Овочевий технодром у Молодіжному

До Молодіжного, що неподалік від Сімферополя, пролягли шляхи багатьох оптовиків, які спеціалізуються на торгівлі овочами закритого грунту: помідорами, огірками, перцем і баклажанами. Проте відомий цей шлях не лише торгівцям. Відвідини СТОВ “Кримтеплиця” є дуже корисними і для тих, хто прагне підвищити свій фаховий рівень у галузі тепличного овочівництва. “Винуватцем” такої слави кримського підприємства став його головний технолог кандидат сільськогосподарських наук Володимир Горб, завдяки наполегливій праці якого “Кримтеплиця” пережила важкі часи і вийшла на свій нинішній рівень. На прохання “Пропозиції” Володимир Михайлович відповів на кілька запитань для читачів журналу.

— Нашому комбінату 30 років. За СРСР він підпорядковувався Москві, і всі овочі, що тут вирощувалися, відсотків на 80 йшли на Москву, Мурманськ та інші міста Півночі. Проте у 1991 році, коли в країні почався розвал, комбінат заборгував за газ, і газовики у січні вимкнули подачу палива. Їм було байдуже: час був такий у країні, про завтрашній день ніхто не дбав. Отож, уночі — мінус 18, снігопад. Система опалення почала вибухати, канонада лунала ніби на війні. Сипалося скло. І ось відсотків на 70 система опалення і скляне покриття були зруйновані.

Чотири роки потому комбінат “лежав”. Тодішній директор Аксьонов пішов, більша частина персоналу — також. У цей період і повернувся на підприємство його попередній керівник Олександр Модестович Васильєв. І саме з його ім’ям ми пов’язуємо відродження і подальший розвиток “Кримтеплиці”. Йому допомогли банкіри та інші люди, які його знали. Адже тоді, у середині дев’яностих, банки нікому нічого не давали, проте йому дали. Під його ім’я, бо знали, що він зможе ці гроші повернути. Васильєв упродовж 6–8 місяців переварив близько 400 т труб, завіз десятки вагонів скла. І підприємство запрацювало. Це був 1996 рік. І з того моменту ми щороку технологічно зростаємо, і тепер досягли дуже високих як для України результатів.

Тепер перед нами стоїть мета: протягом п’яти років перевести комбінат на малооб’ємну гідропоніку. Тобто той грунт, який уже 30 років є на гектарах, треба вивезти і на його місце покласти технологічні лотки ізраїльського виробництва, заповнити їх інертним субстратом і вирощувати рослини на крапельному поливі. На сьогодні така технологія запроваджена на 5 га з 24, і вона дає нам змогу використовувати найкращі європейські гібриди й одержувати стабільно 45 кг/м2 томатів.

Проте я хочу повернутися трохи назад. Щоб планомірно вводити у реконструкцію гектари, нам потрібні гроші, які ми повинні заробити здебільшого самотужки. А заробляти ми повинні на тих грунтових технологіях, які нам залишились у спадок від минулих часів. Але тепличні технології, що застосовувалися ще за СРСР, дають змогу одержувати врожайність томатів до 25 кг/м2. З урахуванням нинішніх затрат на опалення, добрива, захист рослин, а також нашої податкової системи така врожайність дає у найліпшому разі мінус десять відсотків рентабельності. Тобто треба мати не менше 30 кг/м2: за такого рівня тепличне господарство може працювати трохи в плюсі, але на реконструкцію іти ще не зможе. Тому перед нами було поставлене завдання: “вижати” з грунту скільки можна, на цьому заробити гроші і щороку вкладати їх у реконструкцію.

І ми це зробили. Всюди було запроваджено крапельний полив, використано найкращі голландські гібриди, які показують найбільшу ефективність у нашому регіоні. Крім того, було істотно вдосконалено систему мінерального живлення. Зокрема, ми використовуємо комплексні добрива фірми “Цеоліт”: вони кардинально вирішили нам ці питання.

Завдяки розв’язанню цих технологічних моментів нам вдалося отримати на грунті 38–40 кг/м2, що не кожен в Україні одержує на малооб’ємній гідропоніці, вклавши в неї великі гроші. За допомогою цих високих урожаїв ми поступово, від 2 до 3 га в рік, вводимо площі в реконструкцію.

— У чому полягає здійснене вами вдосконалення грунтової технології?
— Мова ось про що. У листопаді старі рослини з теплиць видаляють. У грунт вносять до 7 т/га солом’яної січки, переорюють, і після цього упродовж 12 годин грунт пропарюють з метою знищення нематоди і патогенного фону. Після пропарювання грунт фрезерують і формують на ньому рядки. У місця посадки розсади вносять насичений елементами живлення цеоліт по 200 г у кожну лунку. Висока ефективність цеоліту в тому й полягає, що його можна наситити високим рівнем солей, і це не завдаватиме токсичного впливу на кореневу систему розсади: елементи живлення він вивільняє дуже повільно.

Враховуючи те, що в самому цеоліті високий рівень калію й кальцію, ми його насичуємо лише азотом і фосфором. Надалі, на етапі підживлення рослин, використовується розчин із вмістом NPK і Mg: цеоліт, змочений цим розчином, протягом вегетації адсорбує ці елементи, а також і десорбує, залежно від зміни їх балансу в грунті. Отож, ми одержуємо саморегульовану систему кореневого живлення рослин: за активних умов мікроклімату рослини споживають елементи живлення активніше, за пасивних — пасивніше.

За старих технологій мінеральні добрива вносили наскрізно перед оранкою, і на 60% вони опинялися на доріжках. А наша технологія є високоекономічною, оскільки ми все даємо локально, тільки у зону розвитку кореневої системи. А обсяг цієї зони біля кожної рослини становить приблизно 40 літрів. Отож, розроблену нами грунтову технологію можна вважати перехідною від традиційних грунтових до малооб’ємних гідропонних.

Ми вже маємо змогу — фінансово, технологічно, інтелектуально — десь з березня наступного року розпочати будівництво нової теплиці, аналогічної тим, що є нині в Калинівці під Києвом. У таких теплицях можна одержувати овочів від 50 до 55 кг/м2.

— Яким чином ви визначаєтеся зі структурою вирощуваних культур?
— Співвідношення площ під різними культурами на нашому комбінаті повністю відображає співвідношення попиту на них на ринку. Тому в структурі виробництва маємо 15 га томатів, 7 — огірків, 2,5 — перцю і баклажанів. Є також розсадна ділянка, де вирощуємо розсаду для себе, а також, починаючи з лютого, — для замовників. І таким чином на виробництві розсади ми заробляємо десь півмільйона гривень. До речі, у нас на комбінаті дуже висока технологія виробництва розсади — практично світовий стандарт.

— Виходить, ви готуєте високоякісну розсаду для своїх конкурентів, які потім збивають вам ціну на помідори?
— Вони нам конкуренти лише у липні-серпні. Але навіть якщо ми не вирощуватимемо для них цю розсаду, то конкуренція ані на йоту не зменшиться. Тому що сюди везуть і Херсонщина, і Мелітополь, й інші. Навіть на неякісній розсаді фермери свій вал все одно виростять і у пік сезону повезуть на оптовий ринок самоскидами. Проте ми цей період переживаємо, він нам шкодить не дуже. Як, наприклад, було нинішнього року: холодна весна, прохолодне літо, і ось тепер, у вересні, низькі нічні температури негативно позначилися на стані відкритого грунту. І тепер (на початку вересня. — Ред.) ціна навіть на грунтовий томат перевищила гривню. Під кінець вересня він уже дійде до 1,8 грн, а на початку жовтня — до 2. І це для нашої економіки — нормальний рівень.

— Яким вимогам мають відповідати гібриди овочів, що їх вирощує “Кримтеплиця”?
— Методика визначення гібриду — і не лише у нас, а, будемо казати, в Україні — виходить з того, що ринок не готовий узяти якісний помідор і заплатити за цю якість гроші. Тобто вирощувати дуже добрий гібрид ми можемо, але він потребуватиме більш високої середньодобової температури, а це — більші витрати газу. Вартість помідора буде вищою, і на нашому ринку його не куплять. Тому мета у нас така: мати гібриди, що потребують меншої кількості енергоносіїв, тобто більш холодостійкі.

Наступне питання — розмір. В Україні великі помідори не котируються. Такі гібриди полюбляють, здебільшого, у США та Канаді. Європа ж “іде” на 130–140 г, наш ринок аналогічний: 140–150 г. Проте в Європі асортимент гібридів на ринку величезний, і там є можливість за добрими цінами реалізувати овочеву продукцію через супермаркети, і вона купляється. Ми ж до цього не готові.

Крім того, ми вибираємо гібриди за параметрами стійкості проти борошнистої роси, бактеріозів, ботридіозу; дуже важливим показником є також стійкість до спеки. Адже влітку температура в теплицях сягає 42°С. Коли за такої спеки іде цвітіння, пилок стає стерильним, обсипається, і плід не зав’язується. Тому ми втрачаємо у літній період від 3 до 4 грон, а це близько 3 кг/м2. Нам потрібен такий гібрид, який у літній період має полівегетативний акцент. На сьогодні основними гібридами томатів у нас є Раїса та Аврелій, але маємо на сортовипробуванні ще 26 гібридів і деякі з них поступово вводитимемо.

Що ж до огірка, то ось уже шість років ми вирощуємо гібрид російської селекції Корольок. Шукаємо йому альтернативу (адже він уже морально застаріває), але поки що нічого кращого для нашого регіону знайти не можемо. Огірок повинен бути генеративним, холодостійким: ми не маємо змоги його “гріти” на високому рівні, бо завжди намагаємося заощаджувати на газі. Якщо “розслабимося” і почнемо витримувати оптимальні параметри температури, то одержимо на 1–2 кг більшу врожайність, але вартість газу перекриє виручку від цієї прибавки.

Перцю вирощуємо три гібриди: зеленого, червоного і жовтого типів; баклажани — гібриду Оріон. Ці культури також користуються високим попитом на ринку, тому ми плануємо додати їм ще гектарчик.

— На ринках яких регіонів збувається продукція “Кримтеплиці”?
— Товар забирають кримські оптовики, а також харківська оптова овочева база. З нею у нас тривалий час існують добрі стосунки, тож відсотків 60 своєї продукції ми реалізуємо за межами Криму.

— Що можна сказати про конструкції наявних на комбінаті теплиць та про можливі напрями їх реконструкції?
— Ці конструкції теплиць розраховані на коротку шпалеру, до 3 м заввишки, а така висота не може забезпечити високу інтенсивність росту для томату. А високі теплиці голландського типу, що нині масово будуються в Іспанії, Африці тощо, дають змогу мати шпалеру 4,5 м, що дає змогу рослині бути більш інтенсивною й активною. Великий об’єм повітря у високій теплиці створює особливий — більш активний — мікроклімат. Ідеться і про вміст СО2, і температурну буферність, можливість зашторювання, високу турбулентність повітря, яка активізує життєдіяльність. У старих — низьких — теплицях таких умов немає, тому там вищий рівень хвороб. І що дуже важливо: старі теплиці потребують більшого рівня — у 1,5Є1,8 раза — витрат енергоносіїв на одиницю продукції. Але, знаючи про це, все одно ми економічно неспроможні швидко “зрізати” всі старі теплиці і натомість побудувати нові. Так, як це було зроблено у Голландії, де 15 років тому держава прийняла рішення, виділила гроші, які було дано фермерам, і сказано: хочете ви чи і, але маєте замінити той мотлох. На нинішньому етапі ми можемо лише підладнати свої старі теплиці: зробити їх герметичнішими, максимально вдосконалити грунтову технологію, перевести її на малооб’ємну.

Проте, якщо вже ми запровадили малооб’ємну технологію і одержуємо 45 кг/м2, то постає питання: а далі що? А далі — треба поступово виводити з виробництва ці старі площі і будувати нові теплиці. І ми нікуди від цього не подінемося. Однак не кожен комбінат може собі дозволити мати таку стратегію. Ми ж можемо і цього шансу не втратимо.

Записав Павло Коротич