Агролайфак: принципи розробки системи азотного живлення кукурудзи

Якщо плануєте зібрати щедрий урожай кукурудзи, принципово важливо – забезпечити хороше живлення протягом усього періоду вегетації. Один із найкращих шляхів досягти цього – забезпечити відповідне азотне живлення протягом усього періоду вегетації як частину системного підходу в управлінні, – радить польовий агроном американського журналу Farm Journal Кен Феррі.

Він розповідає, що азот працює в кукурудзі, як пальне в транспортному засобі, забезпечуючи ріст рослини від сходів до дозрівання. Дефіцит азоту на будь-якій стадії розвитку рослини може призупинити або припинити її ріст. «Кукурудза, яка відчуває дефіцит азоту на початку вегетації, втрачає потенціал урожайності. Дефіцит азоту на стадії дозрівання погіршує якість урожаю, що вже сформувався», – нагадує Кен Феррі.

Розширене дослідження Університету штату Айова засвідчило, що максимальне споживання азоту кукурудзою відбувається в період максимального росту, приблизно між стадіями 9-го і 18-го справжніх листків.

Обсяги потреби кукурудзи в азоті, потрібна форма азоту та оптимальний час підживлень різні в різних господарствах і в різні роки. Сукупність агрономічних практик, які Феррі називає системним підходом, розроблено для мінімізації ризиків і використання всіх можливостей підвищення врожайності.

Насамперед на засвоєння азоту впливає навколишнє середовище. Як уточнив К. Феррі, цей фактор об’єднує погодні умови, технологію обробітку грунту й сівозміну. Від нього залежить графік споживання азоту і, відповідно, підживлень. А це, в свою чергу, визначає, куди вносити азот, щоб він був максимально доступний для кукурудзи. «Наприклад, внесення аміаку з осені могло бути найпростішим і найдешевшим способом азотного живлення, але не завжди правильним», – відзначає К. Феррі.

Він радить фермерам завжди замислюватись над тим, як зміни в технології можуть потягти за собою зміни в інших сферах і називає 5 речей, які слід враховувати при розробці програми азотного живлення:

1.Оцінюйте середовище на кожному полі – це має вирішальне значення при складанні програми азотного живлення. Слід знати ризики втрат азоту для даного поля шляхом вилуговування, вимивання, випаровування тощо.

2.Визначити правильні джерело, час і місце підживлення. Це важливіше, ніж визначення правильної норми внесення.

3.Враховувати в балансі живлення азот, який може надходити з інших джерел (наприклад, в результаті розпаду препаратів і речовин, які вносяться на додачу до добрив, як-от інгібітори росту тощо).

4.Спостерігати за появою ознак дефіцит азоту на рослині.

5.Моніторинг протягом сезону – єдиний спосіб визначити потребу в азоті. Потрібно знати, коли азот вичерпується.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com