 роки становить 4660 кг, у тому числі за 2004 рік — 5006 кг, що на 358 кг більше, ніж 2003 року;

• від 100 корів у господарстві одержують в середньому по 94–96 телят;


• останнім часом дійне стадо поновлюють високопродуктивними первістками (28–30 голів на 100 корів), продуктивність яких становить понад 4 тис. кг, у тому числі за 2004 рік — 4356 кг;


• середньодобові прирости ремонтних телиць за 2002–2004 роки — близько 700 грамів;
  u у 2004 році від реалізації молока господарство одержало 1073 тис. грн чистого прибутку, рентабельність його становила 73,9%.

Крім того, на підвищення загальної рентабельності галузі молочного скотарства в 2004 році (до 90%) та одержання загального прибутку по цій галузі (1626 тис. грн) суттєво вплинула реалізація племінного молодняку. Так, від продажу 202 голів племінного молодняку великої рогатої худоби в 2004 році отримали 553 тис. грн чистого прибутку, а його рентабельність досягла майже 154%.

Інтенсифікацію галузі молочного скотарства здійснено завдяки правильному веденню рослинництва, зокрема кормовиробництва, належній селекційно-племінній роботі, добре поставленій роботі з відтворення стада, якісному ветеринарному забезпеченню, високому рівню організації праці, повсякденній роботі з працівниками ферм.

Підвищенню ефективності ведення молочного скотарства значною мірою сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота.

На підприємстві впроваджено спрямоване вирощування ремонтних телиць на двох фермах (с. Мамаївці): на молочній фермі № 2 — з дня народження телички до шести місяців та на фермі № 1 — після шести місяців і до п’яти-семимісячної тільності телиць. Середньодобові прирости живої маси становлять 680–710 г. Під час вирощування цьому поголів’ю забезпечено збалансований за поживністю раціон. У молочний період ремонтних теличок випоюють незбираним молоком (по 500 кг)   та соєвим (по 740 кг), яке готують у господарстві. На 100 корів тут осіменяють по 43–48 телиць середньою живою масою при першому осіменінні 370–380 кг у віці 16,5–17,5 місяців.

Початковим етапом формування високопродуктивного молочного стада корів слід вважати 1990 рік. Тоді для підвищення молочної продуктивності та поліпшення технологічних якостей маточне поголів’я стали осіменяти сім’ям голштинізованих червоно-рябих бугаїв. Завдяки спрямованому підбору бугаїв та відбору тварин бажаного типу за цей період у господарстві створено високопродуктивне стадо. Станом на 01.03.05 року на фермах утримується 2057 голів великої рогатої худоби, в тому числі 580 корів української червоно-рябої молочної породи.

Спільним наказом Мінагрополітики України та УААН від 22 лютого 2002 року № 54/17 приватному сільськогосподарському підприємству “Мамаївське” Кіцманського району Чернівецької області присвоєно статус племінного заводу з розведення великої рогатої худоби української червоно-рябої молочної породи.

Чимало працюють на молочній фермі над індивідуальним та груповим роздоюванням корів.

Так, у 2004 році до продуктивності 5001–6000 кг роздоєно 133 корови, або 24% пробонітованих тварин, до 6–7 тис. кг — 28 корів, або 5%, до 7–8 тис. кг — 4 корови, або 0,7%, та до 8 тис. кг — 1 корову, або 0,2%.

Кращих результатів за 2004 рік у роздоюванні корів серед майстрів машинного доїння досягли доярки: О. Глібка, яка від кожної із 27 корів надоїла в середньому по 5788 кг молока, Г. Руснак —26 корів і 5514 кг молока, М. Григорчук   — 27 корів і 5483 кг молока та інші.

Молочне стадо корів у господарстві утримують на одній молочній фермі (с. Мамаївці), де впроваджено ланкову систему роботи доярок (операторів машинного доїння корів): два дні працюють, третій — вихідний. Навантаження на одного оператора — в середньому 30 голів. Доять корів тричі на день у доїльні відра, але 20% поголів’я корів доять у молокопровід. Корми в корівники завозять кормороздавачами КТУ-10М. Гній із приміщень видаляють гноєвими скребковими транспортерами ТСН-ЗБ. Тварин напувають із автонапувалок ПА-1.

Зооветспеціалісти сільгосппідприємства постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів’я, лікують тварин від гінекологічних захворювань, проводять комплексні дослідження на субклінічні форми маститів та оперативне лікування.
Головна мета господарства — у найближчі 5–6 років створити високопродуктивне стадо української червоно-рябої молочної породи з продуктивністю не менше 6 тис. кг молока від кожної корови. І це реально.

Водночас із  виробництвом молока в сільгосппідприємстві високоефективно займаються виробництвом яловичини. За останні три роки (2002–2004) на забій було реалізовано великої рогатої худоби в живій масі в середньому 284 т, а в 2004 році — 309,7 т, що на 67,8 т, або на 28% більше, ніж попереднього року.

На всіх фермах дотримуються технології вирощування та відгодівлі молодняку великої рогатої худоби. Після отелення корів телят одну добу тримають разом з ними в приміщенні, а потім виводять в індивідуальні будиночки (клітки) на свіжому повітрі й утримують там до 21 дня, після чого знову переводять у приміщення, де їх по 65–70 голів протягом п’яти-шести місяців обслуговує телятниця.У цьому віці теличок передають на ферму № 1 для дальшого вирощування, тут їх осіменяють і утримують до п’яти-семимісячної їх тільності. За два-три місяці до планової дати розтелення нетелей забирають на молочну ферму, де й готують до отелення в окремих групах.

Бичків у віці п’яти-шести місяців теж передають на ферму № 1, де їх окремо вирощують до середньої живої маси 450–470 кг для здачі на м’ясопереробні підприємства. Кормороздачу, видалення гною з приміщень та поїння тварин здійснюють так само, як і на молочній фермі.

Навантаження на одного оператора (доглядача) — 70–75 голів молодняку. Середньодобові прирости живої маси молодняку великої рогатої худоби на дорощуванні віком до 1 року становлять 500–600 грамів, на відгодівлі — 700–800, а на завершальній відгодівлі — 900–980 грамів.

Слід зазначити, що всіх телят у добовому віці нумерують бирками на обох вухах (із червня 2004 року запроваджено ідентифікацію тварин).

Останні три роки господарство щорічно реалізує на м’ясо та інші цілі в середньому близько 653 голів молодняку великої рогатої худоби, в тому числі в 2004 році — 722 голови: на м’ясо — 520, а на племпродаж — 202 голови. Середня жива маса однієї голови на час реалізації на м’ясо впродовж трьох років становить 466 кг, в тому числі у 2004 році — 450 кг. Торік господарство продало 323 голови молодняку великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій (у середньому по 454 кг) і за рахунок цього додатково одержало від держави 154 тис. грн доплат.

У 2004 році значно підвищились економічні показники виробництва яловичини, що видно з наведеної таблиці.

Як свідчить детальний аналіз, високорентабельного виробництва яловичини та ефективного ведення молочного скотарства досягнуто передусім завдяки високій продуктивності молочного стада корів та відгодівельного поголів’я великої рогатої худоби, внаслідок виконання вимог технології виробництва молока та яловичини, високої якості продукції, а також низької собівартості реалізованих молока та великої рогатої худоби в живій масі на м’ясо. Так, у 2003 році собівартість 1 ц реалізованого молока становила 49,0 грн, а 1 ц реалізованої великої рогатої худоби в живій масі на м’ясо — 264,5 грн, а торік, відповідно, — 57,0 і 362,6 гривень.

Треба відмітити, що важливу роль у низькій собівартості молока і яловичини відіграє те, що на підприємстві за мінімальних затрат вирощують стабільні врожаї більшості кормових культур. Так, у 2003 році собівартість 1 ц силосу становила 2,86 грн, сінажу — 4,36, сіна багаторічних трав — 5,20 і зеленої маси з них — 2,01, зеленої маси однорічних трав — 5,36 та зернофуражу власного виробництва — 15,0 грн; у 2004 році, відповідно, — 2,80; 2,21; 3,10; 2,84; 3,97 та 13,50 грн.

Якщо 2003 року від реалізації великої рогатої худоби в живій масі на м’ясо та інший продаж у кількості 241,9 т господарство одержало 344 тис. грн прибутку і рентабельність становила 53,8%, то в 2004 році від реалізації 309,7 т ВРХ в живій масі отримали вже 819 тис. грн чистого прибутку (разом з дотацією і доплатами), а рентабельність її зросла до 72,9%.
Із сказаного вище можна зробити такий висновок: займатися скотарством (молочним і виробництвом яловичини) господарству стало вигідно, особливо останніми роками. Це можна підтвердити такими показниками. Якщо від реалізації молока і яловичини в 2002 році було одержано всього 698 тис. грн прибутку (реалізація молока дала 672 тис. грн, а яловичини — 26 тис.), і рентабельність скотарства в цілому  становила 36,6%, то в 2004 році від реалізації відповідної продукції та племмолодняку (202 голови) отримано в цілому 2445 тис. грн прибутку (молоко — 1073 тис. грн, яловичина — 819 тис. та племмолодняк — 553 тис. грн) і рентабельність зросла до 83,4%, тобто майже в 2,3 раза  вища, ніж була в 2002 році.
Цих успіхів досягнуто завдяки наполегливій щоденній праці багатьох тваринників. Крім вищезгаданих операторів машинного доїння корів, серед кращих слід назвати телятницю О. Федоряк, яка в групі телят до шестимісячного віку (70 голів) отримала по 735 г середньодобового приросту живої маси, доглядачка за телицями парувального віку (80 голів) М. Кудринська має по 800 г середньодобового приросту живої маси, а — М. Гащук у групі відгодівельного поголів’я молодняку (75 голів) одержала по 960 г середньодобових приростів живої маси.

В групі спеціалістів середньої ланки відзначилися завідуючі фермами: молочної № 2 — С. Кожухар та № 1 — С. Швед.   На високому професійному рівні працює технік-запліднювач Р. Федоряк.
Добрим словом треба згадати головного зоотехніка — О. Кокоячук, яка ось уже понад 28 років самовіддано працює в господарстві, та колишнього головного ветлікаря, заслуженого ветерана В. Глібку.
 Зваживши свої можливості, колектив приватного сільгосппідприємства “Мамаївське” накреслив такі рубежі: до 2007 року збільшити поголів’я великої рогатої худоби до 2600 голів, або майже на 500 голів (24%) більше, ніж було на початок 2005 р. (2102 гол.), у т.ч. корів — до 700 голів, або на 120 голів (21%) більше, відповідно, збільшаться обсяги виробництва молока й м’яса.

Керівництво, спеціалісти, всі працівники ПСП “Мамаївське” вбачають поліпшення свого добробуту, зміцнення економіки господарства в подальшому розвитку галузі молочного скотарства та виробництва яловичини.
Цей досвід заслуговує на вивчення та широке впровадження у виробництво. Що більше буде в країні таких господарств, то швидше з’явиться можливість вдосталь забезпечити населення України високоякісними й доступними продуктами харчування тваринного походження.

Я. Швед, голова ПСП “Мамаївське”
Кіцманського району Чернівецької області, Герой України,
Д. Микитюк, начальник Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Мінагрополітики України, канд. с.-г. наук,
О. Білоус, генеральний директор
державного науково-виробничого
концерну “Селекція”,
М. Геймор, учений-зоотехнік
Мінагрополітики України, Київ