7 тез урядової Стратегії управління державними землями

Затверджена урядом «Стратегія удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» включає додаток з аналізом нинішнього стану держземель і набір пропозицій для зміни ситуації, пише propozitsiya.com з посиланням на agropolit.com.

Україна має 60,3 млн га, або близько 6% території Європи. Сільськогосподарські угіддя в Україні становлять близько 19% від загальноєвропейських, зокрема, рілля - близько 27%. Показник у перерахунку на одну особу є найвищим серед європейських країн - 0,9 га, тоді як в ЄС - 0,44 га. Загальна площа сільгоспземель - 42,7 млн га або 70% території України, а ріллі - 32,5 млн га або 78,4% усіх сільгоспугідь. Частка чорноземів оцінюється у 15,6-17,4 млн га, що складає 8% світових запасів.

1. Розораність земель

Для господарського використання залучено понад 92% території України. Рівень розораності складає 54%. До речі, у розвинутих країнах Європи - не перевищує 35%.

Така ситуація призвела до порушення екологічно збалансованого співвідношення сільськогосподарських угідь, лісів та водойм, що негативно вплинуло на стійкість агроландшафтів і зумовило значне техногенне навантаження на екологічну сферу.

2. Деградовані, малопродуктивні та техногенно забруднені землі

В Україні понад 1,1 млн га підлягають консервації, 143,4 тис. га - порушених земель, які потребують рекультивації, та 315,6 тис. га малопродуктивних угідь. Від водної ерозії постраждали 13,3 млн га (32%), зокрема 10,6 млн га орних земель; від лінійного розмиву та яроутворення - 140,4 тис. га, яри займають понад 500 тис. га. Розмах земельної ерозії в окремих яружно-балкових системах перевищує середні показники у 10-20 разів. Вітровій ерозії систематично піддаються понад 6 млн га земель, а пиловим бурям - до 20 млн га. 

Важливими факторами у боротьбі з вітровою ерозією залишаються роботи зі створення системи полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень. Подолати інші проблеми можна за законної передачі землі ефективному власнику та запровадження еколого-економічної моделі господарювання.

3. Відсутність догляду за земельною ділянкою

На сьогодні майже 1,4 млн га розпайованих земельних ділянок не використовуються. Близько 1 млн осіб не обробляють і не здають земельні ділянки в оренду. Як наслідок, не використовуються земельні частки (паї) загальною площею 4,8 млн га або 12% від загальної площі сільгоспугідь. 

Єдиний спосіб задіяти землю - здати її в оренду. Середній розмір орендної плати на рік становить 1093 грн/га..

4. Неефективне використання державних земель

Наразі у державній власності перебуває 10,4 млн га сільгоспугідь, з яких 3,2 млн га - у постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій, 2,5 млн га - у запасі (не надані у власність та користування), решта - в оренді. У зв’язку з цим, землі використовуються нераціонально та деколи незаконно (рейдерські захоплення).

5.Низька ціна на землю

Обмеженість земельних ресурсів - головний фактор, який впливає на ціну землі й капітальні витрати. В Україні середній розмір орендної плати за земельні ділянки агропризначення державної власності, набуті в оренду на конкурентних засадах у 2016 році, становив 9% нормативної грошової оцінки, а за перше півріччя 2017 року - 13%. У деяких випадках розмір орендної плати за результатами торгів становив 32% від нормативної грошової оцінки. За попередніми розрахунками, через занижений розмір орендної плати бюджети щороку втрачають понад 1 млрд грн.

У той час орендна плата за землі сільськогосподарського призначення у Німеччині, Нідерландах та Данії становить понад 200 €/га ріллі, у США - до 10% ринкової вартості, або 350-400 $/га; в Канаді на оплату оренди витрачається 40-45% вирощеного врожаю, у Франції - до 1/3.

6. Зниження родючості ґрунтів

За останні 20 років у середньому по Україні вміст гумусу зменшився на 0,22% в абсолютних величинах, що є значним відхиленням від норми, оскільки для його збільшення в ґрунті на 0,1% в природних умовах необхідно 25–30 років.
Причина цього явища - відсутність Закону України «Про охорону родючості ґрунтів», порушення сівозміни, відсутність контролю за недобросовісними орендарями. В кінцевому результаті це призводить до ґрунтоперевтоми.

7. Проблема реалізації державної земельної політики

Якість державної земельної політики визначається з урахуванням критеріїв (вимог) належного державного управління земельними ресурсами, які містяться в рекомендаціях FAО.

Сьогодні державну земельну політику можна вважати такою, що перебуває у стадії формування та не повною мірою відповідає європейським і світовим критеріям і вимогам щодо належного управління земельними ресурсами. В Україні немає затвердженої на законодавчому рівні загальної стратегії розвитку земельних ресурсів і земельних відносин.