Не впасти полем у бруд допоможе Фітосанітарна асоціація

- Розкажіть, будь ласка про свою Асоціацію. Кого об’єднуєте? Які цілі ставите?

- Фітосанітарна Асоціація України заснована майже рік тому. До цього не існувало жодної асоціації, яка б відстоювала права та інтереси бізнесу в таких галузях як захист і карантин рослин, фумігація, сертифікація та лабораторні дослідження в цих сферах. В Асоціацію входять підприємства, які надають ці послуги. Це, зокрема, 6 найбільших в Україні фумігаційних компаній (ТОВ “Колфум-Інвест”, ТОВ «Фуміком Україна», ТОВ «Укрмортранссервіс», ТОВ «Грінко ЛТД», ТОВ «Агріка Україна», ПП «Вермекс» і 4 провідні світові компанії, які займаються відбором зразків і лабораторною діагностикою: ІП «СЖС Україна», ДП«Інтертек  Україна», ТОВ «Котекна Україна Ліметед», ТОВ «Балтік Контрол Юкрейн».

Наша мета – не лише захист прав та інтересів Членів Асоціації, а й опікування репутацією України на міжнародних ринках, адже саме ми є гарантами якості української сільгосппродукції. Це відповідальна справа і ми прагнемо з честю її виконувати.

- Нещодавно Ви заявили, що до української аграрної продукції зросла чисельність зауважень від зарубіжних покупців. Випадки нотифікацій були і на початку століття. У чому, власне, справа?

- Почнемо з поняття «нотифікація». Що це? - Це ситуація, коли територіальні органи Держпродспоживслужби (після проведення експертиз відібраних зразків) видають документ, де написано, що Україна гарантує відповідність вантажу фітосанітарним вимогам країни-імпортера, а країна-імпортер, отримавши товар, виявляє його невідповідність.  На жаль, останнім часом ми спостерігаємо ріст нотифікацій щодо української сільгосппродукції. Для прикладу: в 2013 році Україна отримала 3 нотифікації, в 2014 – 4, в 2015– 27, в 2016 – 80, за 5 місяців 2017 року – 77.

Кожна нотифікація дає підстави країні-імпортеру закрити доступ до своїх ринків, як, наприклад, у 2016 році Україна отримала заборону на експорт пшениці до В’єтнаму.

Найбільше нотифікацій ми, до речі, отримали від Індії. Причина – сажкові хвороби, які є карантинними для цієї країни, а в партіях українського зерна вистачало не тільки їх. Ми провели незалежний моніторинг. За допомогою компаній-членів відбирали зразки з експортних партій пшениці. Результат: Tilletia controversa – 21,2 %, Tilletia laevis – 68,7%, Tilletia tritici – 76,2%, Fusarium – 36,5%. Як з`ясувалося, проблема є глобальною і ставить під загрозу ринки збуту країн Африки та Азії, а саме вони є нашими основними покупцями зернових культур.

Ця загроза існуватиме доти, доки український виробник не почне виробляти якісний продукт. А якісний продукт завжди є експортно орієнтованим товаром.

- Які карантинні організми в Україні найпоширеніші, а які найнебезпечніші?

- На жаль, Україна останнім часом не може похвалитись скороченням площі з підкарантиними організмами. Держава чомусь не хоче (або не може) зробити аналогічний механізм державної підтримки як, наприклад, у ветеринарів по локалізації і ліквідації карантинних організмів. Щоб все це працювало, повинно мають виконуватися 3 речі: моніторинг–локалізація–ліквідація.

Якщо конкретно по організмам, то, гадаю, для України викликом буде бактеріальне в’янення кукурудзи.

Основною причиною є те, що ми забули про таке поняття як «культура землеробства». Я б сказав, що руйнується система, яка дозволяла контролювати виробництво та якість продукції. Останнім часом більшість виробників намагається здешевити виробництво. Дедалі більше аграріїв через бажання зекономити забувають про прості речі - сівозміна, якісний посівний матеріал, система захисту росли тощо. Як наслідок, знижується якість зерна.

- Якщо сусід на всьому економить, у нього на полі стоять густі бур’яни, які розсіваються й по моїй ділянці, чи можна сусіда змусити щось зробити?

- Якщо ростуть для прикладу карантинні бур’яни, то фітосанітарний інспектор може накласти карантин і попросити ліквідувати проблему. Якщо не карантинний, то механізму немає. Ще існує система штрафів на рівні сум у 30-50 грн, які, відверто кажучи, дуже сумніваюсь, щоб простимулювали сусіда врегулювати проблему. Такі приклади дають розуміння про повну відсутність системного підходу до питання чистоти полів.

- Щоб карантин діяв на практиці, треба дорожну поліцію попереджати, щоб нічого не пропускали? Який алгоритм дій?

- У зв’язку з проведеною дерегуляцією наразі немає чіткого механізму, хто що повинен зробити, хто це повинен проконтролювати.

Всіх фермерів смикають з приводу амброзії. Але ж амброзія росте в посадках. Фермери по закону не мають права туди заходити з хімобробкою, бо посадки зазвичай мають своїх власників. Десь це територіальні громади, десь «Укравтодор», десь «Укрзалізниця», бо амброзія «цвіте» не тільки в посадках, а й у придорожніх смугах. Коли хтось захопить або заоре шматок посадки чи подорожної смуги, то до нього прибіжать 10 інстанцій і скажуть «Це наша земля!». А коли почнеш шукати винного, говорячи «Ось епіцентр карантинних організмів!», – відповідального не знайдеш.

Якщо фермер на полі застосовуватиме найкращі ЗЗР, а вздовж поля ростимуть такі жахливі розсадники, ніякі пестициди не врятують. Нагадаю, що радіус розповсюдження грибкових хвороб вітром може становити десятки кілометрів.

Щоб механізм діяв, його потрібно створити. Такий крок і буде відправною точкою у побудові системи фітосанітарного контролю. На жаль, нинішня інспекція унаслідувала радянськи підходи та не використовує потенціал співробітництва з громадськими та професійними об’єднаннями. 

– Чому б не застосовувати закордонну методику?

- Нещодавно було засідання в НААН присвячене фітосанітарному стану українських сільгоспугідь. Я запитував: «Як Україна може працювати за стандартами 1981 року?». Науковці пообіцяли зайнятися розробкою необхідних документів. А цього робити не потрібно – достатньо перекласти міжнародні нормативи і дати їм статус ДСТУ. Треба зрозуміти, що використання міжнародного досвіду – це найкоротший і найефективніший шлях до побудови системного контролю в цій галузі.

- Чи варто перейматися забороною на перевірки? Адже вона діє лише до кінця цього року.

- А якщо мораторій на перевірки продовжать? Ми вважаємо що питанню фітосанітарного стану посівів занадто мало приділяють уваги. У нас на посівах засилля фузаріозу – це реальна проблема з мікотоксинами, тому говорити про якісний і безпечний хліб не доводиться. Якщо зерно пустити на корми, то говорити про здоров’я й благополуччя тварин теж не варто. Саме з фітосанітарії повинні розпочинатись лозунги «з поля до столу», «безпечність та якість» і таке інше, але чомусь в Україні цього не відбувається.

Щодо перевірок, то вважаю, що держава повинна мінімізувати втручання контролюючих органів у діяльність суб’єктів господарювання. Головна функція держави – створення систем управління та контролю. Коли бізнес може сам себе контролювати та впроваджувати нові розробки через асоціації та інші громадські організації. Відтак буде доцільно передати їм частину державних функцій і допомогти у створенні нової системи. Тоді професійні об’єднання донесуть до кожного виробника основну тезу: якщо ти виробник продукції, то маєш виробляти якісний товар і не важливо, що саме ти пропонуєш – робиш вареники чи вирощуєш пшеницю. Роби якісно!

- Скільки приватних акредитованих лабораторій в Україні?

- Приватних лабораторій багато, а акредитованих приватних поки що немає. 11 липня 2017 року аграрний комітет ВРУ підтримав за основу і в цілому законопроект № 6673, яким передбачено, що приватні лабораторії, які отримають акредитацію, матимуть право відбирати зразки, робити експертизу, видавати висновки і на основі цього висновку інспектор або видає фітосанітарний сертифікат, який дозволяє експортувати, або не видає. Таким чином, мінімізується контакт бізнесу з державним органом, тобто мінімізується корупція. Крім того, це вперше в історії України дозволяються обирати між державною та приватною лабораторією. У такий спосіб створюється можливість і правові підстави для роботи приватних лабораторій, їх конкуренції з державними установами, чим порушується монополія останніх. Висновок приватних лабораторій також буде підставою для видачі дозвільних документів. Це значно спрощує систему, яка приводиться у відповідність до європейської практики.

Моя позиція: всі лабораторії будь-якої форми власності повинні мати відповідні акредитації ISO 17025. Прикро, але на сьогодні в Держпродспоживслужбі функціонує понад 20 лабораторій, які роблять фітосанітарну експертизу, але жодна з них не має ISO 17025. При тому, що в цій же службі поряд функціонують лабораторії санітарного і ветеринарного контролю, всі вони акредитовані та сертифіковані.

– Послуги членів Асоціації дорожчі, ніж у державних лабораторіях?

Дорожчі, бо вони приватні. Крім того, вони сучасні, мають новітнє оснащення, обладнання, методики, що дозволяє їм гарантувати якість і точність експертиз, які визнаються у всьому світі.

- Чи є у Асоціації якісь конкретні пропозиції, рішення?

- Звичайно. Насамперед я хотів би подякувати міжнародній спільноті за плідну роботу в цій галузі. Зараз спільно зі Світовим Банком, проектом IFC і робочою групою з фітосанітарії ми запускаємо 4 пілотних проекти в 4 областях – Одеській, Миколаївській, Кіровоградській і Полтавській. Ми визначили 4 найбільш нагальні для українських зерновиків проблеми – фузаріози, сажкові хвороби, клоп шкідлива черепашка та амброзія. Разом із регіональними органами влади ми розробляємо стратегію та надаємо обласним органам місцевого самоврядування спільно з бізнесом повне право розробляти і здійснювати заходи боротьби з карантинними організмами. Вони повинні створити в себе дієвий механізм, а потім ми виберемо найкращий і лобіюватимемо для впровадження його на законодавчому рівні. Переконаний, така практика допоможе визначити оптимальний і дієвий варіант, щоб не спускати з «кабінетів» розпорядження, які не враховують чи працюватиме таке на практиці. Проект триватиме до кінця 2018-го і я впевнений у його результативності.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com