Спецможливості
Статті

Науково обгрунтовані сівозміни і система рільництва у великотоварному господарстві (повна версія)

05.06.2008
1348
Науково обгрунтовані сівозміни і система рільництва у великотоварному господарстві   (повна версія) фото, ілюстрація
Агрофірма “Зоря”, що в Оржицькому районі на Полтавщині, розпочала співробітництво з Інститутом землеробства УААН, уклавши договір з розробки науково обгрунтованої системи рільництва. Програма співробітництва включає наукову організацію території, розробку структури посівних площ і сівозмін, а також рекомендації щодо відтворення родючості грунтів. Партнери виходили з того, що єдиним шляхом збільшення продуктивності сільгоспвиробництва з одночасним зменшенням затрат є його інтенсифікація на наукових засадах.

Під керівництвом заслуженого працівника сільського господарства Павла Подолянка агрофірма “Зоря” працює вже майже чверть століття. Протягом цього часу вона набула рис стабільного підприємства, орієнтованого на високотоварне рослинництво і м’ясо-молочне тваринництво. Урожайність зернових тут сягає 43–54 ц/га, цукрових буряків — 366–380, соняшнику — 22,6–31,6 ц/га. Господарство орієнтується на нарощування поголів’я ВРХ і свиней із збільшенням його продуктивності. За останні роки виробництво валової продукції в “Зорі” сягає 6–7 млн грн, валовий прибуток — 1,4–1,9 млн грн, чистий прибуток — 637–710 тис. грн. Рівень рентабельності господарства становить 13–18%, у тому числі в рослинництві — 38,2–63,8%.
Разом з тим у структурі посівних площ більшості господарств Полтавщини сталися значні негативні зміни: зменшилися площі посівів гороху, цукрових буряків; водночас різко розширилися посіви соняшнику. За надмірної розораності угідь та різкого зменшення застосування органічних і мінеральних добрив погіршилися агрофізичні показники грунтів, посилився розвиток ерозійних процесів, відчутно знизилася родючість грунтів та зросли енерговитрати. Використання малопродуктивних земель як орних не лише підвищило ризик, а й спричинило нераціональне використання ресурсів, що призвело до зниження темпів інтенсифікації виробництва, підвищення собівартості продукції.


Результати багаторічних комплексних дослідів багатьох наукових установ та досвід передових господарств свідчать, що розвиток рільництва повинен базуватися на ефективному використанні раціональної системи сівозмін, які виконують роль безвтратного біологічного регулятора процесу відтворення родючості грунтів, поліпшення фітосанітарного, водного й поживного режимів грунту.


Установлено, що врожайність сільськогосподарських культур у беззмінних та повторних посівах значно нижча, ніж у сівозміні. Залежно від реакції на повторне вирощування, культури поділяють на три групи:
а) дуже чутливі — урожайність таких культур у повторних посівах або за частого повернення на попереднє місце різко знижується (соняшник, цукрові буряки, просо);
б) середньочутливі — урожайність таких культур у разі повторних посівів знижується мало і за високої агротехніки їх можна вирощувати два роки поспіль (озимі пшениця й жито, ячмінь, овес);
в) малочутливі — здатні забезпечувати досить високий урожай протягом кількох років у повторних посівах (кукурудза, картопля).
Для агрофірми “Зоря” ми розробили систему науково обгрунтованих сівозмін: дві польові і кормова. Кожна сівозміна відповідає грунтово-кліматичним умовам району, формі організації і напряму виробничої діяльності господарства, а також кон’юнктурі ринку на сільськогосподарську продукцію. Оскільки поля в польових сівозмінах нерівновеликі, то, щоб витримати структуру за роками, довелося вводити збірні поля, де висівали кілька культур.
До речі, у великих господарствах основне місце повинні займати багатопільні польові сівозміни з достатньо великою кількістю сільськогосподарських культур (зернових, зернобобових, технічних, кормових). Така полікультурність відповідає традиційному профілю більшості господарств і є гарантією економічної пластичності виробничої системи в умовах погодної й ринкової нестабільності.
З огляду на сучасний економічний стан господарства, рентабельним є вирощування зернових і зернобобових культур, багаторічних трав, соняшнику, а також цукрових буряків за умови удосконалення системи взаємовідносин з цукрозаводами.
Отже, насамперед ці культури повинні визначати структуру посівних площ і схеми польових сівозмін. Водночас, через швидке зниження родючості грунтів, значне зменшення обсягів застосування органічних і мінеральних добрив, на першому етапі відродження землеробства треба збільшувати площі посівів багаторічних бобових трав з дворічним їх використанням і суттєво розширити площі посівів зернобобових культур (гороху, сої та інших).


Розрахунки показують, що одне поле багаторічних бобових трав у сівозміні за дією на гумусний баланс рівнозначне внесенню в чорному пару 9–10 т/га гною. Бобові трави не тільки забезпечують одержання цінних, збалансованих за білками кормів, а й утворюють велику кількість кореневих і післяжнивних решток, збагачують грунт органічною речовиною, сприяють поліпшенню його агрофізичних показників, зокрема, підвищенню водопроникності.
Для забезпечення потрібних обсягів виробництва продовольчого і фуражного зерна під посіви зернових культур слід відводити в середньому 40–60% посівних площ. Провідною в цій групі культур залишається озима пшениця. В умовах нестійкого та недостатнього зволоження найкращим попередником для неї є чорний пар, який забезпечує її стабільно високу врожайність, а також урожайність дальших культур сівозміни (передусім цукрових буряків). Добрими попередниками для озимої пшениці є також озимі на зелений корм, однорічні трави, багаторічні трави першого року використання на один укіс, зернобобові культури.
У найближчі роки другою за площею посіву зерновою культурою повинен бути ярий ячмінь (близько 20% зернової групи), що пов’язано з маловитратною технологією його вирощування і найвищими приростами врожаю після внесення під нього мінеральних добрив. Ячмінь слід висівати після кукурудзи на зерно і силос, цукрових буряків, озимої пшениці.
Кукурудза дає найвищий урожай серед зернових культур. Проте на першому етапі стабілізації землеробства посівні площі під неї повинні становити не більше 10% через високозатратну технологію її вирощування. Розміщувати кукурудзу на зерно доцільно після озимих культур, кукурудзи на силос, ярих зернових, а також у повторних посівах.
Цукрові буряки повинні займати близько 6–10% площі, а соняшник — не більше 11% (на попереднє місце вирощування його можна повертати не раніш ніж через 7–8 років).
На особливу увагу заслуговують зернобобові культури: їх вирощування в сівозміні забезпечує зростання врожаю інших культур і значно підвищує його якість. Одночасно вони активізують біологічні процеси в грунті внаслідок сприятливого хімічного складу кореневих та післяжнивних решток. Це підвищує здатність наступних культур сівозміни використовувати малорозчинні поживні речовини. Активна діяльність бульбочкових бактерій поліпшує азотний баланс грунту, що значно збільшує його родючість. Розширення посівних площ зернобобових культур у сівозміні — один із найважливіших енергоощадних чинників. Крім гороху, треба вводити у сівозміну сою, чину, сочевицю, квасолю.
Нині підвищився також попит на продукцію круп’яних культур. Круп’яні та зернобобові повинні займати близько 10% площі сівозміни. Вони дають змогу динамічно підходити до планування посівів у разі використання ризикованих попередників.
Розміщення господарства в зоні нестійкого зволоження та наявність посівів соняшнику диктує потребу введення в польові сівозміни чорних парів, значення яких буде особливо важливим у боротьбі із забур’яненістю і погіршенням фітосанітарного стану грунту та посівів.
Схеми чергування культур у сівозмінах повинні бути динамічними, щоб можна було без істотного порушення прийнятого чергування коригувати посівні площі окремих культур, коли в цьому виникає потреба.
Для одержання запланованих обсягів виробництва сільгосппродукції до 2010 р. агрофірмі “Зоря” рекомендовано розміщувати культури за сівозмінами, а структуру посівних площ — згідно з табл. 1. Зміну культур на всіх полях кожної із сівозмін на прикладі 1-ої польової сівозміни показано в ротаційній таблиці з урахуванням історії кожного поля за попередні роки. Ротацією сівозміни є період, протягом якого культури і пар проходять через кожне поле у встановленій послідовності.
Грунтовий покрив господарства однорідний і представлений одним типом грунтів: типовими глибокими чорноземами. Карбонатні леси легкосуглинкового механічного складу є грунтоутворюючими породами. Грунти мають глибокогумусований профіль (до 100–130 см), їх вбирний комплекс на 92–97% насичений кальцієм і магнієм. Карбонати кальцію залягають на глибині 35–40 см. Грунти характеризуються високою природною родючістю, завдяки чому їм можна дати найкращу бонітетну оцінку. Зокрема, для вирощування зернових культур бонітет оцінюється у 88 балів (за стобальною шкалою).
На підставі даних хімічного аналізу грунту ми склали узагальнюючі картограми з основних показників його родючості: картограму стану кислотності грунту, картограму вмісту в грунті гідролізованого азоту і гумусу, картограму вмісту в грунті рухомого фосфору, картограму вмісту в грунті обмінного калію.
Для забезпечення запланованого рівня врожайності культур і збереження родючості грунту запропоновано заходи для створення в системі грунт — рослина оптимального балансу гумусу і поживних речовин, розроблено систему органічного і мінерального удобрення. Зокрема, гній вноситиметься під просапні культури (кукурудза, соняшник) та овочі по 45–50 т/га. Щодо мінеральних добрив, то їх вносять під культури диференційовано залежно від попередників. Під озиму пшеницю — в дозах N30-60Р40-60К50-75; під ярі колосові й кукурудзу — N60Р40К60; під круп’яні — N45Р45К50; під бобові — N20Р30К40; під цукрові буряки — N130Р110К110.
Господарство ставить за мету створити модельне сільськогосподарське підприємство для вивчення, аналізу та впровадження нових передових технологій, які будуть базою в освоєних сівозмінах і системі рільництва.


П. Бойко, д-р с.-г. наук, професор,
Н. Коваленко, канд. с.-г. наук,
Інститут землеробства УААН

Інтерв'ю
клубника
Ринок ІТ-рішень для сільського господарства у світі сягає $400 млрд. Застосування ІТ-технологій значно збільшує продуктивність аграрного виробництва.  
Кооперація в агросекторі – це забезпечення зайнятості та соціальної інтеграції.  У світі кооперативи є елементом самодопомоги і отримують преференції від держави. 

1
0