Спецможливості
Агрохімія

Хвороби яблуні і боротьба з ними

26.01.2017
33381
Хвороби яблуні і боротьба з ними  фото, ілюстрація

В Україні найпоширенішими хворобами яблуні залишаються парша, борошниста роса і моніліоз, або плодова гниль.

 

 

Пар­ша- хвороба яблуні

Збуд­ник — сум­ча­с­тий гриб Venturia inaequalis (Cooke) Wint., конідіаль­на стадія — Fusicladium dendriticum (Walr.) Fuck. Ура­жу­ють­ся хворобою яблуні парша ли­ст­ки, пло­ди, рідко — па­го­ни, а в до­що­ву по­го­ду та­кож квітки і зав’язь.

На ли­ст­ках хвороба яблуні пар­ша про­яв­ляється у ви­гляді круг­лих плям, що по­сту­по­во на­бу­ва­ють тем­но-сіро­го за­барв­лен­ня з ха­рак­тер­ним олив­ко­во-ок­са­ми­то­вим на­льо­том спо­ро­но­шен­ня грибів. Діаметр плям — від 1,5–2 до 10–15 мм. В умо­вах підви­ще­ної во­ло­гості (до­що­ва по­го­да) хвороба яблуні пар­ша мо­же про­яв­ля­ти­ся не ок­ре­ми­ми пля­ма­ми, а у ви­гляді суцільно­го тем­но-сіро­го на­льо­ту. Силь­но ура­жені ли­ст­ки, квітки й зав’язь за­си­ха­ють і опа­да­ють.

Парша яблуніНа пло­дах хвороба яблуні пар­ша про­яв­ляється у ви­гляді тем­но-сірих ок­руг­лих плям різно­го розміру — від ма­лих, діаме­т­ром декілька міліметрів, до ве­ли­ких, розплив­ча­с­тих, діаме­т­ром до 1,5–2 см. У місцях ура­жен­ня хворобою яблуні параша по­верх­неві тка­ни­ни пло­да руй­ну­ють­ся, а глибші — кор­ковіють, за­вдя­ки чо­му об­ме­жується про­ник­нен­ня збуд­ни­ка хво­ро­би вглиб тка­нин. Про­те кор­ковіння ура­же­них паршою тка­нин стри­мує рівномірне роз­ро­с­тан­ня плодів, унаслідок чо­го во­ни де­фор­му­ють­ся, розтріску­ють­ся, за­гни­ва­ють і пе­ред­час­но опа­да­ють.

Зи­мує збуд­ник хвороби яблуні парші у сум­частій стадії, яка роз­ви­вається ще з осені на ура­же­них ли­ст­ках.

Ма­со­во яб­лу­ня й гру­ша ура­жу­ють­ся хворобою пар­шею під час роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок, цвітіння й ут­во­рен­ня зав’язі. Перші оз­на­ки хво­ро­би параша на ли­ст­ках з’яв­ля­ють­ся здебільшо­го наприкінці цвітіння яб­луні, на пло­дах — тро­хи пізніше.

Спри­ят­ливі умо­ви для роз­вит­ку парші ство­рю­ють­ся в ущільне­них, по­га­но провітрю­ва­них на­са­д­жен­нях, а та­кож у са­дах із ви­со­ки­ми за­гу­ще­ни­ми кро­на­ми де­рев.

Шкідливість хвороби яблуні парші по­ля­гає в пе­ред­час­но­му опа­данні ли­с­тя. Втра­та листків при цьо­му мо­же ся­га­ти 50–80%. Че­рез це різко змен­шується про­дук­тивність рос­лин, пригнічується приріст па­гонів, зни­жується зи­мостійкість де­рев.

За знач­но­го сту­пе­ня ура­жен­ня хворобою яблуні парша квіток і зав’язі пар­ша мо­же повністю зни­щи­ти вро­жай, а за силь­но­го інфіку­ван­ня сфор­мо­ва­них плодів утра­та їхньої ма­си мо­же ста­но­ви­ти 48–80%. Крім то­го, знач­но погіршується то­вар­на якість плодів. Гра­нич­но до­пу­с­ти­ма ме­жа роз­вит­ку хво­ро­би яблуні на пло­дах — не більш ніж 5%.

Бо­рош­ни­с­та ро­са- хвороба яблуні

Борошниста роса яблуніЗбуд­ник — сум­ча­тий гриб Podosphera leucotricha (El. et Ev.) з конідіаль­ною стадією Oidium farinosum Cke. Ура­жує ли­с­тя, мо­лоді па­го­ни, суцвіття, рідко — зав’язь і пло­ди. 
Перші оз­на­ки хво­ро­би яблуні борошниста роса про­яв­ля­ють­ся одра­зу після роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок. На ро­зет­ках мо­ло­дих листків і суцвіттях пер­вин­на інфекція про­яв­ляється у ви­гляді ніжно­го бо­рош­ни­с­то-біло­го на­льо­ту. Ли­ст­ки де­фор­му­ють­ся, їхні краї за­кру­чу­ють­ся вниз, во­ни втра­ча­ють тур­гор і за­си­ха­ють.

Ура­жені хворобою яблуні борошниста роса суцвіття відста­ють у роз­вит­ку, цвітуть не­друж­но, ти­чин­ки та пе­­­люст­ки ура­же­них квіток де­фор­му­ють­ся, жовтіють. Суцвіття, як пра­ви­ло, за­си­ха­ють і опа­да­ють. Іноді на мо­лодій зав’язі ут­во­рюється бо­рош­ни­с­тий наліт, який зго­дом зни­кає, внаслідок чо­го на пло­дах за­ли­ша­ють­ся сліди від міцелію у ви­гляді по­верх­не­вої сіточ­ки. Ура­жені па­го­ни після су­во­рих зим ви­мер­за­ють.

Ма­со­во­го роз­вит­ку хво­ро­ба яблуні борошниста роса на­бу­ває під час роз­пу­с­кан­ня ли­с­тя і цвітіння де­рев. Вто­рин­на інфекція про­яв­ляється не­за­ба­ром після цвітіння й по­вто­рюється без­пе­рерв­но аж до кінця ве­ге­тації. Жар­ка по­го­да спри­чи­нює зни­жен­ня стійкості рос­лин до хвороби бо­рош­ни­с­тої ро­си, а пар­ни­ко­вий ефект унаслідок поєднан­ня підви­ще­них тем­пе­ра­тур зі збільше­ною во­логістю повітря сприяє по­ши­рен­ню та роз­вит­ку хво­ро­би. Зи­мує її збуд­ник у формі міцелію в брунь­ках, на ура­же­них па­го­нах.

Хронічне ура­жен­ня яб­луні бо­рош­ни­с­тою ро­сою не­га­тив­но впли­ває на про­дук­тивність рос­лин. Унаслідок пе­ред­час­но­го опа­дан­ня ли­с­тя вро­жай сортів, що підда­ють­ся силь­но­му ура­жен­ню, мо­же зни­жу­ва­ти­ся на 50–80%. 

Моніліоз яб­луні

Парша та моніліоз яблуніЗбуд­ни­ки — не­до­ско­налі гри­би ро­ду Monilia — M. fructigena Pers., M. cinerea Bon. і M. cydoniae Schell. Про­яв­ляється хвороба яблуні у формі пло­до­вої гнилі (M. fructigena). Спо­чат­ку на по­верхні пло­ду з’яв­ляється не­ве­лич­ка бу­ра пля­ма, що з ча­сом охоп­лює весь плід. На по­верхні гни­лої пля­ми ут­во­рюється спо­ро­но­шен­ня гри­ба у ви­гляді світло-жов­тих по­ду­ше­чок, розміще­них кон­цен­т­рич­ни­ми кру­га­ми. За ура­жен­ня плодів збуд­ни­ком M. cinerea ут­во­рю­ють­ся не­ве­личкі по­пе­ля­с­то-сірі по­ду­шеч­ки, розміщені не кон­цен­т­рич­ни­ми кру­га­ми, а вроз­сип. 

Про­ник­нен­ню збуд­ни­ка хво­ро­би яблуні моніліозу сприяє по­шко­д­жен­ня по­крив­них тка­нин плодів шкідни­ка­ми, пта­ха­ми, гра­дом то­що, а та­кож че­рез тріщи­ни, ут­во­рені внаслідок ура­жен­ня пар­шею.
Ура­жені хворобою яблуні моніліозом пло­ди по­сту­по­во за­гни­ва­ють, із ча­сом змор­щу­ють­ся і за­си­ха­ють (муміфіку­ють­ся). Там збуд­ник хво­ро­би й зи­мує. 

Шкідливість хвороби яблуні моніліозу по­ля­гає у втраті знач­ної ча­с­ти­ни вро­жаю (20–30, нерідко навіть до 50–80%) унаслідок за­гни­ван­ня плодів не ли­ше в са­ду, а й під час зберіган­ня.
Умо­ви періоду ве­ге­тації 2016 ро­ку за ос­нов­ни­ми по­год­ни­ми по­каз­ни­ка­ми відрізня­ли­ся від се­ред­нь­о­ба­га­торічних да­них. Відміче­но, зо­к­ре­ма, знач­не по­тепління на тлі три­ва­лої по­су­хи. Про­тя­гом квітня — серп­ня відбу­ва­ло­ся збіль­­­­­­шен­ня се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ ту­ри повітря, порівня­но з ба­га­торічни­ми по­каз­ни­ка­ми, на 0,8…3,2°С та змен­шен­ня кількості опадів улітку — на 31,4–64,9 мм.

Квітень і тра­вень ви­да­ли­ся теп­ли­ми. Тем­пе­ра­ту­ра повітря ко­ли­ва­ла­ся в ме­жах 12,4…16,1°С. Кількість опадів ста­но­ви­ла 52,4 і 103 мм відповідно.

Літо по­точ­но­го ро­ку бу­ло спе­кот­ним і су­хим. Тем­пе­ра­ту­ра повітря ко­ли­ва­ла­ся в ме­жах 21…23, ся­га­ю­чи в ок­ремі дні 36°С. Опадів про­тя­гом трьох місяців ви­па­ло 81,5 мм, що у 2,5 ра­зу мен­ше від се­ред­нь­о­ба­га­торічних показників.
 
По­годні умо­ви пер­шої по­ло­ви­ни періоду ве­ге­тації ви­я­ви­ли­ся над­зви­чай­но спри­ят­ли­ви­ми для по­ши­рен­ня і роз­вит­ку парші яб­луні. Перші оз­на­ки хво­ро­би яблуні парша на листі відміче­но наприкінці квітня, на пло­дах — на по­чат­ку дру­гої де­ка­ди трав­ня. Інтен­сив­ний роз­ви­ток хвороби яблуні парші на листі спо­с­теріга­ли до се­ре­ди­ни черв­ня, після чо­го відміче­но помітний її спад, що обу­мов­ле­но ви­со­кою тем­пе­ра­ту­рою повітря за відсут­ності опадів.

Мак­си­маль­но­го роз­вит­ку хво­ро­ба парша на­бу­ла на по­чат­ку черв­ня. Ура­жен­ня та роз­ви­ток парші на мо­ло­до­му при­рості ся­гав 44 і 23% відповідно. Роз­ви­ток хвороби яблуні парші на пло­дах спо­с­теріга­ли про­тя­гом усь­о­го обліко­во­го періоду, який на період зби­ран­ня вро­жаю мак­си­маль­но ся­гав 50% за сту­пе­ня ура­жен­ня 89%.

Слід за­ува­жи­ти, що пла­ну­ван­ня і про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів про­ти хво­роб на яб­луні за­ле­жить переважно від роз­вит­ку парші. Ме­то­дом інстру­мен­таль­но­го моніто­рин­гу епіфітотійної си­ту­ації про­тя­гом квітня — серп­ня відміче­но 17 кри­тич­них періодів інфіку­ван­ня яб­луні збуд­ни­ком хвороби яблуні парші, чо­ти­ри з яких ха­рак­те­ри­зу­ють­ся слаб­ким рівнем не­без­пе­ки, вісім — помірним і п’ять — силь­ним. Дов­го­т­ри­валі дощі трав­ня (за­га­лом 17 днів з опа­да­ми про­тя­гом міся­ця) з помірною тем­пе­ра­ту­рою повітря по­зи­тив­но впли­ну­ли на роз­ви­ток парші на яб­луні.

Зва­жа­ю­чи на та­ку си­ту­ацію, на яб­луні сприй­нят­ли­во­го до хвороби парші сор­ту Ре­нет Си­ми­рен­ко про­тя­гом періоду ве­ге­тації нам до­ве­ло­ся про­ве­с­ти дев’ять об­при­с­ку­вань фунгіци­да­ми (два — до і сім — після цвітіння). У си­с­те­мах за­хис­них за­ходів ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли комбіно­ва­не поєднан­ня кон­такт­но­го фунгіци­ду Де­лан, в. г., 0,6 кг/га (д. р. — дитіанон), си­с­тем­но­го Хо­рус 75 WG, ВГ, 0,2 кг/га (д. р. — ци­про­диніл), кон­такт­но-си­с­тем­но­го Ма­лахіт, КС, 1,5 л/га (дві д. р. — дитіанон + піри­ме­таніл) і си­с­тем­но­го фунгіци­ду про­ти бо­рош­ни­с­тої ро­си То­паз 100 ЕС, КЕ, 0,4 л/га (д. р. — пен­ко­на­зол).

Най­кра­щий ре­зуль­тат що­до пригнічен­ня роз­вит­ку хвороби яблуні парші на листі от­ри­ма­ли за си­с­те­ми за­хи­с­ту з ви­ко­­рис­тан­ням у період мак­си­маль­ної не­без­пе­ки інфіку­ван­ня яб­луні збуд­ни­ком парші (тра­вень — чер­вень) фунгіцидів Де­лан і Ма­лахіт. Ефек­тивність їхньої дії ста­но­вила 98–99%. Де­що ниж­чий за­хис­ний ефект за­без­пе­чи­ла си­с­те­ма із за­сто­су­ван­ням фунгіци­ду Хо­рус — 89%. Роз­ви­ток хво­ро­би яблуні за всіх варіантів за­хи­с­ту був 0,1–2,5%, тоді як у кон­троль­но­му варіанті (без об­роб­ки фунгіци­да­ми) цей по­каз­ник ся­гав 23%.

Облік роз­вит­ку хвороби яблуні парші на пло­дах пе­ред зби­ран­ням уро­жаю по­ка­зав, що кра­щий ре­зуль­тат ма­ла си­с­те­ма із за­сто­су­ван­ням пре­па­ра­ту Ма­лахіт, ефек­тивність дії яко­го ста­но­ви­ла 94%, фунгіци­ду Де­лан — 86, а Хо­ру­су — 74%. Роз­ви­ток хво­ро­би яблуні ко­ли­вав­ся у ме­жах 3-13% (вод­но­час мак­си­маль­ний її роз­ви­ток у кон­троль­но­му варіанті був на рівні 50%).

Три­ра­зо­ве об­при­с­ку­ван­ня на­са­джень яб­луні (од­не — до, два — після цві­тіння) фунгіци­дом То­паз успішно стри­ма­ло роз­ви­ток бо­рош­ни­с­тої ро­си як на па­го­нах (пер­вин­на інфекція), так і на ли­ст­ках (вто­рин­на інфекція). Ура­жен­ня па­гонів ко­ли­ва­ло­ся в ме­жах 3–7%, а роз­ви­ток хво­ро­би на листі ста­но­вив 0,5–5%.

Відо­мо, що роз­вит­ку пло­до­вої гнилі сприяє підви­ще­на во­логість повітря (75–80% і більше). По­годні умо­ви літа 2016 ро­ку бу­ли не­спри­ят­ли­ви­ми для по­ши­рен­ня та роз­вит­ку хво­ро­би яблуні, са­ме то­му на період дозріван­ня та зби­ран­ня плодів оз­нак пло­до­вої гнилі ви­яв­ле­но не бу­ло.

От­же, в си­с­темі за­хи­с­ту яб­луні від хво­роб доцільно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти такі фунгіци­ди, як: Де­лан, Ма­лахіт, То­паз, Хо­рус з обов’яз­ко­вим їхнім чер­гу­ван­ням за­для по­пе­ре­д­жен­ня ви­ник­нен­ня ре­зи­с­тент­ності. 

 

С. Град­чен­ко, ст. на­ук. співробітник, канд. с.-г. на­ук,
Інсти­тут садівництва НА­АН

 

Інформація для цитувания

Хвороби яблуні та ефективний її захист/ С. Градченко // Пропозиція. - 2016. - № 12. - С. 102-104

 

Інтерв'ю
Новообрана Верховна Рада за швидкістю прийняття законів змагається з Верховною Радою УРСР комуністичних часів, коли будь-яке питання голосувалося за хвилину: «Хто за? Хто проти? Хто утримався? — Одноголосно». Блискавично розробили і внесли... Подробнее
У сезоні-2017 представництво Syngenta в Україні визнано низкою аналітиків та аграрних ЗМІ однією з найуспішніших транснаціональних компаній в державі. Syngenta Ukraine лідирує в сегменті продажів ЗЗР і насіння, надає консалтингову та... Подробнее

1
0