Спецможливості
Архів

Під протекторатом Деметри

05.06.2008
599
Під протекторатом Деметри фото, ілюстрація
Під протекторатом Деметри

Щастить, як кажуть, завжди найдостойнішим. Родині Літвінових двічі пощастило в щорічних розіграшах призів від “Пропозиції” на виставці в Чубинському. Скептичні посмішки читачів щодо заангажованості подібних лотерей часто-густо зникають, коли пощастить саме тому, хто посміхався. Посміхалися, ймовірно, й Літвінови. Посміхалися до позаминулого року. Потім перша перемога, а за рік і друга. Хто ж вони, улюбленці долі?

Нібито південна Миколаївщина зустріла нас шквалистим вітром, лютим морозом і справжнім теплом у будинку фермерів. Подружжя Сергій та Антоніна Літвінови — приватні господарі. Із 1996 року Сергій обрав самостійну стежину у ринковому лісі. Згодом, за рік, до нього приєдналася і дружина. На руїнах колишнього колгоспу нині утворилося кілька фермерських господарств. А тоді, вісім років тому, на тих, хто насмілився облишити колгоспну комуну, поглядали скоса. Різноманітні палки у фермерських колесах — звичне явище тих часів.

Починали з 50 гектарів. Складно було попервах. Грошей нема. Скрізь суворі погляди недоброзичливців. Неабияка проблема — стартовий капітал. Продали стару хату матері Антоніни. Придбали перший трактор — старенький ЮМЗ-6. Зібрали перший урожай. Збули. Розрахувалися за землю. Маховик господарювання закрутився. Наразі вже мають 500 гектарів землі. У господарстві працює 8 осіб: механізатори, шофер, слюсар із ремонту машин тощо. “Думаю, вони задоволені роботою, — зазначає пан Сергій. — Платимо нормально, вчасно, вчасно ж і розраховуємося за паї. Коли розпочинав, був у мене один тракторист. Платив йому 80–90 гривень, а нині вже зарплати в нашому господарстві солідніші — виходить і 300, і 400 гривень на місяць”. Всі працівники фермерського господарства “Деметра” — вихідці з місцевого колгоспу. Сам Сергій Літвінов — колишній головний агроном господарства. За часів колективного господарювання зажив собі неабиякого авторитету як у працівників господарства, так і в жителів Майорівки. Відтак проблем із кадрами для своєї фермерської структури не було. За Літвіновим пішли люди. А нині відступати вже нема куди. Позаду навіть не Москва, а людські долі й доля свого господарства. Поступово оновився і машинно-тракторний парк. Нині в господарстві два трактори МТЗ-82. У планах Літвінових — придбання зернозбирального комбайну. Складна річ для фермерського господарства. Втім, можлива.

“Тваринництва в мене немає, — зазначає Літвінов. — складно це за нинішніх часів.— Проте надію відродити тваринництво не полишаю. Хотів би зайнятися свинарством або вівчарством. Втім, щоб все це розкрутити, знову потрібен час, а життя коротке. Поки що вкладаємо, вкладаємо і вкладаємо. На себе не витрачаємо майже нічого”.

“А які стосунки з місцевою владою?” — запитуємо в Сергія. Літвінов зітхає. “Розумієте, землю спочатку не давали. Свого часу за неї судився. Тепер трохи піднявся. Допомагаємо і притулку для старих, і психоневрологічному центру. Районна влада нині мене шанує”.

Аж ось і поля, вкриті снігом. Незабаром весна, а з нею — і старт аграрного марафону. “Цьогорік сіятиму 240 гектарів ячменю, 140 гектарів гірчиці, 40 — проса, соняшнику — 50, баштану — 2–3 гектари”, — розповів Літвінов.

Великі господарства, що існували тут, розпалися. Спеціалісти колишніх колоспів утворили власні господарства. “А, власне, відступати нема куди, — зазначає Літвінов. — Виходу немає. В мене вже чималенько землі. Куплятиму комбайн. Перспектива є”.

“Можна сказати, що фермерство — це наша сімейна справа. Жінка — бухгалтер, я — агроном. Її парафія — папери, бухгалтерія, трудова дисципліна. Якщо хочете, вона своєрідний парторг”, — зі сміхом додає Сергій.

Нашу розмову перервали підлеглі голови селянського фермерського господарства “Деметра”: незважаючи на зимову пору, роботи в господарстві вистачає. Літвінов відлучається на кілька хвилин, а ми, користуючись нагодою, звертаємося до його дружини Антоніни. “Чи немає конкуренції за кадри із сусідніми фермерами?” — цікавимося. “Нині вже немає, — зазначає Антоніна. — Колективи скрізь більш-менш стабільні. Оплата праці приблизно однакова. Люди цінують своє місце роботи”.

“А чому, власне, фермерське господарство має назву “Деметра”? "Коли ми реєструвалися, тримали в голові кілька назв. Проте всі вони були якісь заїжджені, — каже Антоніна. — Стали згадувати, а хто в грецькій міфології був богинею плодючості. Дали завдання дітям з’ясувати. Вони впоралися. Звідтоді господарство має назву “Деметра”. Може, богиня нам і допомагає”.

Звісно, фермерський шлях у нашій країні не устелений лаврами. Немає стабільності в законодавчому механізмі. Наш хаотичний ринок не сприяє спокійному поступальному розвитку фермерських господарств. Цілеспрямованість — ось визначальна риса фермерів. Саме наполегливі люди, які чітко уявляють собі, чого вони хочуть, здатні подолати всі перешкоди на шляху до успіху. А їх безліч. Втім, дорога здатна підкоритися лише тим, хто йде. У добру путь!

Олексій Рижков

Інтерв'ю
Demydov1
В унікальній споруді на території арктичного архіпелагу Свальбард у Норвегії не так давно офіційно відкрито Всесвітнє сховище насіння. Дбаючи про майбутнє планети, людство прагне зберегти генофонд
Ще 2021 року Міністерство у справах ветеранів України розпочало роботу з підготовки Стратегії розвитку ветеранського бізнесу до 2030 року (mva.gov.ua). Успішний ветеран-підприємець, який активно розвиває власну справу, свою громаду та... Подробнее

1
0