Спецможливості
Досвід господарств

Як підвищити прибутковість? – Зробити конкурентів партнерами

23.01.2017
3402
Як підвищити прибутковість? – Зробити конкурентів партнерами фото, ілюстрація
Володимир Шегедин, директор «Родючість-агро»

Кілька років тому під час чергового циклічного спаду цін інвестор волинського СТОВ «Родючість-агро» всерйоз поставив питання про відмову вирощування «другого хліба» українців – картоплі. Господарство було єдиним в області потужним картоплярем – мало весь набір спеціальної техніки, професійне сховище. Відмовлятися не довелося – вистачило зміщення акцентів у маркетингу.

 

СТОВ «Родючість-агро» з відомого на всю Україну Торчина, що поблизу Луцька, почало зі стандартного для всієї країни набору рослинництва – зернові, олійні, технічні культури. Однак обмежені (300 га) площі спонукали агрофірму шукати щось більш економічно привабливе. Що саме – довго не думали: Волинь тому й має репутацію картопляного краю, що умови для цієї культури там чи не найкращі в Україні – легкі грунти, чимала кількість опадів.

У господарстві вирішили взятися за картоплярство не по-дитячому – за 3 роки СТОВ «Родючість-агро» стало найбільшим в області виробником цієї культури з площею 100 га. Придбали всю лінійку спеціалізованої техніки, побудували картоплесховище місткістю 700 т за останнім словом техніки: з контейнерним зберіганням, системою примусової вентиляції, комп’ютерним регулюванням клімату. А потім подивилися на якість насіннєвого матеріалу, його вартість і вирішили навчитися вирощувати насіння для власних потреб, для чого не полінувалися отримати статус насінницького господарства.

Однак два поспіль сезони перевиробництва дали змогу відчути, що значить працювати в аграрній області, де картоплю вирощують геть усі: і населення (навіть більша частина городян, котрі живуть у приватних будинках у невеликих містечках), і численні одноосібники з 0,5-1 га під «другим хлібом», і дрібні фермери з 5-30 гектарами. Красиву, однорідну за формою й розміром, смачну картоплю довелося продавати за собівартістю, тобто по 70 коп./кг (а на той час долар коштував 8 грн. – Ред.). А що було робити, коли населення демпінгувало з цією самою картоплею на ринках по 40-50 коп./кг? І навіть у найбільших містах області населення брало картоплю майже виключно на базарах, а не в супермаркетах?

Інвестор у відчаї запропонував призупинити, принаймні на рік, вирощування картоплі. Однак менеджмент пометикував і у підсумку обрав інший варіант – розвивати насінницький напрямок за рахунок продовольчого. Тож якщо в 2013 році «Родючість-агро» мала 30 га насінницьких посадок і 70 га товарних, то через 3 роки товарний напрямок було фактично згорнуто (залишили тільки 10 га), проте насінницькі посадки навіть наростили – до 40 га.

Насіннєвий напрямок став значно вигіднішим хоча б тому, що ціни на насіннєву картоплю з року в рік значно стабільніші, ніж на товарку. Особливо, якщо розмножуєш насіннєву картоплю, отриману від іноземних селекційних компаній, які суворо відбирають партнерів у сфері насінництва, а інколи й забирають вирощений посадковий матеріал і реалізовують його самі. Продукцію закуповують більшими партіями: щонайменше – сітку (20 кг), а фермери беруть машинами. І покупця легше «присадити» на свої сорти. Особливо покупця великих обсягів. «Якщо сорт сподобається фермеру, то він купує його, буває, й тоді, коли вже селекційна компанія вивела сорт з обігу, – пояснив директор «Родючість-агро» Володимир Шегедин. – А от дачники та городники люблять експериментувати, випробовуючи нові сорти».

- Головне в насінництві картоплі — репутація, — запевняє Володимир Шегедин. — Її треба напрацьовувати роками, а втратити можна за день. Через це доводиться керівникові самостійно виїздити на кожен випадок рекламації, іти на поступки. Краще раз втратити гроші, ніж навіки репутацію.

Технологія виробництва насіннєвої картоплі, як запевняє господар, не є надто складною. За основу вирощування і насіннєвої, і товарної картоплі із самого початку поклали голландську технологію. Навесні вносять міндобрива, потім закривають вологу. Далі суцільне фрезування й посадка у м’який ґрунт з одночасним унесенням добрив і ЗЗР. Спеціальна саджалка обладнана комплексом механізмів і для удобрення, і для протруювання бульб, ложа борозни за допомогою двох форсунок. Потім іде фрезування й нагортання гребенів. Останні формують через 18–21 день після посадки. Потім — унесення ґрунтових гербіцидів й інших ЗЗР. Техніку, як і в Голландії, намагаються застосовувати найкращу. Наприклад, копають двома причіпними комбайнами Grimme — 1- і 2-рядним.

В умовах зміни клімату на тепліший і посушливіший у Центральній Україні багато фахівців радять кардинально змінювати систему підготовки ґрунту, наголошуючи на збереженні вологи. Південна Волинь теж останніми роками потерпає від посух. У «Родючість-агро» обмежуються вибором посухостійких сортів, перенесенням посадки на більш ранні терміни (у 2016-му картоплю почали садити 12 квітня) і нагортанням максимально високих гребенів, аби не пересихали. Керівництво господарства розуміє, що без поливу не обійтись. Проте влаштувати зрошення дорого, та й відносно короткий (10 років) термін оренди паїв зупиняє.

Найкращим попередником для картоплі в господарстві вважають вику. Добрива застосовують майже винятково мінеральні, бо своє поголів’я в господарстві мізерне як для таких площ, та й у цілому по району така сама картина. Програма живлення складається точно за наукою — все-таки керівник господарства за освітою хімік. Кожні 3–5 років замовляють фірмі агрохімічний аналіз ґрунтів, відбирає зразки, везе в лабораторію в Луцьк (це колишня лабораторія «Облдержродючості»), там робить аналіз, на основі якого в господарстві визначають дози добрив, розраховуючи винос речовин за планової врожайності на товарній 40 т/га. Як показує практика, за такого підходу навіть протягом тривалого часу вміст у ґрунті мікроелементів суттєво не змінюється. Агрохімічного аналізу рослин поки що не виконують. «Це для нас поки що вищий пілотаж і коштує немало», — пояснює господар. Підбмрають конкретні макродобрива за співвідношенням ціна-якість. Обов’язково вносять мікродобрива. А от від гуматів, які сьогодні активно рекламують, відмовилися. Як пояснив пан Володимир, такі препарати дуже легко підробити або принаймні розвести водою в 2–3 рази. «Пробував гумати різних виробників й отримував різні результати, — розповідає він. — Часто-густо ефективність залежить від того, де й коли купив. Своєї лабораторії, щоб перевірити придбане, не маємо. Тому довелося відмовитися, раз неможливо бути впевненим у тому, що купуєш». Так само не користуються й стимуляторами росту.

Головне в технології вирощування посадкового матеріалу з погляду Володимира Шегедина — надійний захист від переносників вірусів. За умов щотижневих (що п’ятниці) обробок найкращими препаратами від провідних виробників-оригінаторів, як стверджує пан Шегедин, вдається дотримуватися необхідної для відповідної категорії посадкового матеріалу вірусної чистоти. Хоча можливості по досягненню просторової ізоляції у цій місцевості обмежені.

Від протруювання в господарстві, як і більшість рівненських картоплярів, відмовилися: земля під час посадки часто холодна й волога, тому обробка бульб стає стимулом для розвитку бактеріальних гнилей.

Звичайно, насінництво технологічно складніше і витратніше, ніж вирощування товарної картоплі. Так, якщо врожайність товарної картоплі в «Родючість-агро» становить 35-40 т/га, а деякі сорти в хороші роки давали всі 60, то максимум насіннєвої – 20-30 т/га. Обробляти засобами захисту слід частіше, а самі ЗЗР доводиться використовувати тільки високоефективні, тобто, як правило, – від провідних світових виробників.

Найцікавіше інше – колишні конкуренти господарства на товарному ринку стали його клієнтами і партнерами. Адже у вирощуванні посадкового матеріалу, як всі вони розуміють, дрібні виробники суттєво відстають від господарства, що має статус насінницького. Наприклад, фермери часто вимагають від постачальника насіннєвої картоплі відповідних документів, що підтверджують якість: як їх отримають дрібні господарства зі своїми примітивними технологіями? Особливо, якщо це популярні зараз голландські чи німецькі сорти, розмноження яких селекціонери довіряють зовсім невеликому колу господарств.

На сьогодні «Родючість-агро» у сфері насінництва є партнером провідних світових селекційних компаній, наприклад голландської Agrico, і має клієнтів-фермерів не тільки на Волині, а й в інших областях Західної України і навіть на Херсонщині. І не зупиняється на досягнутому, а розвиває насінництво у напрямку більш високої репродукції. Так, кілька років тому інвестори господарства почали ще один проект – «Потейтос Агро», який спеціалізується на вирощуванні посадкового матеріалу за технологією in vitro. «Потейтос Агро», яка працює в Луцьку, отримуючи безвірусний насінницький матеріал в Інституті картоплярства (оскільки іноземні селекційні компанії просто не дають українським партнерам на розмноження матеріал таких високих репродукцій, як підозрюють у господарстві, із бізнесових міркувань), розмножує його спочатку в лабораторії в пробірках, а потім – у теплиці. З теплиці розсаду картоплі пересаджують на поля СТОВ «Родючість-агро», де в такий спосіб отримують супереліту. Зауважте, матеріал такої високої репродукції здатні запропонувати лічені господарства на всю Україну.

 

Богдан Малиновськийb.malinovskiy@univest-media.com

 

 

Ключові слова: Картплярство

Інтерв'ю
Традиційним джерелом байпасного крохмалю в раціонах корів є зерно кукурудзи. Його особливістю є те, що він не ферментується у рубці і стає доступним вже у тонкому відділі кишечника. Це допомагає збільшити надходження глюкози у кров’яне... Подробнее
За використання сучасних засобів захисту рослин найбільшої їхньої ефективності вдається досягти лише за строго виконання трьох основних умов: правильного вибору препарату, оптимальних термінів внесення та чіткого дотримання технології... Подробнее

1
0