Спецможливості
Статті

ВОЛИНСЬКІЙ М’ЯСНІЙ ПОРОДІ ВРХ — 10 РОКІВ

05.06.2008
3970
ВОЛИНСЬКІЙ М’ЯСНІЙ ПОРОДІ ВРХ — 10 РОКІВ фото, ілюстрація
Волинську м’ясну породу великої рогатої худоби створювали протягом 20 років. Затвердили у 1994 р. Сьогодні її поголів’я в Україні становить 13 тис. голів, у т. ч. майже 5 тис. корів. Найбільше її в господарствах Волинської, Вінницької, Львівської, Рівненської та Тернопільської областей. Волинську м'ясну цінують за міцну конституцію, високу відтворювальну здатність, легкість отелень, добру пластичність до природно-кліматичних зон західного регіону. Цільові стандарти тварин волинської м’ясної породи за живою масою (кг): повновікові бугаї-плідники — 1000; корови — 540; телята при народженні — 28–32; бугайці — 255 (у 8 міс.), 370 (12 міс.), 450 (15 міс.), 530 (18 міс.); телички, відповідно, 230, 320, 370, 410. За показниками м'ясної продуктивності: швидкість росту — 1000 г на добу, маса туші — 320 кг, забійний вихід 62–65%, вихід жиру — 3–4%, вміст кісток у туші — 16–17%, якість м’яса — 4,5 бала, плодючість і легкість отелень — 4,5 бала, витрати кормів на 1 кг приросту 6–8 к. о., вихід телят на 100 корів — не менше 90 голів. За словами одного із авторів породи, Тимофія Янка, завідуючого відділом тваринництва Волинського інституту АПВ, у волинській м’ясній поєднались найкращі риси порід великої рогатої худоби: чорно-ряба і червона польська (материнські лінії), абердин-ангуська, герефордська, лімузинська (батьківські). Саме 10-річний ювілей породи став приводом для проведення Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми та шляхи розвитку галузі м’ясного скотарства в сучасних умовах”, яка відбулась у м. Ковелі 30 вересня та 1 жовтня. Провідні фахівці, практики та науковці галузі, гості з Польщі й Білорусі (загалом понад 100 учасників) мали змогу оглянути племінні стада волинської м’ясної породи на пасовищах, ознайомитися з технологією виробництва. Наслідком такої “екскурсії” стало укладення договорів на купівлю місцевого племінного молодняку.

Стан та перспективи розвитку галузі спеціалізованого м’ясного скотарства в Україні, загальнодержавні та регіональні його аспекти обговорювали під час пленарної частини. М’ясне скотарство в Україні почало розвиватися в 70-і роки минулого століття. У 1993 р. було затверджено першу вітчизняну породу — українська м’ясна. У 1994 р. — волинську, в 1999 — поліську м’ясну. Нині — на завершальному етапі робота зі створення української симентальської та південної м’ясної порід. Але економічних умов, які б заохочували до розвитку м’ясного тваринництва, тривалий час не було створено, тож  чисельність поголів’я такої худоби зменшувалась рік від року. І тільки, починаючи з 2003 р., коли Мінагрополітики видало накази “Про розвиток галузі спеціалізованого м’ясного скотарства в Україні” та “Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для підтримки розвитку м’ясного скотарства сільськогосподарським підприємствам через виплати доплат за поголів’я корів м'ясного напряму продуктивності”  чисельність поголів’я м’ясної худоби стабілізувалась, а з початку цього року почалось його зростання. За даними Держкомстату України, станом на 1 вересня 2004 р. її  поголів’я становило 128 тис. голів, у т. ч. — корів 56 тис. голів, що порівняно з минулим роком більше на 6 і 5,5 тис. голів. Її розводять близько 500 господарств. І все ж  поки що частка яловичини, одержаної від м’ясних порід, в Україні становить усього 2% від загальних обсягів її виробництва, натомість у світі — 54%.
Для нарощування поголів’я м’ясної худоби в Україні створено потужну племінну базу, до якої входять 24 племзаводи і 120 племрепродукторів, у яких утримують 32 тис. голів такої худоби, у т.ч. — 12,3 тис. корів.


У своїй доповіді заступник міністра агрополітики Юрій Мельник зазначив, що якісна селекційна робота не може бути ефективною без оцінки бугайців за власною продуктивністю та якістю нащадків. А для цього потрібно прискорити організаційні заходи щодо роботи контрольно-випробувальних  станцій, розробити Положення про раду з питання селекційно-племінної роботи з породами великої рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності. Треба звернути увагу на прискорене формування великих масивів м’ясної худоби, збільшення обсягів виробництва високоякісної яловичини у товарних господарствах за рахунок впровадження промислового, перемінного та ротаційного схрещування. Близько 30% маток молочних і молочно-м’ясних порід потрібно парувати з бугаями м’ясних порід, що дасть можливість без додаткових витрат підвищити м’ясну продуктивність тварин на 25–30%, одержати за короткий термін кондиційних тварин з високим виходом м’яса. При цьому середня жива маса молодняку, що реалізується на забій, повинна бути не нижче 450 кг, а вибракуваних дорослих тварин — 600 кг. Ефективним є вирощування м’ясної худоби з використанням пасовищного утримання протягом 9–10 місяців на рік в комплексі з безприв’язним.  Це дає змогу економити на капітальних приміщеннях, а кошти спрямовувати на створення культурних пасовищ, які дадуть змогу одержати у 8–10 разів більший урожай трав, у 3–4 рази збільшити навантаження худоби на 1 га пасовищ, а отже, досягти високої ефективності ведення м’ясного скотарства. М’ясну худобу слід відгодовувати на кормах власного виробництва з розрахунку 70 к. од. на корову з телям.
На переконання Ю. Мельника, одночасно зі створенням цивілізованого ринку живої худоби через аукціони й біржі необхідне регулювання мінімальної закупівельної ціни на худобу м’ясних порід і типів.
Стан реалізації цих завдань — у повній залежності від державної підтримки. Але при цьому слід враховувати, що основна товарна продукція почне надходити до споживача тільки через 3–4 роки після початку фінансування.
10-річний ювілей худоби волинської м’ясної породи став добрим приводом ще раз оглянути зроблене в галузі м’ясного тваринництва, обговорити її майбутнє.


Вікторія ВОЛОШКА

Інтерв'ю
Фінансування по-новому. Як міжнародний бізнес допомагає малим та середнім агрогосподарствам України втриматися на ногах у надскладних умовах. Будьмо відвертими: українських фермерів ніхто особливо не «балував» пільговими умовами співпраці... Подробнее
Зовсім недавно в Української зернової асоціації з'явився новий керівник - Микола Горбачьов. Ми поговорили з ним про проблеми, які хвилюють УЗА, прогнози на нинішній сезон і особисте бачення бізнес

1
0