Амарант (Amaranthus L.) — це цінна кормова, зернова, технічна, харчова, лікарська та овочева культура. Його використовують у кондитерській, хлібобулочній, фармацевтичній, парфумерній промисловостях, у дитячому харчуванні, а також в озелененні як квітниково–декоративну культуру.
Зелена маса, урожайність якої досягає 100 т/га, використовується в тваринництві в свіжому виді, для приготування силосу, частіше з іншими культурами, а також для отримання білково–вітамінної муки та концентратів. Головною цінністю амаранту є здатність нагромаджувати у зерні і листках багато білка. За міжнародною шкалою якості білків найвищий ступінь біологічної цінності має білок насіння амаранту — 75 балів, пшениці — 56,9, соєвих бобів — 68 і коров’ячого молока — 72,2 бала. За вмістом у насінні білка (15–18 %) амарант перевищує пшеницю (12–14 %), рис (7–10 %), кукурудзу (9–10 %) та інші зернові культури.
Особливість амаранту, як овочевої культури, полягає у тому, що буквально всі частини рослини можна вживати в їжу: стебла, листя і насіння. Відмінним продуктом харчування також олія та пророщене насіння, що мають лікарські властивості. Амарантова олія містить до 8 % сквалену – речовини, яка є відмінним антиоксидантом. До недавнього часу, основним джерелом сквалену був жир печінки рідкісної глибоководної акули, де його міститься близько 2 %. Фахівці вважають сквален антипухлинним засобом, він здатний підвищувати сили імунної системи у декілька разів, забезпечуючи тим самим стійкість організму до різних захворювань. Сквален захищає від радіації, перетворюючись на вітамін Д.
На зелень амарант зрізують тоді, коли рослина досягає 20–25 сантиметрів у висоту. Молоде листя амаранту за смаком подібне до шпинату. Його використовують для приготування салатів, супів, соусів, запіканок, заварюють чай і додають в компоти. Зберігають зелень амаранту в висушеному та замороженому вигляді.
В Україні вирощують багато різноманітних сортів амаранту: Ацтек, Геліос, Харківський, Крепиш, Лера, Валентина, Воронежський, Золотий гігант. Найбільш поширені сорти амаранту у сільгоспвиробництві: Харківський-1, Лєра, Ультра, Сем, Геліос, Студентський. Вони мають різний вегетаційний період та напрями застосування, тому завжди треба враховувати потреби виробника і особливості регіону вирощування. Серед них виділяють такі сорти амаранту овочевого напряму:
Валентина — чудовий ранній овочевий сорт, який має велику кількість пагонів по всій довжині стебла. Листя у рослини цього сорту мають фіолетовий колір, квіти теж фіолетові прямостоячі. Насіння напівпрозоре, світло–коричневого відтінку, має червону облямівку. Валентина виростає приблизно до 1,7 метрів у висоту. Час дозрівання листя – 45–60 днів, а насіння – 110–120;
Здоровань — скоростиглий овочевий сорт, який вирощують заради свіжої зелені. Цей вид амаранту має зелене, ніжне і соковите листя, а також коричневі квіти з червоними плямами. Насіння світло–жовте. Здоровань виростає до 1,3–1,4 метрів у висоту;
Білий аркуш — карликовий овочевий сорт, який вирощують на зелень. Зрізати її потрібно при досягненні вже 18–20 сантиметрів у висоту. Листя і стебла мають світло–зелений колір. Вони дуже смачні. Даний сорт прекрасно росте взимку на підвіконні;
Харківський–1 — сорт універсальний, що ідеально підходить під вирощування на зерно. Листя у цього виду рослини зелені, суцвіття жовті прямостоячі, насіння має світлий відтінок. У висоту Харківський–1 досягає приблизно 1,7–1,9 метра.
М. Тирусь, С. Стефанюк, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького