Забезпечення високого технічного рівня і конкурентоздатності сільськогосподарської техніки

Одним із визначальних чинників конкурентоздатності сільськогосподарської техніки є надійність. Її значення особливо зросло з підвищенням одиничної потужності енергозасобів і їх робочих швидкостей, застосуванням широкозахватних агрегатів і комбінованих машин.
Підвищення надійності тракторів і сільськогосподарських машин фірми-виробники досягають завдяки таким чинникам.
1) Удосконалення методів конструювання з використанням комп’ютерних систем, відпрацювання конструкцій різних вузлів і деталей на стадії проектування, перевірка їх надійності до початку виробництва.
2) Застосування в конструкціях машин достатньо відпрацьованої високо-надійної елементної бази.
3) Застосування нових високоякісних конструкційних матеріалів для ви-готовлення деталей, вузлів і базових елементів машин.
4) Удосконалення технологій виробництва і контроль якості матеріалів, комплектуючих і виготовлення машин на всіх етапах виробництва.
Заводи сільськогосподарського машинобудування та їх суміжники забез-печені сучасним обладнанням і висококваліфікованими кадрами. У них розроблені та діють комплекси заходів, спрямованих на забезпечення високої якості продукції. Одним із найважливіших заходів є всеохоплюючий контроль. Він починається з перевірки сировини, заготовок деталей і вузлів, які надходять від партнерів. Головний елемент системи забезпечення високої якості полягає в ретельному контролі за дотриманням технологічних регламентів, станом обладнання та інструментів, в точному дотриманні технічних норм на всіх стадіях виробництва.
Деталі, виготовлені на самому підприємстві, проходять перевірку на ви-сокоточному обладнанні, забезпеченому комп’ютерами. Отримані статистичні дані опрацьовуються та аналізуються. За результатами аналізу, у разі потреби, вживають відповідних заходів. Перевірці підлягає якість обробки поверхонь. Після термообробки перевіряють якість загартовування валів і шестерень методами неруйнівного контролю і приладами для виявлення тріщин ультразвуком та іншими методами. Кожна партія відлитих деталей вибірково перевіряється на точність дотримання розмірів і координат.
Комп’ютерному контролю піддається й обладнання, на якому виготовляють деталі.
На спеціальних стендах перевіряють трансмісії у цілому, гальма, вали відбору потужності (ВВП), механізм диференціала, електронну систему управління начіпними механізмами. Така система контролю забезпечує фірмам можливість гарантувати тривалу роботу машин без відмови. Фірми John Deere, Case-IH, Ford, Massey Ferguson та інші довели моторесурс двигунів до 12000 мотогодин. Наробіток на відмову у багатьох марок тракторів становить 1000 год і більше, а у зернозбиральних комбайнів понад 100 год.
Як одну з особливостей розвитку сільськогосподарського машинобуду-вання доцільно відзначити значні обсяги інвестицій у дослідно-конструкторські роботи, що забезпечує високі темпи впровадження у виробництво ефективних конструкторських і технологічних рішень. За даними фірми John Deere, її витрати на дослідно-конструкторські роботи становлять понад $2 млн на день.
Аналіз конструкцій сільськогосподарської техніки провідних фірм свід-чить, що в них широко застосовують засоби автоматизації, електроніку і комп’ютери.
Досягнення в галузях електроніки та комп’ютерної техніки дістали застосування в усіх групах машин, які використовують у сільському господарстві: тракторах, грунтообробних і посівних машинах, обприскувачах, техніці для збирання урожаю. У конструкціях сільгоспмашин засоби автоматизації виконують різні функції.
1. Контрольно-інформаційні, що забезпечує поліпшення техніко-економічних показників машинно-тракторних агрегатів, підвищення якості виконання технологічних операцій, поліпшення умов праці оператора.
2. Управління режимами роботи вузлів, систем трактора чи машинно-тракторного агрегату в цілому (управління нормами внесення добрив, засобів захисту рослин, шириною захвата плуга, швидкістю руху агрегату тощо).
Електронне оснащення тракторів і сільгоспмашин стає одним з основних чинників, що визначають технічний рівень і конкурентоздатність сільгосптехніки. Електронні пристрої та системи, що застосовуються у сільгосптехніці, можна поділити на такі.

1) Інформаційно-вимірювальні системи (ІВС).
2)Автоматизовані системи управління вузлами та агрегатами самохідних машин.
3) Електронні пристрої для підтримання оптимального завантаження енергозасобів.
4) Багатофункціональні бортові комп’ютери.
ІВС застосовують на всіх моделях тракторів і самохідних машин у вигляді щитка приладів з цифровою та символьною індикацією. Вони мають аналогові та цифрові індикатори та аварійні сигналізатори. Кількість параметрів, які контролюються, — від 5 до 20, у т.ч. частота обертання вала двигуна і ВВП, температура двигуна, тиск оливи в системі мащення тощо.
Автоматизовані системи управління вузлами та агрегатами застосовують, насамперед, у начіпних системах тракторів таких фірм, як Deutz Fahr, Massey Ferguson, Ford, Fendt, Walmet тощо. Поряд із такими функціями, як регулювання глибини обробітку способом силового чи позиційного регулювання, електронно-гідравлічні начіпні системи дають змогу обмежувати висоту підні-мання та опускання знарядь для запобігання поломкам привода, а також відмикати ВВП під час піднімання знаряддя, обладнувати трактор виносними кнопочними станціями для управління начіпною системою трактора при його агрегатуванні з начіпним знаряддям. Ці системи обслуговують здебільшого задній начіпний пристрій. У конструкціях тракторів деяких фірм уже передбачено встановлення на замовлення електронно-гідравлічних систем для управління переднім начіпним пристроєм.
Дістають застосування системи обліку пройденого шляху, а при введенні даних про ширину захвата видають інформацію про величину обробленої площі, продуктивність МТА та інші обліково-контрольні показники.
Переважна більшість тракторів з такими системами має радарні датчики з рупорною антеною фірми Dicry John. Французька фірма Groupe Sparek пропонує використовувати для таких систем датчик із подвійною плоскою антеною Rodarex (“дволикий Янус”).
Технічний рівень електронних систем доволі високий і відповідає сучасному рівню розвитку техніки. Всі вони грунтуються на застосувані мікропроцесорних засобів. Панелі блоків індикації та управління виконані із застосуванням плівкових покриттів.
Провідні фірми Dicry John, Groupe Sparek, Likketronic тощо пропонують гаму спеціалізованих електронних пристроїв і систем для управління робочими органами сільгоспмашини: дозування витрат робочої рідини обприскувачами, управління роботою висівних апаратів сівалок, розкидачів мінеральних добрив, шириною захвата плуга тощо.
Розробка датчиків витрат палива і реальної швидкості руху дали змогу створити електронні пристрої для оптимізації режиму роботи двигуна. У найпростіших випадках ці пристрої являють собою режимоміри, які видають інформацію про ступінь завантаження двигуна, погодинну витрату палива і дають можливість оператору вибрати доцільне положення важеля управління подачею палива або швидкість руху, за якої завантаження двигуна буде оптимальним. Це дає змогу економити до 15% палива під час роботи двигуна на часткових режимах.
Практично всі провідні фірми ведуть роботи із створення багатофункціональних бортових комп’ютерів до причіпних і начіпних машин, які забезпечували б автоматизацію роботи МТА. Із серійних систем найбільші можливості має бортовий комп’ютер Datatronic фірми Massey Ferguson, який забезпечує вимірювання і використання в роботі таких даних: теоретичної і реальної швидкості руху, пройденого шляху; частоти обертання вала двигуна і ВВП; буксування коліс. Може можна встановлювати, крім того, величини допустимого буксування, задавати ширину захвату, визначати величину обробленої площі, визначати тривалість роботи трактора, витрату палива (за день, за годину, на 1 га), аналізувати роботу знаряддя, що агрегатується з трактором.
За наявності відповідних запитань і програмного забезпечення комп’ютер здатний керувати роботою складних машин.
Фірма John Deere в 2001 р. презентувала трактор, в якому бортовий комп’ютер керує роботою агрегату без участі в цьому процесі оператора — трактор-автомат.
Заслуговує на увагу прилад для визначення урожайності зернових, який може застосовуватися на всіх типах зернозбиральних комбайнів.
Провідні фірми сільськогосподарського машинобудування надають вели-кого значення створенню техніки високого технічного рівня. В їх конструкціях дедалі важливішу роль відіграють засоби електроніки та комп’ютеризації. Слід зазначити, що з насиченням сільгосптехніки такими засобами зростає ціна техніки. Проте, за твердженням творців нової техніки, підвищені затрати на техніку із засобами автоматизації окуповуються економічним і соціальним ефектами, які досягаються завдяки автоматизації.
Значне збільшення потужностей тракторів і самохідних машин, застосу-вання електроніки в їх конструкціях істотно підвищили вимоги до технічного обслуговування машин. У боротьбі за свій імідж фірми намагаються забезпечити високу оперативність і кваліфіковане технічне обслуговування своєї техніки, її постійну технічну готовність.
Технічний сервіс за рубежем передбачає не тільки технічне обслуговування машин, а й надання інших послуг, зокрема передпродажну підготовку техніки, її продаж і доставку покупцю, реалізацію запасних частин, ремонт техніки в гарантійний і післягарантійний періоди експлуатації, ремонт і продаж техніки, що вже була в експлуатації, прокат машин, навчання операторів, виконання механізованих робіт за угодами.
Організація технічного обслуговування техніки та забезпечення її запас-ними частинами в кожній із країни Західної Європи має свої особливості, продиктовані рівнем розвитку сільського господарства, технологіями виробництва, кліматичними та іншими умовами.
Найпоширенішою формою технічного сервісу за рубежем (особливо в США) є дилерська. Дилери продають машини фермерам, обслуговують і ремонтують їх, постачають запасні частини, здають машини в оренду і прокат, навчають фермерів, надають їм інші послуги за угодами.
У країнах Західної Європи система агросервісу дещо різниться з дилерською системою США. Так, у Німеччині широко розвинута мережа малих підприємств та організацій кооперативного типу, які надають сервісні послуги. На федеральному рівні вони створили кооперативні об’єднання, які, своєю чергою, є членами об’єднання підприємств, які продають і обслуговують техніку.
Трактори та сільськогосподарські машини від фірми-продуцента надхо-дять генеральному дилеру або у філію цієї фірми, або в акціонерну компанію, яка потім передає їх дилеру для продажу. Питанням продажу техніки та забезпечення її технічним обслуговуванням фірми-продуценти приділяють велику увагу. Для того, щоб сільськогосподарська техніка продавалась, водночас з її розробкою готують і видають всю належну документацію для її експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, спеціалізовані інструменти та пристосування.
Фірма-продуцент завчасно організовує навчання правилам експлуатації і технічного обслуговування нової машини керівників технічної служби, генера-льних агентів, інструкторів, найбільших дилерів і механіків.
Один із найважливіших чинників, що визначають довіру покупця до фірми-продуцента, це забезпеченість запасними частинами та оперативність їх доставки. Тому запчастини до нової техніки постачаються дилеру раніше, ніж сама техніка, про що повідомляється в рекламі.
Для забезпечення оперативного ремонту техніки фірми-продуценти орга-нізовують мережу спеціальних підприємств для ремонту своїх машин, їх вузлів і агрегатів. Ціни на відновлені вузли й деталі становлять близько 60% ціни на нові.
У регіоні продажів технічне обслуговування, забезпечення запасними ча-стинами і рекламу проводить генеральний дилер. Він має спеціалізовані майстерні для ремонту і технічного обслуговування паливної апаратури та електрообладнання. Через своїх інструкторів він регулярно перевіряє якість виконання робіт з технічного обслуговування дилерами, наявність у них запасних частин, стан майстерні дилера.
Відповідно до угоди з генеральним агентом фірми-продуцента, дилер бере у нього машини, продає їх покупцям, навчає покупців правилам експлуатації машин, постачає запасні частини, здійснює технічне обслуговування і ремонт машин.
Дилер юридично та економічно самостійний. Свої взаємини з однією чи кількома фірмами оформляє угодами. Дилер прогнозує можливий обсяг продажів у зоні своєї діяльності на 2–3 роки, враховуючи потребу фермерів в тій чи іншій техніці і їх фінансовий стан та нагромаджений досвід реалізації машин, формує попередні заявки на постачання йому техніки. Фірма-продуцент, її генеральний агент продають дилеру техніку із знижкою10–30% від роздрібної ціни за прейскурантом. Величина знижки залежить від попиту на техніку.
Дилер оплачує техніку протягом 6-18 місяців із моменту її постачання. Економічна зацікавленість дилерів регулюється фірмою через розміри знижки та завдяки періодичному перегляду цін на машини. Знижки на запасні частини дилерам становлять 30–35% їх прейскурантної ціни. Дилер, який реалізує нову техніку, несе відповідальність перед фірмою за гарантійне обслуговування машин.
Поряд з торгівлею новою технікою дилери торгують і технікою, яка вже була в експлуатації, надають техніку в оренду або в прокат, здійснюють послуги з виконання механізованих робіт (прокат техніки з оператором). Перспективним вважається довгостроковий прокат або лізинг.
Серед чинників, що визначають доцільність придбання машини за готівку чи в лізинг, важливу роль відіграє система оподаткування.
Машина, отримана від фірми-продуцента, проходить перед реалізацією спеціальну передпродажну підготовку, яка передбачає розконсервацію та усу-нення пошкоджень, заправку паливом і мастильними матеріалами, перевірку регулювань, підтягування кріплень, встановлення додаткових вузлів і деталей.
Технічне обслуговування в гарантійний період проводиться дилером без-коштовно і передбачає проведення установчого технічного обслуговування та двох-дев’яти перевірок технічного стану машини. Їх вартість включена у вартість машини.
Установче технічне обслуговування передбачає таке.
- Інструктаж і практичне навчання оператора (фермера) правилам екс-плуатації, запуску і зупинки машин, користування органами управління.
- Інструктаж щодо найефективнішого використання машини.
- Інструктаж із безпечних прийомів використання машини.
- Інструктаж із правил обкатки машин.
- Інструктаж із використання відповідних палив, мастильних матеріа-лів.
Після проведення всіх інструктажів дилер заповнює реєстраційну карту, яку підписує покупець і яку відсилають фірмі-продуценту. Відривний талон карти залишається у дилера.
Впродовж гарантійного строку, зазначеного в карті, дилер безкоштовно надає допомогу фермеру в проведенні обслуговування згідно з встановленим фірмою регламентом.
Планове технічне обслуговування (ТО) передбачає перелік регламентних робіт, які виконуються з встановленою фірмою періодичністю. Контракт на проведення планового ТО машини, зазвичай, укладається на весь термін експлуатації машини. Види та обсяг робіт зазначають в угоді. За даними зарубіжних фахівців, кожен долар, вкладений у технічне обслуговування машин, приносить удвічі більший прибуток, ніж долар, вкладений у виробництво самих машин.
Для проведення ТО і ремонтів фірми забезпечують дилерів запасними частинами ще до появи машини на ринку.
Вартість запасних частин у 1,3–1,5 раза більша вартості деталей, встанов-лених на машину. Вартість запасних частин на машини, які вже зняті з виробництва, вища втроє і більше.
Останнім часом набуває поширення так зване абонентське обслуговування, або послуги “Телесервісом”. За цього виду обслуговування контроль за станом техніки та виявленням дефектів здійснюють за допомогою сучасних засобів обчислювальної техніки та спеціальних засобів телефонної мережі. Ця форма передбачає блочно-модульний принцип технічного обслуговування, що грунтується на блочно-модульному принципі побудови конструкцій сільгосптехніки. Отримавши потрібну інформацію телефоном, власник техніки може замінити той чи інший дефектний блок самостійно, підтримуючи тим самим своє обладнання в роботоздатному стані.
За висновками зарубіжних експертів, усі провідні фірми сільськогосподарського машинобудування досягли високого рівня розвитку конструкцій машин, їх надійності й довговічності, через що конкуренція на ринку сільськогосподарської техніки змістилася з технічної сфери в сферу технічного сервісу.
М. Грицишин,
завлаб ННЦ “ІМЕСГ”,
канд. техн. наук,
І. Масло,
голов. наук. співробітник ННЦ “ІМЕСГ”, канд. техн. наук, професор