Німеччина переходить до вирощування горіхів на тлі глобального потепління

Зміна клімату та посушливе літо призводять до структурних змін у німецькому садівництві. Декілька передових фермерів досягають успіху у вирощуванні нетрадиційних для Європи культур, відзначаючи, що горіхи люблять такі ж умови, як виноград та абрикос. Про йдеться в повідомленні від порталу The Star.

В історичному виноробному регіоні Німеччини, Рейнхесен, фермер Петер Швальбах замінив кислу вишню, сливи і мірабель волоськими горіхами, а останнім часом і мигдалем, який добре росте в нинішніх умовах у Вольфсхаймі (у землі Рейнланд-Пфальц). Мета фермера – розвивати місцеве виробництво горіхів та популяризувати власний урожай. Він посадив близько 50 000 дерев, у тому числі 30 000 мигдальних та 20 000 волоських горіхів. У порівнянні з кісточковими фруктами, горіхи вимагають менше води влітку, але більше навесні. "У Рейнхессені у нас достатньо води", - говорить його партнер, Шарі Хувер.

У південній частині Пфальця інший фермер Віллі Кун зайнявся вирощуванням горіхів завдяки родинній спадщині. Прадід його дружини володів плантацією з великими горіхами в тонкій шкаралупі. «Я сам хотів вирощувати такі дерева з 1960-х років, – каже він. — Але я не міг цього зробити з горіхами, які сам збирав». У результаті він звернувся спочатку до розплідника волоських горіхів у Кайзерштулі, але потім через нашестя американської плодової мухи та перезволоження ґрунту він вибрав фундук замість волоських горіхів, пізніше додавши каштани. Зараз він вирощує близько 17 гектарів, у тому числі 3 гектари каштанів, 6,5 гектарів фундуку, 4,5 гектари мигдалю та 2 гектари пекану.

Волоські горіхи та мигдаль поки що залишаються нішевим продуктом у Рейнланд-Пфальці. Загалом близько 44 ферм вирощують волоські горіхи приблизно на 90 гектарах, тоді як загальна площа фруктових плантацій становить близько 3500 гектарів. Понад 99 відсотків горіхів та мигдалю, що споживаються у Німеччині, імпортуються. «Ми хочемо створити бренд, унікальною перевагою якого стане те, що горіхи та мигдаль надходять із Німеччини. Важливо, що нам не потрібно використовувати зрошення», – каже Хувер.

За словами Петера Хільзендегена із Центру обслуговування сільських районів Рейнхессен-Нае-Хунсрюк, існує потенціал для розширення за межі нішевого статусу. Мигдаль та горіхи добре переносять посуху та спеку й сприяють біорізноманіттю, але вибір місця для їх вирощування залишається обмеженим. «Вимоги до місця розташування для вирощування мигдалю особливо високі. Для отримання регулярних урожаїв необхідні хороші місця, які, як мінімум, придатні для виноградарства, а ще краще для вирощування абрикосів», — каже він.

Потужності переробки залишаються обмежуючим чинником. Інфраструктура для очищення, сушіння, зберігання, розколювання, сортування та пакування все ще перебуває в стадії розвитку. Сушіння після збирання врожаю необхідне для забезпечення якості, каже Хувер. Захист рослин також залишається проблемою. Кун тестує пекан, стійкий до плодової мухи, та бере участь у пілотному проекті з DLR, який включає мигдаль. Перші мигдальні дерева були посаджені 2023 року внаслідок співпраці з іспанським інститутом. Він зазначає, що зміна клімату дає змогу вирощувати горіхи, але також потребує подальшого розвитку переробки та маркетингу.