Спецможливості
Статті

СУНИЦЯ ПІД ПЛІВКОЮ

05.06.2008
1501
СУНИЦЯ ПІД ПЛІВКОЮ фото, ілюстрація
СУНИЦЯ ПІД ПЛІВКОЮ

Ягоди суниці не лише смачні, ароматні та надзвичайно красиві. Вони багаті на вітамін С, містять вітаміни К, В2, В9, значну кількість цукрів у легкодоступній формі. Їх споживають не лише у свіжому вигляді: з плодів виготовляють варення, джеми, мармелади (завдяки наявності пектинів), соки, використовують для виготовлення морозива та вин, як начинку для цукерок, смачні вони й у замороженому вигляді. Відомі лікувальні властивості суниці: її застосовують при порушенні обміну речовин і для запобігання атеросклерозу. Набирає вона популярності й у косметології, надто як компонент сучасних біокремів та для очищення шкіри обличчя. Тож не випадково на світовому ринку суниця має неабиякий попит.

Швидкоплідність, невеликий розмір рослин, пластичність, високі смакові та десертні якості ягід швидко зробили суницю однією з провідних та найпопулярніших культур закритого грунту. З розробкою нових типів плівок і технологічних заходів у світовому виробництві суниці вдалося ліквідувати сезонність, налагодити спеціалізацію з виробництвом ягід на окремі види продукції (консервування, переробку, споживання у свіжому вигляді, реалізацію посадкового матеріалу), значно піднести рівень рентабельності цієї культури.

От тільки українське сільське господарство ніби лишається осторонь цих технологій, які, до того ж, у нас маловідомі. Про вирішення цієї проблеми й хотілося б поговорити.

Звичайна суниця має два недоліки: короткий період плодоношення й закладання бутонів у попередньому році, отже, весняні заморозки, пошкодження, завдані шкідниками, а також хвороби призводять до зниження врожаю. А друга проблема така. Щоб окупити вартість плівки, потрібно отримувати дуже високі врожаї ягід, значно вищі, ніж у полі, інакше взагалі дешевше закрити теплицю або вирощувати культуру без плівки. Обидві проблеми вирішуються застосуванням ремонтантної суниці, здатної плодоносити не один раз на рік, а протягом цілого року. Така суниця, на відміну від звичайної, відомої ще до нашої ери, дуже молода, виникла близько 100 років тому, а походження її овіяне таємницею. Спочатку у Європі був відомий лише один вид суниці — дрібноплідна лісова полуниця, а на території США — віргінська, що росла на узбережжі Тихого океану. Лише в 1712 році французький офіцер Фрезьє під час подорожі Південною Америкою був вражений великими ягодами солодкої чилійської суниці. З великими складнощами він довіз до батьківщини всього-на-всього п’ять рослин, і минув не один десяток років, перш ніж така суниця поширилася у Європі. Як вона схрестилася із віргінською — невідомо, але так виникла прекрасна культура ремонтантної великоплідної суниці. А 1893 року у Франції абатові Тиволє вдалося з лісової полуниці з дрібними ягодами створити кілька сортів ремонтантної суниці, хоча й з такими самими дрібними ягодами. Як він домігся цього — це також таємниця, адже досі нікому не пощастило отримати гібрид при схрещуванні лісової полуниці із великоплідною садовою. Завезені до Північної Америки, ці сорти частково або повністю втрачали ремонтантність. Хоч як би там було, але ремонтантна суниця стала центром уваги всього світу, особливо один із її різновидів — великоплідна. Причин тому кілька:

  • тоді як звичайна суниця плодоносить на другий рік, ремонтантна дає плоди вже першого року, до того ж, на 3–4 дні раніше, і утворюються вони не лише на маточних рослинах, а й на розетках вусів у рік їхньої появи, а отже — ремонтантна більш урожайна та скоростигла;
  • плоди її мають високі смакові якості, дуже високий вміст вітаміну С — до 60--80 мг/%;
  • ремонтантна суниця більш зимостійка;
  • вона швидше розмножується.

Отже, для закритого грунту і потрібно використовувати саме ремонтантну суницю. А проте у Державному реєстрі сортів рослин в Україні є лише один її сорт — Кримська ремонтантна, що за багатьма показниками поступається кращим сортам закордонної селекції.

І ще одна перешкода культурі суниці, вирощуваній у закритому грунті, — потреба в посадковому матеріалі, адже з насіння її не виростити. А де його взяти? Можна, звісно, придбати за кордоном, але ціна на нього чимала. Втім, і в такий спосіб проблема вирішується лише частково: купивши посадковий матеріал, одразу весь не висадиш (хоча купувати оптом велику кількість дешевше) — отже, його треба десь зберігати. За кордоном для цього випускають спеціальні холодильники з атмосферою для збагачення рослин киснем і вуглекислим газом, які дають змогу зберігати його від 2 тижнів до 9 місяців, отримуючи високоякісні рослини. У нашій країні, на жаль, аналогічного обладнання немає.

Якщо ж тепличний комбінат вирішить сам виробляти посадковий матеріал (це може стати його спеціалізацією і джерелом прибутків при реалізації), то й тут виникають складнощі. Причин — дві. Його виробництво, по-перше, не має нічого спільного із закритим грунтом, бо тоді довелося би виділяти на території теплиць окреме поле, а, по-друге, — потребує належної кваліфікації і рівня знань, так само як і агротехніка після його висаджування.

Усе це стримує розвиток культури суниці в закритому грунті в Україні.

За закордонними технологіями, суниця під плівкою вирощується у двох типах плівкових споруд практично необмеженої довжини, які й назву дістали відповідну —- “тунель”: малогабаритні покриття (тунелі) “нантського типу” заввишки 35 см і завширшки 70; великогабаритні теплиці (“тунелі”) заввишки 1,8–2,2 м. Зустрічається й мульчування рослин білою або чорною плівкою. Звісно, у країнах з м’якою зимою суниця під плівкою зустрічається частіше, але все одно з їхнього досвіду можна багато запозичити й для удосконалення вітчизняних технологій.

Для тунелів використовують різні типи плівки: поліетиленову, полівінілхлоридну (ПВХ), полістирольну, неткані матеріали, що можуть бути як суцільними, так і перфорованими (з отворами), прозорими і непрозорими, білими й кольоровими. Хімічний склад, структура та колір плівки мають забезпечувати високу механічну міцність, тривале використання, високу світло- та повітропроникність, теплозатримну здатність і швидке розкладання в грунті. Висока популярність прийшла до нетканих матеріалів з їхнім виникненням. Під колись поширеною звичайною поліетиленовою плівкою рослини вдень дуже перегрівалися, а вночі швидко охолоджувалися. Необхідність часто знімати її вимагала великих витрат ручної праці й коштів. Тож почали застосовувати плівку, на якій, залежно від клімату, часу та зони вирощування, роблять отвори або щілини різного розміру (перфорацію). Основні показники її: діаметр отворів, крок перфорації (відстань між отворами), сумарна кількість отворів (см2/м2). Для вирощування суниці діаметр отворів має бути не менш ніж 1 см, щоб до укриття могли потрапити бджоли, які забезпечують запилення квіток. За кордоном часто сумарну кількість отворів оцінюють не в см2/м2, а у відсотках за співвідношенням відкритої площі до покритої плівкою. Роблять отвори (щілини) спеціальними машинами, де легко виставити крок та діаметр. Будь-яку плівку можна зробити перфорованою. Якщо ж вона суцільна, проблему запилення рослин вирішують відкриттям її — частковим (з боків) чи повним у денні години.

Неткані матеріали переважають плівку за багатьма показниками: вони розкладаються в грунті (екологічно безпечні), проникні для повітря й води (можна поливати рослини, не знімаючи покриття), такі легкі, що можуть підніматися у міру росту рослин, краще запобігають перегріванню їх удень. В Україні неткані матеріали лише входять у моду. Щоб бджоли могли потрапити до споруд з таким покриттям, їх треба відкривати або ставити до них вулики.

Отже, вентиляція споруд — один із ключових моментів у вирощуванні суниці під плівкою. Вона потрібна не лише для підсушування повітря (висока, понад 80%, вологість становить ризик щодо розвитку грибкових хвороб), а й для забезпечення бджолозапилення.

Висаджують рослини за різними схемами. Найпоширеніша — у стрічках, що складаються з 3–4 рядків рослин, 15–20 см між рядками та 15–20 см між рослинами в рядку з відстанню між стрічками 90–100 см. Така схема зручна для поливань, догляду за рослинами. Перед висаджуванням у посадкового матеріалу на третину обрізають коріння і на 1–2 години ставлять у воду. Можна додати стимулятори росту. Після висаджування рослини слід ретельно полити і наступні поливи проводити 1–2 рази на тиждень. Збирають ягоди повністю достиглими, яскраво-червоними.

Ю. Слєпцов,
Національний аграрний університет

Інтерв'ю
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее
Вже третій рік поспіль у квітні починається масова загибель бджіл. Цього року бджолярі влаштували низку акцій протесту і написали чимало звернень до органів влади. Організатором трьох акцій протесту і автором звернення до президента... Подробнее

1
0