Спецможливості
Агробізнес

Голандський підхід до українського бізнесу

14.01.2016
3172
Голандський підхід до українського бізнесу фото, ілюстрація
фермер в поле

Нині ба­га­то хто для підви­щен­ня рівня сво­го ма­теріаль­но­го ста­но­ви­ща пла­нує виїха­ти за кор­дон, а особ­ли­во в Євро­пу. Про­те сьо­годні зустріча­ють­ся і зовсім про­ти­лежні при­кла­ди.

 

Про по­тужність вітчиз­ня­но­го сільсько­го гос­по­дар­ст­ва на по­чат­ку 2000-х років го­во­ри­ти до­сить склад­но. Це бу­ли не най­кращі для ньо­го ча­си, які більше ха­рак­те­ри­зу­ють­ся за­не­па­дом еко­номіки в ціло­му, і сільсько­го гос­по­дар­ст­ва у то­му числі. Про­те і се­ред цьо­го без­ла­ду пред­став­ни­ки фер­мерів із Західної Євро­пи під час ек­с­курсійно­го ту­ру Чер­ка­щи­ною у 2001 році роз­г­леділи ве­ли­кий по­тенціал та мож­ли­вості роз­вит­ку влас­но­го сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го бізне­су.

Так звідтоді на те­ри­торії Мань­ківсько­го рай­ону роз­по­ча­ло свою діяльність гос­по­дар­ст­во з іно­зем­ни­ми інве­с­тиціями ТОВ «Ки­щенці», на­зву яко­го от­ри­ма­ло від най­ме­ну­ван­ня се­ла, в яко­му розміще­на ос­нов­на ба­за підприємства. Сьо­годні в оренді підприємства пе­ре­бу­ває близь­ко 16 тис. га землі, і во­но є, по суті, міні-аг­ро­хол­дин­гом з ог­ля­ду на ба­га­то­век­торність своєї діяль­ності. Очо­лює підприємство Кор­неліс Хузінха, або Кейс, як кли­чуть йо­го се­­ля­ни. Та­кож прак­тич­но весь ке­­рівний склад підприємства — це іно­зем­­ні пред­став­ни­ки: го­ло­вний аг­ро­ном (ме­не­д­жер із рос­лин­ництва) — із Данії, ме­не­д­жери із тва­рин­ництва — з Гол­лан­­дії (свинарство) та Данії (ВРХ).

На жаль, із са­мим па­ном Кор­нелісом нам не вда­ло­ся поспілку­ва­тись. То­му про гос­по­дар­ст­во нам роз­повів Сергій Ман­зюк, обліко­вець цьо­го підприємства. «Я ро­дом із цьо­го се­ла. При­га­дую, ми ще шко­ля­ра­ми біга­ли ди­ви­тись на “чу­до”-техніку, яка при­хо­ди­ла на заміну ста­рень­ких МТЗ, ХТЗ, “Нив”, “ДОНів”. Це бу­ло на той час для нас май­же фан­та­с­тич­ним, ад­же ми бу­ли тоді ще дітьми і ма­ло що ба­чи­ли та ро­зуміли. Звідтоді прой­ш­ло вже ба­га­то ча­су. Я вже шо­с­тий рік пра­цюю в цьо­му гос­по­дарстві. Звісно, для ба­га­ть­ох й досі не­звич­но ба­чи­ти та­кий парк техніки та своєрідні підхо­ди до ро­бо­ти, про­те для мене та моїх од­но­сельців тут уже не­має нічо­го див­но­го. По-іншо­му вже не мо­же й бу­ти», — го­во­рить пан Сергій.
 

Офіс в ангарі

Пер­ше, що вра­зи­ло, — це відсутність офісно­го приміщен­ня, або, як прий­ня­то йо­го на­зи­ва­ти у се­ре­до­вищі се­лян і звич­но для більшості підприємств, — кон­то­ри. Нас зустрів охо­ро­нець ма­шин­но­го дво­ру, на яко­му бу­ли два ан­га­ри, навіс, за­прав­ний ком­плекс та… бу­ди­нок із гой­дал­ка­ми для дітей на подвір’ї (як ви­я­ви­ло­ся пізніше, це був бу­ди­нок, у яко­му про­жи­ває Кор­неліс Хузінха ра­зом зі своєю ро­ди­ною).
На ма­шин­но-трак­тор­но­му дворі як для підприємства, що об­роб­ляє 16 тис. га землі, техніки бу­ло не ду­же-то гу­с­то. З ан­га­ра вий­шов пан Сергій і за­про­сив нас до сво­го офіса. Зди­ву­ван­ню не бу­ло меж: офіс в ан­гарі? Про­те це ви­я­ви­лось ре­альністю. Ча­с­ти­на ан­га­ра бу­ла відго­ро­д­же­на від май­стерні, де ре­мон­ту­ва­лась техніка, і за стіною із ши­ро­ки­ми вікна­ми ство­ре­но, як ска­зав пан Сергій, «центр уп­равління по­льо­та­ми ТОВ “Ки­щенці”». «Ось це і є наш офіс», — скром­но ска­зав обліко­вець підприємства. «Кабінет» па­на Хузінхи об­ме­жується од­ним збірним ве­ли­ким сто­лом, де відве­де­но та­кож ро­бочі місця для ме­не­д­же­рів із рос­лин­ництва та овочівництва, інже­не­ра. Як і го­дить­ся для справ­жнь­о­го гол­ландсь­ко­го підприємства, тут та­кож зай­ма­ють­ся роз­витком тва­рин­ництва (ВРХ, сви­нар­ст­во), а ще овочівництвом (ви­ро­щу­ван­ням ка­пу­с­ти, ци­булі, морк­ви) та ягідництвом — роз­ве­ден­ням по­лу­ниці.

В основі стратегії  - передусім український досвід

Ос­нов­на стра­тегія гос­по­дар­ст­ва — це жи­ти у мирі і зла­годі з усіма. Це сто­сується як ко­лег по бізне­су, так і працівників підприємства та місце­вих жи­телів, які є орен­до­дав­ця­ми землі. На­пев­но, са­ме то­му й пра­цю­ють успішно впро­довж 15 років на те­ри­торії Ук­раїни.
До роз­мо­ви до­лу­чається го­ло­вний аг­ро­ном (ме­не­д­жер із зем­ле­роб­ст­ва) Хенрік Ла­ур­сен. «До приїзду в Ук­раїну я ду­мав, що щось знаю про цю країну. Після приїзду сю­ди я зро­зумів, що нічо­го не знаю», — го­во­рить пан Ла­ур­сен. Ми поціка­ви­лись, що но­во­го він «привіз» із со­бою та чо­го но­во­го на­вчив­ся від місце­вих жи­телів і працівників. «Лю­ди пра­цю­ва­ли і про­дов­жу­ють пра­цю­ва­ти на цій землі віка­ми. То­му в ос­но­ву на­шої ро­бо­ти, звісно, по­кла­де­но їхній зем­ле­робсь­кий досвід, який ми за­по­зи­чаємо, і ли­ше після йо­го аналізу на­ма­гаємось впро­ва­д­жу­ва­ти, де це мож­ли­во, свої знан­ня та ме­то­ди ро­бо­ти. У нас є мож­ливість за­сто­со­ву­ва­ти все най­кра­ще, що є у світі, хо­ча ще трішки не звик до та­ких мас­штабів ве­ден­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності», — го­во­рить пан Ла­ур­сен.
 

Європейська технологія

Тут ви­ко­ри­с­то­ву­ють насіння, ЗЗР, до­б­ри­ва, які є на су­час­но­му рин­ку. Ціка­вий сам підхід «ук­раїнських іно­земців» до ве­ден­ня сільсько­го­с­по­дарсь­кої діяль­ності — це особ­ли­ва си­с­те­ма об­робітку грун­ту, яку впро­ва­д­жує датсь­кий аг­ро­ном.
Си­с­те­ма по­ля­гає в то­му, щоб кож­но­го ро­ку вся техніка, яку в гос­по­дарстві ви­ко­ри­с­то­ву­ють для об­робітку грун­ту, висіву, об­при­с­ку­ван­ня, зби­ран­ня вро­жаю, ру­ха­лась однією і тією са­мою тех­но­логічною колією не­за­леж­но від куль­ту­ри, яку ви­ро­щу­ють. Крім то­го, в гос­по­дарстві повністю за­бо­ро­не­но заїжджа­ти на по­ля ав­то­мобільно­му транс­пор­ту — для відве­зен­ня про­дукції від ком­бай­на ви­ко­ри­с­то­ву­ють ли­ше пе­ре­ван­та­жу­вачі, а ав­то­мобілі сто­ять на краю по­ля.
«Я пра­цюю в ТОВ “Ки­щенці” три ро­ки і твер­до вірю в те, що та­ка тех­но­логія при­не­се у май­бут­нь­о­му не­по­гані при­бут­ки. Ад­же там, де не проїздить техніка, грунт мен­ше трав­мується, він “здо­ровіший”, із кра­щою струк­ту­рою, то­му і рос­ли­ни роз­ви­ва­ють­ся на ньо­му кра­ще, — го­во­рить Хенрік Ла­ур­сен. — Та­кож че­рез мен­шу кількість про­ходів техніки по­лем та од­ни­ми і ти­ми са­ми­ми коліями змен­шується ущільнен­ня грун­ту та, відповідно, змен­шується тя­го­вий опір грун­то­об­роб­них аг­ре­гатів, що сприяє зни­жен­ню ви­т­рат па­ли­ва під час об­робітку грун­ту».

Досліджен­ня євро­пейсь­ких уче­них до­ве­ли, що еко­номічний ефект від «колійно­го ру­ху» техніки з ро­ку в рік — 50 дол./га.

Са­ме під цю тех­но­логію у гос­по­дарстві сфор­мо­ва­но весь парк техніки. Всі трак­то­ри, об­при­с­ку­вачі пе­ре­об­лад­на­но під ро­бо­ту на тех­но­логічній колії за­вшир­ш­ки 3 м, відстань між яки­ми ста­но­вить 36 м. Са­ме та­ка мак­си­маль­на відстань між тех­но­логічни­ми коліями мож­ли­ва за на­яв­но­го пар­ку техніки в Ук­раїні. Чо­му потрібно всю техніку пе­ре­ос­на­с­ти­ти на три­ме­т­ро­ву колію? Спра­ва в то­му, що най­с­кладніша ма­ши­на у тех­но­логічно­му лан­цюж­ку ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур — це ком­байн, який має колію са­ме 3 м, то­му всю техніку підла­ш­то­ву­ють під ньо­го.
Для ба­га­ть­ох це мо­же зда­тись ви­т­рат­ною спра­вою, про­те, як по­ка­зує прак­ти­ка, це пе­ре­об­лад­нан­ня не по­тре­бує ве­ли­ких еко­номічних вли­вань.
Що­до об­робітку грун­ту: в гос­по­дарстві повністю відмо­ви­лись від оран­ки (ви­нят­ком є ли­ше по­ля під ово­ча­ми та по­лу­ни­цею).

Хто на полі?

Ос­нов­ним аг­ре­га­том для об­робітку грун­ту є куль­ти­ва­то­ри Horsch Tiger 8 та Terano 12. До речі, на ці куль­ти­ва­то­ри гос­по­дар­ст­во прид­ба­ло об­лад­нан­ня для вне­сен­ня су­хих міне­раль­них до­б­рив од­но­час­но із про­ве­ден­ням ос­нов­но­го об­робітку грун­ту.
Висів зер­но­вих куль­тур тут про­во­дять сівал­ка­ми Horsch Pronto 12, а про­сапні куль­ту­ри — John Deere серії DB. Зби­ра­ти вро­жай до­по­ма­га­ють най­по­тужніші ком­бай­ни John Deere серії S, які ос­на­ще­но 12-ме­т­ро­ви­ми жат­ка­ми.

На за­хисті 16 тис. га у цьо­му гос­по­дарстві сто­ять ли­ше чо­ти­ри причіпні об­при­с­ку­вачі Dubex Velton (Гол­лан­дія) із ши­ри­ною за­хва­ту 36 м та ро­бо­чим ба­ком місткістю 12,5 тис. л. Та­кож слід ска­за­ти, що за­прав­лян­ня цих об­при­с­ку­вачів відбу­вається на краю по­ля вже го­то­вим роз­чи­ном, який за­зда­легідь го­ту­ють на те­ри­торії гос­по­дар­ст­ва зі стовідсот­ко­вою га­рантією якості та точністю до­три­ман­ня ре­цеп­ту­ри. У по­ле ро­бо­чий роз­чин до­став­ля­ють спеціаль­ною ци­с­тер­ною. Про­дук­тивність од­но­го об­при­с­ку­ва­ча за та­кої логісти­ки ста­но­вить 500 га/зміну (за по­тре­би об­при­с­ку­вачі пра­цю­ють у дві зміни).

Для піджив­лен­ня рос­лин тут ви­ко­ри­с­то­ву­ють 36-ме­т­ро­вий штан­го­вий роз­ки­дач міне­раль­них до­б­рив фірми Rauch. Тоб­то підприємство об­роб­ляє всі по­ля із до­три­ман­ням постійної тех­но­логічної колії 36 м, то­му і ро­бо­чий за­хват усієї на­яв­ної у гос­по­дарстві техніки, відповідно, крат­ний цьо­му чис­лу.

Пра­цю­ва­ти за прин­ци­пом “посіємо, а там що бу­де” — це не по-на­шо­му», — го­во­рить го­ло­вний аг­ро­ном.

Ос­нов­ни­ми куль­ту­ра­ми, які ви­ро­щу­ють у «Ки­щен­цях», є пше­ни­ця, ячмінь, ріпак, ку­ку­руд­за, цу­к­рові бу­ря­ки. Цьо­го ро­ку впер­ше за 15 років у сівозміну бу­ло впро­ва­д­же­но та­ку куль­ту­ру, як со­няш­ник. Це не­звич­не яви­ще як для Ук­раїни, чиї по­ля рясніють жов­то­го­ло­ви­ми со­няч­ни­ми квітка­ми, аг­ро­ном по­яс­нює тим, що за всіма аг­ро­технічни­ми ви­мо­га­ми со­няш­ник «не впи­су­вав­ся» у прий­ня­ту в гос­по­дарстві сівозміну. Та­кож ду­же див­ним для ме­не ста­ло те, що на цьо­му підприємстві відмов­ля­ють­ся від ви­ро­щу­ван­ня та­кої куль­ту­ри, як соя. «Спра­ва в то­му, що соя чут­ли­ва до во­ло­ги, особ­ли­во у період на­ли­ван­ня (фор­му­ван­ня) бобів. І в разі її не­стачі куль­ту­ра абор­тує їх, що ми спо­с­теріга­ли в по­пе­редні ро­ки. А ко­ли пра­цюєш на пла­но­ву вро­жайність та інве­с­туєш (ви­т­ра­чаєшся на до­б­ри­ва, насіння, пе­с­ти­ци­ди), щоб от­ри­ма­ти 3,5–4,0 т/га, а ре­аль­но от­ри­муєш 1,5–2,0 т/га, то це не зовсім вигідно. У та­ко­му разі навіть у “нуль” інко­ли не вдається вий­ти.

Технології  - європейські, врожаї – українські?

Що­до вро­жай­ності, то не мож­на ска­за­ти, що її по­каз­ни­ки тут силь­но відрізня­ють­ся від ре­зуль­татів сусідніх гос­по­дарств. Так, уро­жайність ози­мої пше­ниці цьо­го ро­ку ста­но­ви­ла близь­ко 6 т/га, ози­мий ячмінь дав 5 т, ріпак — 3, ку­ку­руд­за — 10 т/га.
Звісно, в ме­не ви­ник­ло логічне за­пи­тан­ня: а де ж євро­пейсь­ка вро­жайність, про яку нам постійно роз­повіда­ють. Чо­му із євро­пейсь­ким підхо­дом до ро­бо­ти на по­лях Чер­ка­щи­ни не вдається от­ри­ма­ти, на­при­клад, 12 т/га пше­ниці? Відповідь го­ло­вно­го аг­ро­но­ма бу­ла над­то про­ста: «Ос­но­ва до­б­ро­го вро­жаю — це чітке до­три­ман­ня тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня, і відхи­лен­ня хо­ча б від од­но­го із пунктів не дасть гідно­го ре­зуль­та­ту. Фер­мер у Європі, для то­го щоб от­ри­ма­ти мак­си­мум, сам об­роб­ляє грунт, висіває, вно­сить міне­ральні до­б­ри­ва, пе­с­ти­ци­ди, про­во­дить зби­ран­ня. І завжди чітко, згідно з аг­ро­номічни­ми ви­мо­га­ми, ви­ко­нує всі тех­но­логічні опе­рації та кон­тро­лює якість робіт. Ми ж не мо­же­мо осо­би­с­то про­кон­т­ро­лю­ва­ти ко­жен гек­тар по­ля — за­над­то ве­ли­ка пло­ща, — з посмішкою го­во­рить пан Ла­ур­сен. — Ми мо­же­мо впро­ва­ди­ти тех­но­логію, за якої б мог­ли от­ри­ма­ти 12 т/га, про­те зно­ву ж та­ки — не мо­же­мо про­кон­т­ро­лю­ва­ти якість ви­ко­нан­ня всіх робіт. А ви­т­ра­ти­ти знач­ні ко­ш­ти і че­рез якусь при­кру по­мил­ку опе­ра­то­ра мар­но втра­ти­ти їх — це не­ро­зум­но. То­му сьо­годні ми пра­цюємо на ту вро­жайність, яка є еко­номічно най­вигіднішою для гос­по­дар­ст­ва».

До речі, ще однією особ­ливістю ве­ден­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності по-ки­щенківськи є ви­ро­щу­ван­ня про­сап­них куль­тур (ку­ку­руд­за, со­няш­ник, бу­ря­ки із міжряд­дям 50 см), що, за роз­ра­хун­ка­ми спеціалістів ком­панії, най­при­бут­ковіше.
За об­робіток грун­ту, висіван­ня, об­при­с­ку­ван­ня «відповіда­ють» ли­ше 11 трак­торів: сім John Deere 8310R, один John Deere 8335 RT, один 9-ї серії та два трак­то­ри Challenger 875С. У пла­нах гос­по­дар­ст­ва — у май­бут­нь­о­му повністю ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти трак­то­ри на гу­се­нич­но­му хо­ду, які пра­цю­ють у щад­но­му ре­жимі що­до впли­ву на грунт. Та й пе­ре­об­лад­на­ти їх на три­ме­т­ро­ву колію на­ба­га­то простіше.

Далі буде

Слід ска­за­ти кілька слів про ви­со­ку соціаль­ну відповідальність гос­по­дар­ст­ва у регіоні їхньо­го місцез­на­хо­д­жен­ня. На сьо­годні підприємство пра­цев­ла­ш­ту­ва­ло 350 осіб. У се­зон кількість працівників гос­по­дар­ст­ва збільшується най­ма­ни­ми робітни­ка­ми, які задіяні у овочівництві. Ко­ш­том гос­по­дар­ст­ва у ча­с­тині на­вко­лишніх сіл про­ве­де­но ре­монт доріг. Та­кож на­дається постійна фінан­со­ва підтрим­ка соціаль­ної сфе­ри на­се­ле­них пунктів, у яких орен­дується зем­ля.
Не за­бу­ва­ють у гос­по­дарстві і про ви­ко­ри­с­тан­ня аль­тер­на­тив­них дже­рел енергії. Так, цьо­го ро­ку тут пла­ну­ють пе­ре­ве­с­ти су­шар­ку повністю у ре­жим ро­бо­ти на щепі. Ад­же місце­вої си­ро­ви­ни для цьо­го до­стат­ньо: за підра­хун­ка­ми ме­не­д­жерів гос­по­дар­ст­ва, її ви­с­та­чить на довгі ро­ки навіть на те­ри­торії, де орен­дується зем­ля. Та­кож гос­по­дар­ст­во ве­де пе­ре­мо­ви­ни з іно­зем­ни­ми бан­ка­ми що­до фінан­су­ван­ня будівництва біога­зо­вої ус­та­нов­ки, яка пра­цю­ва­ти­ме на відхо­дах тва­рин­ництва.

 

А. Сухина, a.sukhina@univest-media.com

Інтерв'ю
Геннадій Юдін, віце-президент ВГО "Українська горіхова Асоціація"
Горіхівництво за останній час уже встигло стати однією із найбільш скандальних галузей аграрного виробництва. Після всім відомого  розголосу  із «горіховою мафією» цікавість до саджанців та
Марина Чулаєвська, старший тренер Association4U
Нині Україна на шляху імплементації Угоди про асоціацію з Європейським союзом – документу, що визначає план реформ на найближчі 10 років. Ця угода - великий рамковий документ, що стосується різних

1
0